Гай Коберн Робсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Коберн Робсон
англ. Guy Coburn Robson
Народився 11 лютого 1888(1888-02-11)[1]
South Woodfordd, Редбридж, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство[1]
Помер 17 травня 1945(1945-05-17)[2][1] (57 років)
Virginia Waterd, Раннімедd, Суррей, Англія, Велика Британія[3]
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність ботанік, зоолог, малаколог
Alma mater Новий коледж Оксфорду[1]
Галузь ботаніка і малакологія
Заклад Музей природознавства в Лондоні[2][1]
Систематик живої природи
Band 1x200px.png
Guy Coburn Robson на Віківидах
Сторінка на Віківидах

Гай Коберн Робсон (англ. Guy Coburn Robson; 18881945) — британський зоолог, який спеціалізувався на молюсках, вперше описав антарктичного гігантського кальмара (Mesonychoteuthis hamiltoni) — найбільший відомий кальмар у світі.

Біографія[ред. | ред. код]

Гай Коберн Робсон навчався на морський біологічної станції в Неаполі (Італія). У 1911 році почав працювати в лондонському Музеї природознавства на посаді заступника хранителя відділу зоології з 1931 по 1936 рік, де займався вивченням головоногих.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Робсон найбільш відомий завдяки своїй основній книзі «Варіації тварин в природі» (англ. The Variations of Animals in Nature; у співавторстві з О. В. Річардсом, 1936), в якій стверджував, що, хоча факт еволюції добре встановлений, механізми самої еволюції значною мірою гіпотетичні й належним чином не продемонстровані[4]. У даній науковій праці йдеться про те, що більшість відмінностей між популяціями тварин і спорідненими видами неадаптивні. Книга була опублікована до появи значних розробок в теорії сучасного еволюційного синтезу і містила критичну оцінку теорії природного відбору. Робота була позитивно оцінена в наукових журналах в 1930-х роках[5]. Британський зоолог Марк Рідлі зазначив, що «Робсон і Річардс припустили, що відмінності між видами неадаптівні й не мають нічого спільного з природним відбором»[6].

Американський історик науки Вілл Провейн прокоментував, що книга «користувалася поганою славою з кінця 1940-х років через її антагонізм до природного відбору», але водночас зазначає, що це була «найвідоміша спільна робота по таксономії тварин» до робіт Джуліана Гакслі та Ернста Майра[7]. Джуліан Гакслі у своїй книзі «Еволюція: сучасний синтез» (1942) описав книгу Робсона як «невиправдане применшення ролі відбору в еволюції»[8].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Guide to the Mollusca exhibited in the Zoological Department , British Museum (1923)
  • The Species Problem (1926)
  • A Monograph of the Recent Cephalopoda. Based on the collections in the British Museum, Natural History (two volumes, 1929—1932)
  • The Variation of Animals in Nature (with OW Richards) (1936)

Див. також[ред. | ред. код]

  • Список загальноприйнятих скорочень прізвищ зоологів, які використовуються у найменуванні авторства наукових назв таксонів тварин

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д E. HINDLE Dr. G. C. Robson // Nature / M. SkipperNPG, Springer Science+Business Media, 1945. — Vol. 156, Iss. 3951. — P. 75–75. — ISSN 1476-4687; 0028-0836doi:10.1038/156075A0
  2. а б MR. G. C. ROBSON - AUTHORITY ON MOLLUSCA / J. WitherowLondon: Times Newspapers, 1945. — Iss. 50147. — P. 6. — ed. size: 440581 — ISSN 0140-0460; 0956-1382; 1363-7746
  3. England & Wales, National Probate Calendar (Index of Wills and Administrations), 1858-1995 for Guy Coburn Robson — 1996.
  4. Allee, W. C. (1937). The Variation of Animals in Nature: A Critical Summary and Judgment of Evolutionary Theories by G. C. Robson, O. W. Richards. American Journal of Sociology 42 (4): 596—597.
  5. G. S. C. (1936). The Variation of Animals in Nature. Nature 137: 680—681.
  6. Ridley, Mark. (1993). Evolution. Blackwell Scientific. p. 17. ISBN 0-86542-495-0
  7. Provine, William B. (1986). Sewall Wright and Evolutionary Biology. Harvard University Press. p. 293. ISBN 0-226-68473-3
  8. Huxley, Julian. (1948 edition). Evolution: The Modern Synthesis. George Allen & Unwin Ltd. p. 31