Синтетична теорія еволюції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Синтети́чна тео́рія еволю́ції — комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з ученням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції.

Термін «синтетична теорія» походить від назви книги відомого англійського еволюціоніста Джуліана Гакслі — «Еволюція: сучасний синтез» (1942).

Теорія склалася у 1920-их-1950-их роках завдяки працям різних учених, зокрема О. М. Сєверцова та І. І. Шмальгаузен.

У розробку синтетичної теорії еволюції зробили внесок С. С. Четвериков, О. М. Сєверцов, М. В. Тимофєєв-Ресовський, М. І. Вавилов, І. І. Шмальгаузена, Г. Ф. Гаузе, Дж. Хакслі, Дж. Холдейн, Р. Фішер, Ф. Г. Добжанський, Дж. Г. Симпсон, С. Райт.

Основні положення[ред.ред. код]

Основні положення синтетичної теорії еволюції:

Посилання[ред.ред. код]

  • Корж О. П. Основи еволюції. Навчальний посібник. — Суми: Університетська книга, 2006. — 380 с.
  • Георгиевский А.Б. Дарвинизм. — М.: Просвещение, 1985.
  • Яблоков А.В., Юсуфов А.Г. Эволюционное учение. — М.: Высш. школа, 1989.