Галуненко Олександр Васильович
| Олександр Васильович Галуненко | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Александр Васильевич Галуненко | |||||||
 | |||||||
| Народився |
1 березня 1946 (77 років) Троїцьке, Мелітопольський район | ||||||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | ||||||
| Діяльність | льотчик-випробувач | ||||||
| Alma mater | Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків | ||||||
| Знання мов | російська і українська | ||||||
| Членство | Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання | ||||||
| Посада | народний депутат України[1] | ||||||
| Партія | ПР | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 5-го скликання | |||
| ПР | 25 травня 2006 | — | 23 листопада 2007 |
Олекса́ндр Васи́льович Галуне́нко (*1 березня 1946, Троїцьке) — льотчик-випробувач Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова, помічник генерального конструктора з льотних питань, кандидат технічних наук, Президент ГО «Федерація авіаційного спорту України», член Наглядової Ради НАУ, Голова координаційної ради ГО «Асоціація літакобудівників», Герой України (з врученням ордена «Золота Зірка» № 1), почесний громадянин Бучі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 березня 1946 року. (с. Троїцьке, Мелітопольський район, Запоріз. обл.); українець;
Освіта:
- Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1964—1968), льотчик-інженер;
- Ленінгр. інститут авіаційного приладобудування (1971—1974);
- Школа льотчиків-випробувачів Мін-ва авіаційної пром. СРСР (1973—1975), льотчик-випробувач.
09.2007 кандидат в народні депутати України від Партії регіонів, № 236 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР.
Народний депутат України з 25 травня 2006 по 23 листопада 2007 від Партії регіонів, № 192 в списку. На час виборів: помічник ген. конструктора Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова, член ПР. Голова підкомітету з питань авіаційного транспорту Комітету з питань транспорту і зв'язку (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).
- 10.1968 — 12.73 — льотчик, ст. льотчик, командир ланки, заст. командира ескадрильї, в/ч 06858 Одес. ВОкр.
- 12.1973-05.75 — слухач, льотчик-випробувач, Школа льотчиків-випробувачів Мін-ва авіаційної пром. СРСР.
- 05.1975-12.91 — льотчик-випробувач,
- 12.1991-09.94 — командир льотного загону, АНТК ім. О.Антонова.
- 09.1994-09.96 — віцепрезидент, "Міжнародна авіакомпанія «Антонов-Аеротрек».
З 09.1996 — льотчик-випробувач, помічник ген. конструктора з льотних питань АНТК ім. О.Антонова.
Довірена особа канд. на пост Президента України В.Януковича в ТВО № 97 (2004-05). Обраний депутатом Київської облради (04.2006).
Олександр Галуненко живе в Бучі Київської області.[2]
Досягнення[ред. | ред. код]
Льотні випробування Ан-28, Ан-72, Ан-32, Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія», Ан-70.
Встановив 263 світових авіаційних рекордів: на Ан-72 — 8, на Ан-124 «Руслан» — 21, на Ан-225 «Мрія» — 234 (в одному польоті 110, в другому — 124 світових рекордів).
За встановлення 110 світових авіаційних рекордів в одному польоті на Ан-225 «Мрія» його ім'я занесено у книгу рекордів Гіннеса (1991).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Відзнака Президента України «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (21 серпня 1999; перший кавалер ордена «Золота Зірка») — за особисту мужність і героїзм, виявлені під час проведення льотних випробувань нової авіаційної техніки[3]
- Орден «За заслуги» III ст. (20 вересня 1997) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у випробуванні льотного зразка військово-транспортного літака Ан-70[4]
- Орден Пошани (СРСР, 1988)
- Орден Дружби (Російська Федерація, 1998)
- Заслужений працівник транспорту України (1992)
- Заслужений льотчик-випробувач СРСР (1989)
- Майстер спорту міжнародного класу (1990), заслужений майстер спорту України (2004)
Родина[ред. | ред. код]
- дружина Валентина Миколаївна (1946) — педагог, домогосподарка;
- син Євген (1969) — льотчик-випробувач АНТК ім. О. К. Антонова;
- дочка Олена (1973) — економіст, домогосподарка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ Бучанські новини. 27 серпня 2010, стор. 2. «Святкова Буча».
- ↑ Указ Президента України № 1043/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Герой України“». Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 грудня 2012.
- ↑ Указ Президента України № 1061/97 від 20 вересня 1997 року «Про нагородження відзнаками Президента України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Станіслав Прокопчук. На перехресті століть. У пошуках прозріння. — К., 2019. — С. 251—261.
- Мирошниченко С. П. Главная мечта — высота // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 17, 2021, с. 3–9.
Посилання[ред. | ред. код]
- сайт ВРУ
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 1 21 серпня 1999 |
Наступник: |
| — | Сушко Лука Григорович |
|
- Народились 1 березня
- Народились 1946
- Випускники Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Заслужені працівники транспорту України
- Заслужені льотчики-випробувачі СРСР
- Члени Партії регіонів
- Уродженці Троїцького (Мелітопольський район)
- Народні депутати України 5-го скликання
- Льотчики-випробувачі України
- Персоналії:Буча