Державне підприємство «Антонов»

Державне підприємство «Антонов»

Тип	Державне підприємство
Галузь	3530 — Виробництво літальних апаратів і космічних літальних апаратів
Спеціалізація	Проектування та виробництво літальних апаратів
Засновано	1946
Засновник(и)	Антонов Олег Костянтинович
Штаб-квартира	Україна, Київ
Філії	Серійний завод «Антонов», «Антонов-Агро»
Ключові особи	в.о. Президента ДП Кривоконь Олександр Григорович
Продукція	літаки (понад 100 типів)
Послуги	Проектування та виробництво авіаційної техніки та наземного транспорту, модернізація авіаційної техніки, післяпродажна підтримка, виробничі послуги, міжнародні вантажні авіаперевезення.
Виторг	3 268,638 млн грн. (2013)
Чистий прибуток	▲ ₴ 1,894 млн. (за 6 місяців 2015)
Власник(и)	Держава
Співробітники	12 000 (2015)
Холдингова компанія	Державний концерн «Укроборонпром»
Дочірні компанії	Авіалінії Антонова
Сайт	antonov.com
Державне підприємство «Антонов» на Вікісховищі

Держа́вне підприє́мство «Анто́нов» (колишній Авіаційний науково-технічний комплекс імені Олега Костянтиновича Антонова або АНТК імені О. К. Антонова)  — український авіабудівний концерн, що об'єднує конструкторське бюро, комплекс лабораторій, експериментальний завод та випробувальний комплекс, для розробки та сертифікації літаків. З 4 квітня 2015 р. входить до складу державного концерну «Укроборонпром».

Історія

31 травня 1946 року постановою ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР затверджене рішення колегії Міністерства авіаційної промисловості (МАП) про створення Дослідного Конструкторського Бюро (ДКБ-153) на Новосибірському авіаційному заводі й про призначення Антонова Олега Костянтиновича Головним конструктором. Одночасно постанова мала завдання створити сільськогосподарський літак СХ-1 (Ан-2), перший політ якого відбувся 31 серпня 1947-го року. Крім цієї машини і її модифікацій, у Новосибірську були створені й побудовані на дослідному виробництві малою серією планери А-9 і А-10.

Улітку 1952-го року ДКБ переїжджає до Києва, де серійно вироблявся Ан-2. Тут О. К. Антонову практично заново довелося формувати колектив конструкторського бюро. Наприкінці 1953-го року підприємство одержало складне завдання зі створення військово-транспортного літака із двома турбогвинтовими двигунами. Для виконання такого завдання не вистачало фахівців, приміщень, устаткування. На початку 1954-го року колектив прийняв першу групу випускників Харківського авіаційного інституту, а також поповнився авіаційними фахівцями з Києва, Москви, Ленінграда (нині Санкт-Петербург) й інших міст. Перший літак Ан-8 злетів 11 лютого 1956-го року.

Розробки літаків Ан-10 «Україна» і Ан-12 ДКБ почало 1955-го року. 7 березня 1957-го року почались льотні випробування пасажирського Ан-10, а 16 грудня того ж року на Іркутському авіаційному заводі перший політ здійснив транспортний Ан-12. 1962-го року творцям Ан-12 присудили Ленінську премію, а Олегу Костянтиновичу присвоїли звання Генерального конструктора. Одночасно зі створенням літаків Ан-8, Ан-10 і Ан-12 ДКБ створювало серію суцільнометалевих планерів А-11, А-13, А-15 і мотопланер А-13М. 1956-го року за завданням Уряду СРСР колектив почав створення літака Ан-14, згодом любовно названого «Пчьолка» (рос. Пчёлка, Бджілка). Перший політ Ан-14 відбувся 14 березня 1958-го року. Серійно літак будувався на Арсеніївському авіаційному заводі.

1959-го року почалось будівництво у селищі Гостомель під Києвом бази для літних випробувань і доведення літаків. За 30 років тут був створений комплекс, за оснащенням й можливостями порівнянний із провідними льотними центрами європейських держав.

У період 1957–1959-го років створений пасажирський літак Ан-24, що вперше злетів 20 жовтня 1959-го року. У наступні десятиліття на цьому літаку виконувалося до 30 % пасажирських перевезень у Радянському Союзі. Ця винятково успішна машина стала базою для створення таких літаків, як транспортний Ан-26, аерографічний Ан-30, призначений для високогірних аеродромів Ан-32 й інших. Наприкінці 1960-го року ДКБ почало розробку літака Ан-22 «Антей» — першого у світі широкофюзеляжного літака. Ан-22 за своїми розмірами перевершував усе, що робилося до того часу в авіації й вимагав здійснення значного обсягу експериментальних робіт і вирішення кількох конструкторських і технологічних проблем. Перший політ «Антея» відбувся 27 лютого 1965-го року. Його серійне виробництво здійснювалось на Ташкентському авіаційному заводі.

Розвиваючи ідеї, закладені при створенні Ан-14, на початку 1970-х років колектив підприємства спроектував і побудував багатоцільовий літак Ан-28, що вміщав 17 пасажирів. Його перший політ відбувся 29 січня 1973-го року. Літак серійно вироблявся у місті Мєлєц (Польща). В 1970-х роках колектив ДКБ О. К. Антонова перемкнувся на створення транспортних літаків із двоконтурними турбореактивними двигунами розробки ДКБ Івченко під керівництвом конструктора В. А. Лотарева. Першим літаком, оснащеним ТРДД, став транспортний Ан-72, що вперше злетів 31 серпня 1977-го року. На його базі був розроблений літак Ан-74 для експлуатації в умовах Крайньої Півночі, що вперше злетів 29 вересня 1983-го року. Серійне виробництво Ан-72 і Ан-74 було розгорнуто на Харківському авіаційному заводі (ХАЗ). Ан-74 став основою сімейства літаків різного призначення, зокрема конвертованих, адміністративних, санітарних і пасажирських.

1976-го року спеціально для умов високогір'я й жаркого клімату був створений транспортний літак Ан-32 як нова модифікація серійного Ан-26. Ці машини стали особливо популярними в Індії, країнах Латинської Америки й Африки. Створення важкого далекого транспортного літака Ан-124 «Руслан» колектив розпочав 1971-го року, а 1982-го року ця машина вперше злетіла. У будівництві дослідних зразків брали участь Київський, Ташкентський, Ульянівський авіаційні заводи. Для комерційних вантажних перевезень на базі літака Ан-124 був створений і сертифікований цивільний варіант Ан-124-100.

Цехи, споруджені в 1980-х роках

4 квітня 1984-го року помер Олег Костянтинович Антонов. 19 листопада підприємству було присвоєне ім'я О. К. Антонова.

15 травня 1984-го року Генеральним конструктором призначили Петра Васильовича Балабуєва. Підприємство почало створення універсального надважкого транспортного літака Ан-225 «Мрія», призначеного для транспортування великогабаритних виробів у зібраному вигляді загальною масою до 250 тонн, зокрема й орбітальний корабель ракетно-космічної системи «Енергія-Буран». Ан-225 був спроектований і побудований за 3 роки. У грудні 1988-го року він зробив перший політ. У травні 1989-го року виконані польоти з «Бураном» на Байконурі, у червні літак з «Бураном» взяв участь в авіаційному салоні в Ле Бурже. Нині Ан-225 виконує комерційні перевезення в складі авіатранспортного підрозділу ДП «Антонов».

Авіатранспортний підрозділ був створений 1989-го року, коли підприємство одержало дозвіл Уряду СРСР на виконання комерційних міжнародних перевезень на літаках Ан-124. Нині транспортний підрозділ, відомий як авіакомпанія «Авіалінії Антонова», одержав статус національного вантажного перевізника України. Екіпажі й літаки авіакомпанії виконують польоти на всі континенти планети.

Після створення Ан-225 колектив почав розробку середнього транспортного літака короткого зльоту й посадки Ан-70. Його транспортні можливості дозволяють доставляти на короткі непідготовлені ґрунтові посадкові майданчики майже усю армійську техніку й озброєння, а також великогабаритну цивільну техніку й транспортні засоби загальною масою до 47 тонн. Спеціально для цього літака в ЗМКБ «Прогрес» уперше у світі створений гвинтовентиляторний двигун Д-27 і в АТ «Аеросила» — співвісний гвинтовентилятор СВ-27, що забезпечують зниження витрат палива в порівнянні із сучасними турбореактивними двигунами на 30 %. Ан-70 втілює в собі найкращі риси транспортних літаків, створених колективом за 50 років діяльності. Перший політ літака відбувся 16 грудня 1994-го року.

В 1990-ті роки був створений легкий багатоцільовий літак Ан-38, призначений для перевезення 27 пасажирів, пошти й вантажів загальною масою до 2500 кг на місцевих повітряних лініях. На літаку встановлені двигуни ТРЕ 331-14GR-801E виробництва компанії Allied-Signal (США) і повітряні гвинти Hartzell (США). 23 червня 1994-го року на Новосибірському авіаційному виробничому об'єднанні ім. В. П. Чкалова відбувся перший політ цього літака. Там же розгорнуте серійне виробництво Ан-38-100 і Ан-38-200 (варіант із російськими двигунами ТВД-20).

Корпус заводу "Антонов" у Києві на проспекті Перемоги

Пасажирський турбогвинтовий літак Ан-140 розроблений для заміни на повітряних трасах ветерана Ан-24. Маючи близьку до Ан-24 пасажировмісність — 52 чоловік, Ан-140 значно перевершує його як за комфортом, так і за льотними характеристиками: за дальністю — на 75 %, за швидкістю — на 20 % і майже удвічі за паливною ефективністю. До того ж, в Ан-140, у порівнянні з Ан-24, потрібна довжина злітно-посадкової смуги коротша на 30 %. Перший політ літака відбувся 17 вересня 1997-го року. Серійне виробництво Ан-140 розгорнуте на ХДАВП, у Самарі на підприємстві «Авіакор — авіаційний завод» і на заводі HESA (м. Ісфахан, Іран), де перший серійний літак злетів 7 лютого 2001 року. Регулярні пасажирські перевезення на Ан-140 почалися в березні 2002-го року.

У 2000-х роках підприємство почало створення нового регіонального пасажирського літака Ан-148, який вперше піднявся в небо 17 грудня 2004-го року.

2010-го року вперше піднявся в небо Ан-158 — подовжена версія Ан-148, з покращеними технічними та експлуатаційними характеристиками та підвищеною економічністю.

Корпус заводу "Антонов" у Києві на вул. Туполєва

Здійсновалась робота над іншими проектами такими як Ан-168 та Ан-178.

Інші транспортні розробки

Останніми роками АНТК «Антонов» розробляє не тільки повітряний, але і наземний транспорт:

• тролейбус Київ-12
• трамвай ЛТ-10А
• легкий автоматизований метрополітен РАДАН
• велорами

Концерн Антонов

Об'єднання українських авіапідприємств почалось зі створення 2005-го року Державної літакобудівної корпорації «Національне об'єднання Антонов». Однак її діяльність була неефективною.

Концерн «Авіація України» було створено згідно з постановою Кабінету Міністрів N428 від 14 березня 2007-го року і була ліквідована заснована 2005-го року Державна літакобудівна корпорація «Національне об'єднання „Антонов“». Концентрація учасників ДАК «Авіація України» дозволена розпорядженням Кабміну N254-р від 3 травня 2008-го року. Уряд ліквідував державний авіабудівний концерн «Антонов» через передачу його підприємств до складу «Укроборонпрому» своєю постановою №546 від 19 липня 2017 року.

Склад ДАК «Антонов»:

• Серійний завод «Антонов» (Колишній «АВІАНТ»)
• Державне підприємство «Антонов»
• Державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації»
• Харківське державне авіаційне виробниче підприємство

Літаки «Ан»

Назва	вигляд	Опис	Створення	Перший політ
002 Ан-2		Легкий багатоцільовий літак	1946	31 серпня 1947
003 Ан-3		Легкий багатоцільовий літак	1967	13 травня 1980
004 Ан-4		Легкий транспортний літак	1950	31 липня 1951
006 Ан-6		Висотний погодний розвідник	1948	21 березня 1948
008 Ан-8		Військово-транспортний літак	1954	11 лютого 1956
010 Ан-10 «Україна»		Середньомагістральний пасажирський літак	1955	7 березня 1957
012 Ан-12		Транспортний літак	1955	16 грудня 1957
014 Ан-14 «Бджілка»		Транспортний літак	1950	14 березня 1958
022 Ан-22 «Антей»		Транспортний літак	1960	27 лютого 1965
024 Ан-24		Пасажирський турбогвинтовий літак	1958	20 жовтня 1957
026 Ан-26		Військово-транспортний літак	1964	21 травня 1969
028 Ан-28		Пасажирський літак	1968	29 січня 1973
030 Ан-30		Літак повітряного спостереження та аерофотозйомки	1964	21 серпня 1967
032 Ан-32		Багатоцільовий транспортний літак	1975	9 липня 1976
034 Ан-34		Транспортний літак	1961	4 вересня 1961
038 Ан-38		Пасажирський літак	1989	23 червня 1994
070 Ан-70		Військово-транспортний літак	1987	16 грудня 1994
071 Ан-71		Літак авіаційного комплексу радіовиявлення і наведення	1983	12 липня 1985
072 Ан-72		Багатоцільовий транспортний літак	1976	31 серпня 1977
074 Ан-74		Транспортний літак	1980	29 вересня 1983
124 Ан-124 «Руслан»		Найбільший серійний вантажний літак у світі	1971	24 грудня 1982
132 Ан-132		легкий турбогвинтовий багатоцільовий транспортний літак	2016	31 березня 2017
140 Ан-140		Вантажопасажирський літак	1993	17 вересня 1997
148 Ан-148		Близькомагістральний пасажирський літак	2001	17 грудня 2004
158 Ан-158		Близькомагістральний пасажирський літак	2010	28 квітня 2010
178 Ан-178		Військово-транспортний літак	2015	7 травня 2015
180 Ан-180		Середньомагістральний пасажирський літак	1991	Програма заморожена
181 Виріб-181		Експериментальний зразок з крилом арочного типу	1991	Не злетів
218 Ан-218		Широкофюзеляжний пасажирський літак	1991	Програма заморожена
225 Ан-225 «Мрія»		Найбільший, найважчий і найбільш вантажопідйомний літак у світі з будь-коли побудованих	1984	21 грудня 1988

Відомі співробітники

• Антонов Олег Костянтинович — головний конструктор 1946–1962, генеральний конструктор 1962–1984.
• Петро Васильович Балабуєв — генеральний конструктор КБ імені Антонова з 1984-го по травень 2005-го року.
• Ківа Дмитро Семенович — генеральний конструктор КБ імені Антонова з 2005-го року.

Виробництво літаків

Виробництво літаків Ан українськими авіазаводами 1991—2015 роки

В січні 2016 року секретар РНБО Олександр Турчинов заявив про початок виробництва ударних безпілотних апаратів на потужностях ДП «Антонов».

Фінансові показники

Період	Чистий дохід, тис. грн.	Прибуток/збиток
1 кв. 2013	948 868	78 140
1 кв. 2014	449 418	42 908

Див. також

• Список сучасних оборонно-промислових підприємств
• Державне підприємство "Київський авіаційний завод «АВІАНТ»
• Харківське державне авіаційне виробниче підприємство

Посилання

• Promo video "Antonov". Presented at the International Exhibition of Dubai AirShow-2015 на YouTube.
• ДП «Антонов»
• http://www.aviation.ru/An/
• http://www.testpilot.ru/russia/antonov/
• ВАТ «Мотор Січ» — виробник авіадвигунів для літаків Антонова
• Історія ДП «Антонов»
• Бомбардувальники Антонова. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2018-01-07. Процитовано 14 січня 2018. 
• Невідомий «Руслан» Антонова. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2018-01-13. Процитовано 14 січня 2018. 
• «Антонов» в інтересах ЗСУ модернізує транспортні літаки та розробляє літаки РЕБ і ДРЛВ. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2018-01-15. Процитовано 15 січня 2018.