Перейти до вмісту

Галюза Ілля Сергійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Ілля Галюза
Ілля Галюза
Особисті дані
Повне ім'я Ілля Сергійович Галюза
Народження 16 листопада 1979(1979-11-16) (46 років)
  Архангельськ, СРСР
Зріст 176 см
Вага 72 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1997—2000
2001—2002
2003—2005
2004
2006
2007—2011
2012—2013
2014
2015
2016		 Україна «Зоря»
Україна «Чорноморець»
Білорусь «Дніпро-Трансмаш»
→  Росія «Орел»
Литва «Шяуляй»
Україна «Таврія»
Україна «Зоря»
Білорусь «Шахтар» (Солігорськ)
Білорусь «Білшина»
Білорусь «Дніпро» (Могильов)		 62 (10)
58 (2)
65 (13)
1 (0)
33 (16)
123 (6)
36 (9)
29 (4)
24 (6)
21 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2017—2019
2019—2021
2021—2022
2022—		 Білорусь «ДЮСШ Дніпро (Могильов)»
Україна «СДЮШОР Чорноморець (Одеса)»
Україна «Академія СК Дніпро-1(Дніпро)»
Україна «Південна Пальміра НГУ(Одеса)»		 {{{тренер-місце}}}

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 3 вересня 2016.

** Тільки на посаді головного тренера.
CMNS: Ілля Галюза у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галюза.

Ілля́ Сергі́йович Галюза́ (нар. 16 листопада 1979, Архангельськ, СРСР) — український футболіст, Майстер спорту України з футболу, півзахисник, тренер.

Кар'єра футболіста

[ред. | ред. код]

Вихованець СДЮШОР «Зоря» (Луганськ). Перші тренери — Шакун Олександр Дмитрович та Галустов Валерій Завялович. На професійному рівні розпочав виступи з 16-ти років у Вищій лізі України в 1996 році, у складі «Зоря-МАЛС». Виступав за клуби: «Зоря», «Чорноморець», «Дніпро-Трансмаш» (Білорусь), «Орел» (Росія), «Таврія», «Шахтар» (Солігорськ, Білорусь), «Білшина» (Бобруйськ, Білорусь).

На початку 2001 року із друголігової «Зорі», де став лідером команди, переходить в команду першої ліги «Чорноморець» з міста Одеса. Допоміг команді влітку 2002 року підвищитися у класі, повернутися у вищу лігу. Забив «Прикарпаттю» «золотий» гол, який дозволив «Чорноморцю» оформити путівку до вищої ліги. «Напередодні тієї зустрічі я в черговий раз вирішив змінити зачіску і зробив собі справжній "ірокез". А потім цим самим "ірокезом" відправив м'яча у ворота іванофранківців».[1] Хоча «Чорноморець» перше коло Вищої ліги сезону 2002/03 закінчує на останньому місці, взимку віце-президент Марус запропонував продовжити контракт з основним півзахисником команди. Але зміна тренерів у зимнове міжсезоння спочатку затримує цей процес. А потім Іллі пропонують підписати контракт і піти в оренду. Ілля відмовляється і переходить «вільним агентом» до Вищої ліги Білорусі, чемпіонат якої починається пізніше ніж український.[2]

Три сезони — 2003, 2004 та 2005 років проводить у білоруському «Дніпро-Трансмаш» з міста Могильов. Там грає разом з братом Сергієм Галюзою. Також у «Дніпрі» в ці роки грають українці Олександр Піщур, Хромих Антон, Птачик Олег, Баранов Василь, Воронков Ігор. У сезонах 2003 та 2005 років має третій показник в команді за системою «гол+пас», відповідно 9 (4+5) балів в 27 іграх та 12 (5+7) балів за 25 матчів.[3] У сезоні 2005 року з показником 7 гольових пасів стає найкращим асистентом в команді.

У 2006 році виступав за литовський «Шяуляй». У складі команди забив у чемпіонаті Литви 16 м'ячів, став другим бомбардиром першості[4] й був визнаний найкращим іноземним гравцем за версією сайту Futbolas.lt[5].

Із середини сезону 2006/07 виступав за сімферопольську «Таврію». Разом із командою став володарем Кубка України 2009/10. Вихованець луганського футболу Ілля Галюза особисто представив Кубок України в Луганську на стадіоні «Авангард».[6] Усього за «Таврію» з 2006 по 2011 рік в чемпіонаті України провів 123 матчі та забив 6 м'ячів. У цей період "Таврія" двічі посідала п'яте місце в Чемпіонаті України (сезони 2006/07, 2007/08), виборола Кубок України[7], грала в матчі за Суперкубок України, брала участь у єврокубкових змаганнях (Кубок Інтертото, Ліга Європи).[8] Всі п'ять років Ілля є основний гравець та віце-капітан «Таврії». Після того, як віце-президентом «Таврії» став Дмитро Селюк, Галюза розірвав контракт із клубом і покинув його у статусі вільного агента[9].

У результаті він у середині сезону 2011/12 підписав дворічний контракт із луганською «Зорею»[10]. Допоміг рідній команді спочатку залишитися[11], а потім стати міцним середняком в Українській Прем'єр-лізі. За підсумками сезону 2012-2013 став кращим бомбардиром команди (6 голів)[12] та найкращим гравцем команди за опитуванням вболівальників. В "Зорі" був віце-капітаном та важливим гравцем, якого вболівальники не хотіли відпускати по закінченню контракту, влаштувавши акцію «Зорі потрібен Галюза»[13].

Після «Зорі» розпочався успішний білоруський етап в кар'єрі. Спочатку разом з «Шахтарем» з Солігорську виграє Кубок Білорусі з футболу 2013—2014 та «срібні» медалі Білоруська футбольна вища ліга 2014. За сезон провівши 38 матчів та забив 6 голів в свої 35 років.[14] Грав за «Шахтар» у Лізі Європи.[15] Визнавався Кращим гравцем місяця[16] та Сезону 2014[17] у складі «гірників» за підсумками голосування вболівальників. Потім з «Білшиною» стає четвертими у Білоруська футбольна вища ліга 2015. Після цього, в 36 років, переходить у добре знайомий першоліговий «Дніпро» з Могильова[18] та допомагає команді піднятися до Білоруська футбольна вища ліга.

Після завершення професійної кар'єри гравця, декілька років ще пограв на аматорському рівні. У 2020 році грав за «Кулевча-Аркадія» в Чемпіонаті Вищої ліги Одеської області.[19] У 2021 році у складі ФК «Аркадія» брав участь у Зимовій першості Одеської області сезону 2020/21.[20]

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

З 2018 року розпочав тренерську діяльність у могильовському «Дніпрі»[21]. Тренує дітей вікових категорій U12 та U17. Зі старшими потрапляє до четвірки кращих команд за підсумками чемпіонату Білорусі. У серпні 2019 року переходить до одеського «Чорноморця» і стає тренером команди U14. В липні 2021 року, на запрошення Глеба Платова[22], переходить в Академію дніпровського «Дніпра», де працює старшим тренером вікової категорії U15, а також допомагає з групою U13. Після початку повномасштабної агресії рф, повертається до Одеси, де тренує аматорські клуби. В аматорських змаганнях різного рівня збирає багато нагород та призів. З командою "Південна Пальміра НГУ" виборює "золото" Вищої ліги Чемпіонату Одеської області - 2024 та "золото" Чемпіонату Аматорської футбольної ліги Одеси - 2024! В Чемпіонаті міста Одеси 2024/2025 завойовує "срібло", стає фіналістом обласного кубка 2023, бере "срібло" Зимового Кубку Одеси тощо.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Братом Іллі Галюзи є Сергій Галюза, який грав у низці футбольних клубів України, Литви та Білорусі, часто перетинаючись у футбольній кар'єрі з братом.[23]

Ініціатор та організатор щорічного дитячого футбольного турніру «Кубок мрії братів Галюза», який проходив в Луганську з 2008 по 2013 рік.

Співорганізатор соціального проекту з фізичної культури та виховання "Спортивний прихисток", який запрацював в Одесі з весни 2022 року. Мета проекту надати можливість безкоштовно займатись футболом дітям-переселенцям, які вимушено залишили свої домівки через повномасштабну агресію рф. Згодом, "Спортивний прихисток"[24], надав дітям з особливими освітніми потребами можливість займатися футболом з урахуванням фізичних та емоційних особливостей кожної дитини.

Досягнення командні

[ред. | ред. код]

Гравець:

Тренер:

  • Чемпіон Одеської області з футболу серед аматорів, сезон 2024
  • "Срібло" Чемпіонату Одеської області з футболу серед аматорів, сезон 2023
  • Чемпіон Аматорської футбольної ліги Одеси 2024
  • "Срібло" Чемпіонату міста Одеса з футболу серед аматорів, сезон 2023
  • Фіналіст Кубка Одеської області з футболу пам'яті М.Трусевича серед аматорських команд сезону 2023
  • "Срібло" Зимового Кубку Одеси з футболу серед аматорів, сезону 2024/2025
  • "Бронза" Літнього Кубку Одеси 2025 з футболу серед аматорів

Досягнення особисті

[ред. | ред. код]
  • Найкращий іноземний гравець "А-ліги" Литви, сезон 2006[5]
  • Найкращий асистент "А-ліги" Литви, сезон 2006
  • Найкращий гравець "Матчу Зірок", Литва сезон 2006
  • "Срібна" бутса (друге місце серед бомбардирів) "А-ліга" Литви, сезон 2006[25]
  • Кращий гравець ФК "Зоря" Луганськ сезону 2012/2013[26]
  • Кращий бомбардир ФК "Зоря" Луганськ сезону 2012/2013[12]
  • Кращий гравець ФК "Шахтар" Солігорськ сезону 2014[17]
  • Кращий тренер Чемпіонату Одеської області 2024[27]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Новости из стана «Таврии». football.ua. Процитовано 8 лютого 2023. (рос.)
  2. ↑ Илья Галюза: «С Михаилом Фоменко я пока не общался» — Футбольний клуб «Таврія» Сімферополь: офіційний сайт. tavriya.com.ua. Процитовано 8 лютого 2023. (рос.)
  3. ↑ kick-off.by - Днепр-Трансмаш (Могилёв): состав 2005. www.kick-off.by. Процитовано 8 лютого 2023.
  4. ↑ Все выше, и выше, и выше. uefa.com. 15 ноября 2006.
  5. ↑ а б Украинцы лучшие в Литве (рос.). Football.ua. 27.10.2006. Архів оригіналу за 07.06.2012. Процитовано 20.02.2012.
  6. ↑ Gazeta.ua (25 травня 2010). Кубок України приїде в Луганськ. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 8 лютого 2023.
  7. ↑ «Таврия» выиграла Кубок Украины / vlasti.net. vlasti.net. Процитовано 8 лютого 2023.
  8. ↑ Pavlushko, Anton. Статистика виступів Таврія Симферопіль в єврокубках - всі сезони, зведена статистика починаючи з 1992 року. Статистика чемпионата Украины по футболу - все игроки, матчи и голы, составы команд и переходы (укр.). Процитовано 8 лютого 2023.
  9. ↑ «Таврия» рассталась с Пищуром (рос.). Football.ua. 11.11.2011. Архів оригіналу за 15.01.2012. Процитовано 20.02.2012. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2012-01-15? (довідка)
  10. ↑ Галюза — игрок «Зари» (рос.). Football.ua. 30.12.2011. Архів оригіналу за 19.02.2012. Процитовано 20.02.2012. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2012-02-19? (довідка)
  11. ↑ iSport.ua (4 травня 2012). Галюза: Когда мы побеждаем, мы очень эмоциональны. iSport.ua (рос.). Процитовано 28 січня 2023.
  12. ↑ а б Офіційний сайт ФК «Зоря» Луганськ. zarya-lugansk.com. Процитовано 28 січня 2023.
  13. ↑ Почему "Заре" нужен Илья Галюза. www.ua-football.com (рос.). Процитовано 28 січня 2023.
  14. ↑ Легенда «Зорі» покидає «Шахтар». Брутальний футбол. 27 січня 2015. Архів оригіналу за 8 лютого 2023. Процитовано 8 лютого 2023.
  15. ↑ football24.ua. Галюза: Хотілося б перетнутися із «Зорею» в Лізі Європи - Футбол 24. Футбол 24. Процитовано 8 лютого 2023.
  16. ↑ Галюза лучший игрок месяца в Шахтере. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 8 лютого 2023.
  17. ↑ а б Илья Галюза - лучший игрок Шахтера в сезоне. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 8 лютого 2023.
  18. ↑ football24.ua. Галюза перешел в могилевский «Днепр» - Футбол 24. Футбол 24. Процитовано 8 лютого 2023.
  19. ↑ Діденко, Галюза, Кузнецов: зірковий десант у чемпіонаті Одеської області. Footboom.com (рос.). Процитовано 8 лютого 2023.
  20. ↑ oofa2 (24 лютого 2021). 1-й тур другого етапу Зимової першості. Одеська Обласна Футбольна Асоціація (укр.). Процитовано 8 лютого 2023.
  21. ↑ Илья Галюза стал тренером в школе белорусского Днепра. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 29 січня 2023.
  22. ↑ Великі зміни у молодіжному секторі. fcdnipro.com. Процитовано 29 січня 2023.
  23. ↑ Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  24. ↑ https://www.facebook.com/sportshelter?locale=sr_RS. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
  25. ↑ Чемпіонат Литви з футболу 2006: A-ліга. Вікіпедія (укр.). 14 вересня 2022. Процитовано 28 січня 2023.
  26. ↑ Офіційний сайт ФК «Зоря» Луганськ. zarya-lugansk.com. Процитовано 28 січня 2023.
  27. ↑ “ПІВДЕННА ПАЛЬМІРА НГУ” – ЧЕМПІОНИ ОБЛАСТІ 2024!. Одеська Обласна Футбольна Асоціація (укр.). 20 серпня 2024. Процитовано 4 вересня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галюза_Ілля_Сергійович&oldid=47765299