Ганс-Карл фон Шеле

Ганс-Карл фон Шеле
Hans-Karl von Scheele
Народився	23 травня 1892(1892-05-23) Магдебург, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	8 жовтня 1955(1955-10-08) (63 роки) Бад-Гомбурґ, Дармштадт, Гессен, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	суддя, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Ганс-Карл фон Шеле (нім. Hans-Karl von Scheele; 23 травня 1892, Магдебург — 8 жовтня 1955, Бад-Гомбург) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, служив в піхоті. З 1 жовтня 1937 року — начальник навчального курсу «А» військового училища в Ганновері. 1 вересня 1939 року призначений командиром 191-го піхотного полку 71-ї піхотної дивізії, дислокованої на франко-німецькому кордоні. Учасник Французької кампанії і Німецько-радянської війни. З 13 грудня 1941 року — командир 208-ї піхотної дивізії. 1 лютого 1943 року під його командуванням на Східному фронті був сформований зведений корпус «Шеле», 31 березня він був розформований, а Шеле призначений заступником командира 53-го армійського корпусу. З 1 жовтня по 20 листопада 1943 року — командир 52-го армійського корпусу, який діяв на Дніпрі. З 2 січня 1944 року — командувач 2-м артилерійсько-технічним корпусом. 1 листопада 1944 року призначений президентом Імперського військового суду і залишався на цій посаді до кінця війни.

Звання

• Фанен-юнкер (13 березня 1911)
• Лейтенант (18 серпня 1912) — патент від 23 серпня 1910 року.
• Оберлейтенант (27 січня 1916)
• Гауптман (1 травня 1922)
• Майор (1 лютого 1933)
• Оберстлейтенант (1 серпня 1935)
• Оберст (1 березня 1938)
• Генерал-майор (1 жовтня 1941)
• Генерал-лейтенант (1 березня 1943)
• Генерал піхоти (1 грудня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (15 вересня 1914)
  • 1-го класу (15 грудня 1914)
• Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (23 вересня 1939)
  • 1-го класу (16 травня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (4 липня 1940)
  • дубове листя (№217; 2 квітня 1943)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1998.