Гармашов Олександр Хомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гармашов Олександр Хомич
Народився 1907(1907)
станція Дебальцеве, тепер Донецької області
Помер 5 березня 1973(1973-03-05)
місто Москва
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Ленінградський індустріальний інститут
Знання мов російська
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоної Зірки
Сталінська премія Сталінська премія

Олександр Хомич Гармашов (1907(1907), станція Дебальцеве Катеринославської губернії, тепер Донецької області — 5 березня 1973, місто Москва) — український радянський діяч, інженер, директор Маріупольського металургійного заводу імені Ілліча, директор Брянського паровозобудівного заводу. Депутат Верховної Ради Української РСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання. Кандидат технічних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у серпні 1907 року в родині робітника-котельника депо станції Дебальцеве. У 1919 році, коли його батько був убитий білогвардійцями в числі сімдесяти трьох шахтарів шахти «Провіданс», дванадцятирічному Олександру довелося залишити школу і піти працювати на шахту коногоном, вагонетником, слюсарем.

У 1927 році був відряджений на робітничий факультет і у 1935 році закінчив Ленінградський індустріальний інститут. Здобув фах інженера-металурга з обробки металів тиском. Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1935 році був направлений на Маріупольський металургійний завод імені Ілліча Донецької області, призначений майстром в сортопрокатний цех, працював обер-майстром, начальником зміни, заступником начальника і начальником цеху № 8. 8 червня 1938 року був призначений директором Маріупольського металургійного заводу.

У 1938—1941 роках — директор Маріупольського металургійного заводу імені Ілліча Сталінської області. У 1939 році був обраний делегатом XVΙΙΙ з'їзду ВКП(б).

З початку німецько-радянської війни і наближенням фронту до Донбасу організував евакуацію устаткування заводу в східні райони СРСР. У 1942—1943 роках працював: в місті Сталінграді директором заводу № 264 (Сталінградська судноверф), в місті Горькому — головним інженером заводу № 112 (завод «Красное Сормово»), в місті Нижньому Тагілі — заступником директора евакуйованого заводу № 183 (Харківський паровозобудівний завод).

11 вересня 1943 року, через день після вигнання німецьких військ з Маріуполя, прибув до міста і приступив до організації відновлення виробництва на місці руїн свого заводу. Першу сталь завод дав вже 10 жовтня, і до кінця 1943 роки було виплавлено 25 тисяч тонн сталі, більше тисячі тонн прокату, виготовлені 1380 автомобільних деталей, зроблений ремонт двадцяти танків. У 1944 році за підсумками соцзмагання заводу було присуджено перехідний Червоний прапор Державного комітету оборони СРСР.

У 1943—1949 роках — директор Маріупольського металургійного заводу імені Ілліча Сталінської області.

У 1950—1951 роках — директор Іжорського заводу у місті Колпіно Ленінградської області. Вже через рік — у 1951 році призначений директором гірничо-хімічного комбінату № 815 (в п'ятдесяти кілометрах від Красноярська Красноярського краю) — підземного комплексу з виробництва збройового плутонію. Працював директором комбінату під час його будівництва до 1953 року, при ньому будувалося і житлове селище — майбутнє місто Желєзногорськ.

У 1953—1956 роках — директор Брянського паровозобудівного заводу Брянської області.

У 1956—1961 роках — голова Комітету у справах винаходів і раціоналізації при Раді Міністрів СРСР, перший його голова.

Потім — на пенсії.

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

  • два ордени Леніна (1947,)
  • орден Червоної Зірки — за умілу організацію робіт з відновлення танків та іншої бронетехніки
  • Сталінська премія 3-го ступеня (1948) — за корінне удосконалення технології виробництва котлів залізничних цистерн
  • Сталінська премія 3-го ступеня (1949) — за розробку і впровадження в промисловість нової марки високоміцної зварюваної сталі
  • медаль «За оборону Сталінграда»
  • медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
  • медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
  • медалі

Посилання[ред. | ред. код]