Гасин Ольга Юріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Юріївна Гасин
Hasyn 2 Olha.jpg
Ольга Гасин, 1937 рік
Ім'я при народженні Ольга Пеленичка
Народилася 19 вересня 1913(1913-09-19)
с. Конюхів, Стрийський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Померла 27 липня 1979(1979-07-27) (65 років)
Бровари, Київська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Поховання
Національність українка
Діяльність активістка, підпільниця, зв'язкова ОУН
Партія Організація українських націоналістів
У шлюбі з Олекса Гасин
Діти Олег, Оксана, Дарина

О́льга Ю́ріївна Га́син (у дівоцтві О́льга Пелени́чка; псевдо «Ле́ся»; 19 вересня 1913, с. Конюхів — 27 липня 1979, Бровари) — підпільниця Організації українських націоналістів, зв'язкова Олекси Гасина та Романа Шухевича.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ольга Пеленичка народилася 19 вересня 1913 року (у деяких джерелах фігурує 1912 рік народження) в селі Конюхів, сьогодні — Стрийський район, Львівська область.[1][2][3][4]

Ольга Пеленичка-Гасин серед членів Стрийського відділу «Союзу Українок»

Закінчила Стрийську жіночу гімназію та сільськогосподарські курси «Союзу Українок», вчителювала.[2] Станом на 1937 рік була членом і лідером Стрийської філії «Союзу Українок».[5] Відпочатку вступу до організації озразу влилася в її діяльність: їздила по селах, проводила різні курси, спілкувалася з молоддю.[1]

У 1936 році одружилася з Олексою Гасиним. Перейнялася ідеями націоналізму, за які боровся її чоловік. У «Союзі Українок», зокрема, виступала із критикою переважання фемінізму над націоналізмом, за що критикувала газету союзу «Жінка».[1][6][7]

Була підпільницею Організації українських націоналістів, як її член діяла під псевдом «Леся». Була зв'язковою Олекси Гасина та провідника Романа Шухевича[3], добирала конспіративні квартири для них у Львові.[4]

25 січня 1949 року співробітники радянських спецслужб вистежили й затримали Ольгу Гасин у селі Добряни. Дітей вона завбачливо залишила у Львові. Але НКВСівці їх виявили в доньки священика з Конюхова, рідного села Гасинів, яка мешкала на вул. Богуславського, 14.[4] 31 січня спецслужби схопили і чоловіка Ольги, Олексу Гасина, який застрелився при спробі затримання.[3][2]

Після загибелі чоловіка НКВСівці відпустили Ольгу Гасин, сподіваючись захопити ще когось із верхівки Організації українських націоналістів. Та вона не заводила жодних контактів, а навпаки намагалася сховатися від стеження.[3]

У березні 1949 року Ольгу Гасин знову ув'язнили. У 1950 році Особлива нарада МДБ СРСР засудила її на 10 років таборів[3][4], які відбула у Тайшеті.[2]

У 1956 році Ольгу Гасин звільнили. Їй заборонили повертатися на Львівщину, оскільки Ольга відмовлялася зректися своїх переконань. Після поневірянь вона вдруге одружилась — із колишнім політв'язнем. У 1957 року оселилась у Броварах під Києвом, де прожила до смерті 27 липня 1979 року. Похована там само у Броварах.[3][4][2]

Родина[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

25 грудня 2015 року на честь діячки назвали вулицю Ольги Гасин у Броварах.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Нариси з історії жіночого руху Стрийщини. Зеновія Ханас, Стрийська міськрайонна організація «Союз Українок», Стрий, ДП "Видавничий дім «Укрпол», 2007 — с. 110. ISBN 966-8955-02-1.
  2. а б в г д е ж и к Її незвичайна доля — це доля цілого покоління. Наталя Карпенкова, Фортуна. 2012—2013
  3. а б в г д е ж и к л м Смерть від власної кулі. ЗІК. 31.05.2012
  4. а б в г д Гасин Олекса. Стрий. 12.10.2007
  5. Нариси з історії жіночого руху Стрийщини. Зеновія Ханас, Стрийська міськрайонна організація «Союз Українок», Стрий, ДП "Видавничий дім «Укрпол», 2007 — с. 236. ISBN 966-8955-02-1.
  6. Марта Гавришко. Ставлення представників ліберального фемінізму в Галичині до ОУН У 1929–1939-х роках // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — 2014. — Вип. 24. — С. 85-97.
  7. ЦДІАЛ України. — Ф. 319. — Оп. 1. — Спр. 82. — Арк. 30.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]