Гвардійське (Теребовлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Гвардійське
Hvardiyske ter gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Золотниківська сільська громада
Код КОАТУУ 6125081701
Основні дані
Засноване 1785
Населення 438
Площа 2,683 км²
Густота населення 163.25 осіб/км²
Поштовий індекс 48141
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°13′10″ пн. ш. 25°16′18″ сх. д. / 49.21944° пн. ш. 25.27167° сх. д. / 49.21944; 25.27167Координати: 49°13′10″ пн. ш. 25°16′18″ сх. д. / 49.21944° пн. ш. 25.27167° сх. д. / 49.21944; 25.27167
Водойми Мозолівка
Відстань до
районного центру
45 км
Місцева влада
Адреса ради 48141, с. Гвардійське
Карта
Гвардійське. Карта розташування: Україна (1991-2014)
Гвардійське
Гвардійське
Гвардійське. Карта розташування: Тернопільська область
Гвардійське
Гвардійське

Гварді́йське — село Теребовлянського району Тернопільської області, розташоване на річці Гниличка. До 1965 року називалося Гниловоди.

Поштове відділення — Котузівське.

До 2015 року було центро Гвардійської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади.

Населення — 438 осіб (2001).

До 1965 село називалося Гниловоди.

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1785. Діяли товариство «Просвіта», кооператива.

За радянських часів у селі діяв колгосп «Молода гвардія», що мав у користуванні 1 тисячу гектарів сільськогосподарських угідь. Провідними галузями були рільництво і тваринництво м'ясо-молочного напрямку. Також діяли: 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

Герб[ред.ред. код]

У щиті, понижено перетятому зеленим і лазуровим, вузька понижена золота балка. У першій частині в правому верхньому куті золотий розширений хрест, в лівому верхньому куті золотий колос. У другій частині виникає срібна купина з трьома золотими очеретинками, середня вище, супроводжуваними зверху двома золотими співоберненими рибами. Поверх всього золота фігура вершника на золотому коні, що тримає в руках спис з трикутним прапорцем, перетятим лазуровим і золотим. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увiнчаний золотою сільською короною.[1]

Релігія[ред.ред. код]

Є церква Усічення голови Івана Хрестителя (1888, дерев"яна), костел (1937; кам'яний).

Пам'ятники[ред.ред. код]

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968), відновлено символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, ПП «Оберіг».

У 2016 році фермерське господарство «Зарваниця-Агро» відкрило в селі цех з виготовлення традиційним методом (вручну) напівфабрикатів (вареників, пельменів).[2]

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Віра Зозуля (нар. 1970) — українська спортсменка (спортивна ходьба), майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики;
  • Стефан П'ятничко (нар. 1959) — український оперний співак (баритон), народний артист України.

Відвідували[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська геральдика
  2. а б в г Роздольний А. Відроджуються українські села / Анатолій Роздольний // Свобода. — 2016. — № 42 (1 черв.). — С. 3. — (Про важливе).

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]