Соснів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Соснів
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Золотниківська сільська громада
Основні дані
Засноване 1472
Населення 455 [1]
Площа 6,401 км²
Густота населення 104.05 осіб/км²
Поштовий індекс 48112
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°20′13″ пн. ш. 25°21′00″ сх. д. / 49.33694° пн. ш. 25.35000° сх. д. / 49.33694; 25.35000Координати: 49°20′13″ пн. ш. 25°21′00″ сх. д. / 49.33694° пн. ш. 25.35000° сх. д. / 49.33694; 25.35000
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
40 км
Місцева влада
Адреса ради 48115, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Золотники, вул. Містечко, буд 25
Карта
Соснів. Карта розташування: Україна
Соснів
Соснів
Соснів. Карта розташування: Тернопільська область
Соснів
Соснів
Мапа
Мапа

CMNS: Соснів у Вікісховищі

Сосні́в — село в Україні, у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване у західній частині району, на березі річки Стрипа.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

До вересня 2015 було центром Соснівської сільської ради, якій підпорядковувалися села Гончарки і Раковець.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади.

У зв'язку з переселенням жителів із облікових даних виведений хутір Дроська та Осаліщизна.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1472 року.

Село згадується 17 березня 1480 р.[2]

Дідичем села був Єжи Вільчек гербу Порай, брат Миколая, син Стефана.[3]

У Соснові перебувала Пресова Кватира УСС.

Діяли «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші товариства, кооператива.

8 березня 1948 поблизу Соснова у криївці загинуло 4 вояки УПА.

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975), насипано символічну могилу УСС (1991), могила хорунжого УСС С. Яремкевича (відновлена 1993).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ I-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 554 особи (2007).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Володимир Дусановський — український агрохімік-ґрунтознавець, господарник;
  • Степан Дусановський — український вчений-економіст,
  • Максим Задойний (р. н. невід. — 1992) — український громадський діяч, член ОУН, емігрував до США, був членом-засновником комітету підгайчан та інших громадських організацій, помер у Клівленді.[4];
  • Микола Задойний — український громадсько-політичний діяч;
  • Стефанія Левченко — український педагог, громадська діячка;
  • Клавдій Білинський — український освітянин, громадський та політичний діяч на Буковині, педагог, доктор філософії, гімназійний професор, делегат УНРади ЗУНР;
  • Корнель Кшечуновіч — галицький польський політик вірменського походження[5];
  • Ярослав Лемішка — український оперний і камерний співак (тенор), Народний артист України.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://zolotnykivska-gromada.gov.ua/structure/
  2. Грамота подільського воєводи про підтвердження застави маєтків шляхтича Зарванецького Якова в селах Росоховатець, Соснівка каменецькому воєводі Давиду з Бучача
  3. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 2014-08-11 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — S. 532. (пол.)
  4. Кушнерик Г. Задойний Максим // Енциклопедичний словник Теребовлянщини / ред. В. С. Маланюк. — Тернопіль : ТзОВ Терно-граф, 2014. — С. 147. — ISBN 978-966-457-225–2.
  5. Jerzy Zdrada. Krzeczunowicz Kornel (1815—1881) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — Tom XV/4. — Zeszyt 67. — S. 511—513 (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]