Рільництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Весняний обробіток землі

Рільни́цтво, ратáйство, землерóбство — вирощування польових культур як галузь сільського господарства. Наука й галузь сільського господарства, що базується на вжитку землі заради вирощування сільськогосподарських культур.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Головна задача галузі рільництва - створити сприятливі умови для раціонального вжитку фотосинтетичної активної радіації та інших факторів життя. Через це формування потужного фото-синтетичного апарату рослин і забезпечення тривалості продуктивної роботи є важливою науковою проблемою, бо між величиною врожаю та площею листків установлено пряму кореляційну залежність.[1][2]

Землеробство на території України[ред.ред. код]

Відтворююча економіка складалася, переважно, на місцевій основі, в Закарпатті та в лісостеповій зоні Прикарпаття і Волині землеробсько-скотарська економіка створювалася завдяки прийшлому населенню, яке поступово, з V тис. до н.е. мігрувало на ці території з Південної і Центральної Європи. На тривалий час причорноморські степи та Прикарпаття і Волинь стануть своєрідним осередком, з якого елементи відтворюючого господарства поширювалися на інші території України.

Разом із тим на значній частині території України досліджені неолітичні пам'ятки V-IV тис. до н.е., на яких у значній кількості знайдені керамічний посуд, шліфовані знаряддя праці (сокири, мотики, долота тощо), пристрої для прядіння і ткацтва. Водночас археологічні дані переконливо свідчать, що мешканці цих поселень не запроваджували ані землеробства, ані скотарства.

Така особливість історичного розвитку населення лісостепової смуги Центральної і Східної України зумовлювалася насамперед, якістю природних ресурсів регіону, які повністю забезпечували прогресивний розвиток суспільства на базі привласнюючої економіки. Багата рибою повноводна річкова мережа лісостепу, теплий клімат і родючі ґрунти створювали сприятливі умови для розвитку рослинності та тваринного світу. Запас зоомаси тут уп'ятеро перевищував зоомасу степів.

Природне оточення, багате на життєві ресурси, давало можливість общинам не тільки забезпечувати себе необхідними продуктами споживання, а й отримувати їх у значно більшій кількості. Це сприяло розвиткові раціональних знань та духовної культури, що знайшло своє відображення в зазначених новаціях.

Поступово і в ці райони України проникають елементи відтворюючої економіки. Різними шляхами до III тис. до н.е. більша частина населення, що мешкала на території України, тією чи іншою мірою засвоїла землеробство і скотарство. Однак переважаючим чинником життєзабезпечення населення на всій території України землеробство і скотарство стали значно пізніше.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, рільництво можна поділити на:

  • Меліоративне рільництво — рільництво на меліорованих землях.
  • Зрошувальне рільництво — рільництво з використанням різноманітних зрошувальних систем.
  • Богарне рільництво — рільництво на посушливих територіях з використанням вологи ранньовесняного періоду.

Ґрунти та рослини є основними об'єктами рільництва.

Містить підгалузі, що потребують обробітку землі під польові культури, а саме:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Афендулов К.П Афендулов К.П. Влияние сроков внесения, сочетания и доз удобрений на фотосинтетическую активность растений // Вестник с.-х. науки. – 1969. – № 5. – С. 53-56
  2. Генгель П.А Физиология растений. – М.: Просвещение, 1974. – 191 с.

Джерела[ред.ред. код]

Станко В.Н. та ін. Історія первісного суспільства: Підручник.-К.:Либідь,1999.-240 с.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.