Гельман Володимир Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гельман Володимир Якович
Народився 6 жовтня 1965(1965-10-06) (58 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність політолог, викладач університету
Галузь політологія[1]
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Науковий ступінь кандидат політичних наук
Вчене звання професор[d]
Знання мов російська[2][1] і англійська[1]
Заклад European University at Saint Petersburgd і Гельсінський університет
Сайт researchportal.helsinki.fi/en/persons/656e6206-db6b-45a1-ab0c-1d91540cce66

Володимир Якович Гельман (нар. 6 жовтня 1965, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський і фінський політолог. Кандидат політичних наук, професор Європейського університету в Санкт-Петербурзі та Гельсінського університету. Один з найвідоміших і найбільш цитованих російських політологів[3].

Активіст російського демократичного руху в Ленінграді-Петербурзі (1989-1996), член Центральної виборчої комісії з дорадчим голосом від руху «Яблуко» (1995).

З 2012 — заслужений професор Фінляндії (Finland Distinguished Professor) в університеті Хельсінкі[4], керівник дослідницького напряму «Авторитарне ринкове суспільство як виклик» у Центрі досліджень Росії при Олександрівському інституті Гельсінського університету (Фінляндія)[5]. В якості запрошеного викладача читав лекції в Центрально-Європейському університеті, Техаському університеті в Остіні, Російській економічній школі. З 2017 року – професор російської політики Гельсінського університету

Автор і редактор 20 книг, автор понад 150 наукових статей з проблем сучасної російської та пострадянської політики. Член редакційних колегій та редакційних рад журналів «Поліс», European Political Science, International Journal of Urban and Regional Research, Demokratizatsiya. Бере участь у різних науково-популярних проектах, займається публіцистикою.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Ленінградський Політехнічний Інститут ім. М. В. Калініна за фахом «інженер-механік» в 1988 році. Кандидат політичних наук (Санкт-Петербурзький державний університет, 1998 рік), тема дисертації — «Трансформація політичного режиму і демократична опозиція в посткомуністичній Росії: аналіз сучасних транзитологических концепцій».

  • 1989-1990 — Ленінградська міська виборча комісія по виборах депутатів Ленінградської міської Ради 21 скликання (член комісії)
  • 1990-1998 — Санкт-Петербурзький філія Інституту Соціології РАН, науковий співробітник
  • 1990-1991 — Ленінградський міська Рада народних депутатів (експерт)
  • 1992-1993 — Представництво Президента Російської Федерації у Санкт-Петербурзі, консультант з інформаційної та аналітичної роботи
  • 1993-1996 — Інститут гуманітарно-політичних досліджень, заступник директора
  • 1994-1997 — фракція ЯБЛУКО Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, експерт
  • 1995-1998 — Центральна виборча комісія Російської Федерації, член комісії з правом дорадчого голосу
  • 1996-2005 — Європейський університет в Санкт-Петербурзі, факультет політичних наук і соціології, доцент
  • 2005-2023 — Європейський університет в Санкт-Петербурзі, факультет політичних наук і соціології, професор
  • 2012-2022 — Північно-Західний інститут управління Російської академії народного господарства і державної служби, факультет порівняльних політичних досліджень, голова Міжнародної консультативної ради
  • 2012-2017 -- університет Гельсінкі, Олександрівський інститут, Finland Distinguished Professor
  • 2017 — університет Гельсінкі, Олександрівський інститут, Професор російської політики

Книги[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат премій журналу Europe-Asia Studies (1999), Російської асоціації політичних наук (2002, 2007, 2013) і Російського товариства соціологів (2011).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  3. Сайт ЕУСПб. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 17 грудня 2017.
  4. Петербургский политолог стал заслуженным профессором Финляндии. Фонтанка.FI. 19 августа 2012. Архів оригіналу за 31 травня 2015. Процитовано 17 грудня 2017.
  5. Сайт Александровского института. Архів оригіналу за 16 серпня 2015. Процитовано 17 грудня 2017.