Гельмут Легелер

Гельмут Легелер
нім. Hellmuth Laegeler
Народився	22 січня 1902(1902-01-22) Ульм, Королівство Вюртемберг, Німецька імперія
Помер	13 липня 1972(1972-07-13) (70 років) Штутгарт, ФРН
Поховання	Штутгартське лісове кладовищеd
Країна	Німеччина
Діяльність	воєначальник
Знання мов	німецька
Посада	Deputy Inspector of the Armyd
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди	Золотий німецький хрест Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Орден крові Медаль «За Атлантичний вал» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Командор ордена За заслуги перед ФРН Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ

Гельмут Легелер (нім. Hellmuth Laegeler; 22 січня 1902, Ульм — 13 липня 1972, Штутгарт) — німецький штабний офіцер, генерал-майор вермахту і бундесверу. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

Син офіцера. 26 серпня 1921 року вступив в рейхсвер. Пройшов підготовку офіцера Генштабу. З 26 серпня 1939 по 20 вересня 1940 року — перший офіцер Генштабу 263-ї піхотної дивізії, одночасно з 21 вересня 1939 року — 76-ї піхотної дивізії. В січні 1942 року відправлений в резерв фюрера. З 20 лютого 1942 року — викладач військової академії. З 20 листопада 1942 року — начальник Генштабу 57-го танкового корпусу, з 28 липня 1944 року — 2-ї танкової армії. 10 серпня 1944 року захворів на жовтяницю і був відправлений в Тюбінген на лікування. З 1 лютого 1945 року — начальник Генштабу головнокомандувача Резервною армією Генріха Гіммлера. З 11 квітня — керівник спеціального штабу оперативної групи В штабу оперативного керівництва ОКВ. З 15 травня — начальник відділу демобілізації при головнокомандувачі на Півдні. В 1945 року взятий в полон американськими військами. В листопаді 1946 року звільнений, працював у різних фірмах.

З 1952 року вступив в «офіс Бланка», який займався відновленням збройних сил. 12 листопада 1955 року став першим генерал-майором бундесверу і до 1961 року був заступником начальника 5-го відділу (сухопутні війська) Федерального міністерства оборони. З листопада 1955 по січень 1956 року займався питаннями спортивної підготовки військовослужбовців. З травня 1957 року — командир 4-ї танково-гренадерської дивізії (Регенсбург). З 1 жовтня 1959 року — командир Командної академії бундесверу в Гамбурзі. 31 березня 1962 року вийшов у відставку.

Звання

• Фанен-юнкер (26 квітня 1921)
• Фенріх (1 вересня 1923)
• Обер-фенріх (1 вересня 1924)
• Лейтенант (20 грудня 1924)
• Оберлейтенант (1 квітня 1928)
• Гауптман (1 липня 1934)
• Майор Генштабу (1 червня 1939)
• Оберстлейтенант Генштабу (1 березня 1942)
• Оберст Генштабу (1 січня 1943)
• Генерал-майор (1 березня 1945)

Нагороди

• Орден крові (30 листопада 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Медаль «За Атлантичний вал»
• Залізний хрест
  • 2-го класу (26 травня 1940)
  • 1-го класу (30 червня 1940)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942)
• Німецький хрест в золоті (18 червня 1943)
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (27 грудня 1943)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест

Бібліографія

• Laegeler, Hellmuth: Sport in der Bundeswehr, in: „Leibesübungen“, Heft 7, o.O. 1956.

Література

• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7
• Dermot Bradley, Karl Friedrich Hildebrand, Markus Brockmann: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil IV). Band 7: Knabe – Luz. Biblio-Verlag, Bissendorf 2004, ISBN 3-7648-2902-8, S. 348–349.
• Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. 1955–1999. die militärischen Werdegänge (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil VIb). Band 3: Laegeler – Quiel. Biblio-Verlag, Osnabrück 2005, ISBN 978-3-7648-2382-5, S. 1–2.