Генріх Кіперт
| Генріх Кіперт | |
|---|---|
| нім. Heinrich Kiepert | |
Loescher_%26_btv1b8453164n_(cropped).jpg) | |
| Народився |
31 липня 1818 Берлін |
| Помер |
21 квітня 1889 (70 років) Берлін |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія |
| Національність | німець |
| Діяльність | географ, картограф |
| Галузь | географія[1], картографія[1], географічна карта[1], подорож[1], наукова література[d][1] і видавництво[1] |
| Alma mater | HU Berlin |
| Знання мов | латина і німецька[2][3] |
| Заклад | Університет Фрідріха-Вільгельма[d] |
| Членство | Прусська академія наук, Австрійська академія наук і Туринська академія наук[4] |
| Діти | Richard Kiepertd |
| Автограф |
.jpg){kind=small} |
Генріх Кіперт (нім. Heinrich Kiepert; 31 липня 1818 Берлін — 21 квітня 1889 Берлін — німецький географ і картограф, член Прусської та Австрійської академій наук.[5].
Біографія[ред. | ред. код]
1859 р. науковець став професором географії в університеті Гумбольдта (єдиним після смерті К. Ріттера). У 1863 р. він склав карти на замовлення Теодора Моммзена для його праці «Corpus Inscriptionum Latinarum». У 1864 р. він став директором топографічного відділення Прусського королівського статистичного бюро, де виконав ряд важливих державних замовлень. У 1869 р. Кіперт склав карти для книги Наполеона III про походи Юлія Цезаря. За свою роботу, від французького імператора, вчений отримав запрошення на відкриття Суецького каналу. Тоді ж він здійснив разом з сином Ріхардом подорож по Єгипту, Палестині та Трансйорданії. Потім мандрівник вирушив на Кіпр, Родос і в Малу Азію (Карію). 1869 р. став членом Берлінського товариства антропології, етнології та первісної історії. 1877 р. Кіперт став одним із засновників Німецького палестинського суспільства. У 1878 році у світ вийшла його найвидатніша робота — «Lehrbuch der alten Geographie» («Підручник з давньої географії»). У наступні роки науковець здійснив подорожі в Туреччину[5].
Карти[ред. | ред. код]
Генріх Кіперт склав атлас стародавньої Греції, атлас античного світу і ряд інших карт, що були видані Прусською академією наук. Розселення українського народу було відображено на його дрібномасштабній «Етнографічній карті Російської імперії». Титул розташовано у верхній частині по центру, легенду — у правому нижньому куті. Видана в Берліні 1862 р. Перевидавалася в Парижі, в Російській імперії тощо. На карті автор виділив один етнос — Russes (русів). До Russes (русів) відніс великорусів, малорусів (українців), білорусів, сибіряків та козаків. Ареал розселення українців проходить значно північніше від сучасного українсько-білоруського кордону. Вся Слобожанщина (майже до Курська), а також рівнинний Крим позначені як райони, що заселені українцями.[5].
Генріх Кіперт упродовж 1860-1865 рр. видав атлас «Hand-Atlas»; друге видання «Hand-Atlas» — 1871—1891 рр.; третє видання — «Kiepert's Grosser Hand-Atlas» — 1892—1900 рр. В атласах поміщена карта «Russland», яка була створена ще в 1856 р. Масштаб мапи 1:8 000 000. Центральна Наддніпрянщина, Чернігово-Сіверщина та Слобожанщена позначені як Ukraine ([[Україна). 1871 р. мапа «Monarchie Österreich-Ungern» в атласі «Hand-Atlas» (карта складена в 1870 р.). Правобережна Наддніпрянщина позначена як Ukraine (Україна). 1871 р. мапа «Europa» (Європа) в атласі «Hand-Atlas» (карта складена в 1866 р.). Центральна Наддніпрянщина, Чернігово-Сіверщина та Слобожанщина позначені як Ukraine (Україна).[5].
Вибрані праці[ред. | ред. код]
- Atlas von Hellas und den hellenischen Kolonien. (Атлас Греції та грецьких колоній)24 Blätter, Berlin 1841—1844
- Palästina. 3 Bände, Halle 1841
- Karte von Kleinasien. (Карти Малої Азії)6 Blätter, Berlin 1843—1845
- Neuer handatlas der Erde. (Новий малий атлас Землі)40 Blätter, Berlin 1857—1860
- Atlas antiquus. Berlin 1861 (Атлас старожитностей) (Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.] der 5., neu bearb. u. verm. Aufl. 1869, Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.] der 11. berichtigten Aufl. 1892)
- Großer Handatlas. (Великий атлас Землі)Berlin 1893—1895
- Formae orbis antiqui. (Атлас древнього світу)36 Karten, Berlin 1893 ff., fortgesetzt von Richard Kiepert
- Lehrbuch der alten Geographie(Підручник з давньої географії). Berlin 1878
- Leitfaden der alten Geographie. (Керівництво з давньої географії). Reimer, Berlin 1879 (Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.])
- Historischer Schul-Atlas zur alten, mittleren und neueren Geschichte. Reimer, Berlin 1879 (Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.])
- Schul-Atlas der Alten Welt. Reimer, Berlin 1883 (Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.])
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- ↑ а б в г Байцар Андрій. Українські етнічні землі на «Етнографічній карті Російської імперії» Генріха Кіперта (1862 р.) [1] [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Байцар Андрій. Українські етнічні землі на «Етнографічній карті Російської імперії» Генріха Кіперта (1862 р.) [2] [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Joseph Partsch: Heinrich Kiepert. Ein Bild seines Lebens und seiner Arbeit. Leipzig 1901.
- Helmut Jäger: Zum 175. Geburtstag des Akademiemitgliedes, Altphilologen und Geographen Heinrich Kiepert. In: Mitteilungen der Akademie gemeinnütziger Wissenschaften zu Erfurt. 1993, S. 26-28.
- Lothar Zögner: Antike Welten neue Regionen. Heinrich Kiepert 1818—1899. Ausstellung Staatsbibliothek zu Berlin, 16. April — 29. Mai 1999, Berlin 1999, ISBN 3-920597-58-3
- Ulrich Freitag: Heinrich Kiepert's kartographische Leistung. Fachrichtung Kartographie, Institut für Geographische Wissenschaften, Berlin 1999. (= Berliner Manuskripte zur Kartographie)
|
