Генріх Фогт (астроном)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генріх Фогт
нім. Heinrich Vogt[1]
Народився 5 жовтня 1890(1890-10-05)[2]
Гау-Альгесгайм, Gau-Algesheimd, Майнц-Бінген, Рейнланд-Пфальц[1]
Помер 23 січня 1968(1968-01-23)[3] (77 років)
Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН[1]
Поховання Handschuhsheim Cemeteryd
Місце проживання Німеччина
Країна  Німецька імперія
 Німеччина[1]
Діяльність астроном
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла[4]
Галузь астрономія
Заклад Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Єнський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[1] і професор[1]
Науковий керівник Макс Вольф[4]
Аспіранти, докторанти Hermann Lambrechtd[4]
Helmut Wernerd[4]
Членство СА
Гайдельберзька академія наук (1939)
Леопольдина
Гайдельберзька академія наук
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
CMNS: Генріх Фогт у Вікісховищі
Могила Генріха Фогта на кладовищі Гайдельберг-Гандшусгайм

Генріх Фогт (5 жовтня 1890, Гау-Альгесхайм — 23 січня 1968, Гайдельберг) — німецький астроном, дослідник зір, співвідкривач теореми Фогта–Рассела, першовідкривач астероїда 735 Марґанна, автор кількох науково-популярних книг. Професор Гайдельберзького університету і директор Обсерваторії Гайдельберг-Кенігштуль. В роки нацизму був членом НСДАП і оберштурмфюрером СА.

Біографія[ред. | ред. код]

Фогт був молодшою дитиною фермера Філіпа Фогта та його дружини Маргарети, уродженої Штурм.

В 1911 році закінчив гімназію в Майнці. В зимовому семестрі 1911/12 року поступив в Гайдельберзький університет, де почав вивчати астрономію, математику та фізику. З 1912 року був асистентом Макса Вольфа. У 1919 році захистив дисертацію доктора філософії (Promotion) «До теорії алгольних змінних»[5] а в 1921 році захистивши дисертацію доктора наук (Habilitation) «Фотометричні дослідження та визначення яскравості в зоряному скупченні h і χ Персея», а також виступив з інавгураційною лекцією «Еволюцію зір». У 1926 році він був призначений доцентом в Гайдельберзі і одночасно був спостерігачем в Баденській обсерваторії Гайдельберг-Кенігштуль.

У 1929 році Фогт був призначений повним професором Єнського університету, а також був директором обсерваторії Єнського університету з 1929 по 1933 рік. У 1931 році став членом НСДАП, а потім працював політичним керівником і представником окружного проводу НСДАП в університеті[6]. У 1933 році він став членом СА, в якому дослужився до звання оберштурмфюрера[6]. У 1933 році його призначили повним професором Гайдельберзького університету, де він змінив Макса Вольфа, який помер у 1932 році, і був директором Державної обсерваторії Гайдельберг-Кенігштуль з 1933 по 1945 рік.

У 1945 році він був усунений з посади директора обсерваторії, але зберіг професорську посаду до свого виходу на пенсію в 1957 році.

Був одружений на Маргарете, уродженій Браун. У них були син і дочка.

Популяризаторська діяльність[ред. | ред. код]

Він займався популяризацією науки, читав науково-популярні лекції, написав науково-популярні монографії «Спіральні туманності» (1946), «Будова Всесвіту» (1949) і «Космос і Бог» (1951). Він обговорював космологічні і філософські питання у своїх останніх книгах «Позагалактичні зоряні системи і будова світу в цілому» (1960), «Структура космосу в цілому» (1961) і «Буття в погляді вченого-натураліста» (1964).

Відзнаки і памʼять[ред. | ред. код]

У 1943 році він став членом Німецької академії наук Леопольдина. Був членом Гайдельберзької академії наук[7].

На його честь названа теорема Фогта–Рассела.

9 грудня 1912 року Фогт відкрив астероїд, який був названий 735 Марґанна на честь матері та родички Фогта. Його гайдельберзький колега Карл Вільгельм Рейнмут назвав астероїд, відкритий 6 жовтня 1937 року, 1439 Вогтією, а два інші астероїди, відкриті 8 січня 1937 року, він назвав на честь дружини Фогта — 1410 Маргрет і 1411 Брауна.

Роботи[ред. | ред. код]

  • Aufbau und Entwicklung der Sterne (Будова та еволюція зірок). Leipzig: Becker & Erler, 1943, 2. Aufl. Leipzig: Geest und Portig, 1957.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #117468002 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://d-nb.info/gnd/117468002/about/lds / German National Library
  3. ↑ Biographical Encyclopedia of Astronomers — NYC: Springer Science+Business Media, 2007. — ISBN 978-0-387-31022-0 — doi:10.1007/978-0-387-30400-7
  4. ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ Генріх Фогт (астроном)(англ.) в проєкті «Математична генеалогія».
  6. ↑ а б Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Fischer Taschenbuch Verlag, Zweite aktualisierte Auflage, Frankfurt am Main 2005, ISBN 978-3-596-16048-8, S. 643.
  7. ↑ Heinrich Vogt im Mitgliederverzeichnis der Heidelberger Akademie der Wissenschaften
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Наука
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генріх_Фогт_(астроном)&oldid=41076567