Макс Вольф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Макс Вольф
нім. Maximilian Franz Joseph Cornelius Wolf
Max Wolf.jpg
Народився 21 червня 1863(1863-06-21)[1][2][3]
Гайдельберг, Велике герцогство Баден, Німецький союз
Помер 3 жовтня 1932(1932-10-03)[1][2][3] (69 років)
Гайдельберг, Баденська республіка[d], Веймарська республіка
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність астроном, фотограф, викладач університету
Alma mater Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузь астрофотографія і астрономія
Заклад Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Науковий керівник Leo Königsberger[d]
Член Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Гайдельберзька академія наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Леопольдина і Баварська академія наук
Батько Q54514306?
Нагороди

Макс Вольф у Вікісховищі?

Максиміліан Франц Йозеф Корнеліус (Макс) Вольф (нім. Maximilian Franz Joseph Cornelius Wolf; 21 червня 1863 — 3 жовтня 1932) — німецький астроном.

Народився в Гейдельберзі. Освіту здобув у Гейдельберзькому і Страсбурзькому університетах, потім три роки вивчав небесну механіку в Стокгольмі під керівництвом І. А.X.Гюльдена. У середині 1880-х років створив невелику власну обсерваторію, яка 1897 року ввійшла до складу Гейдельберзької обсерваторії. Вольф очолив у ній астрофізичний відділ. З 1893 — професор Гейдельберзького університету, з 1909 до кінця життя — директор Гейдельберзької обсерваторії.

Основні наукові роботи належать до фотографічної астрономії. Один з піонерів застосування фотографічних методів спостереження в астрономії. З 1889 року систематично фотографував зоряне небо, вперше застосував ширококутні об'єктиви для отримання знімків великих ділянок, зокрема Чумацького Шляху. Виявив і вивчив багато нових темних хмар і світлих туманностей. Розробив метод визначення просторової структури темних пилових хмар і відстаней до них шляхом зоряних підрахунків (метод «кривих Вольфа»). Спільно з Йоганном Палізою видав фотографічні карти різних ділянок неба на 220 аркушах (1908—1922). Розвинув фотографічні методи спостереження астероїдів. 1891 року відкрив перший фотографічний астероїд (Брюсія). Виявив 577 нових малих планет. 1905 року застосувавши стереоскопічний спосіб виявлення зір, що мають помітний власний рух (шляхом порівняння двох фотографій, що належать до різних епох), відкрив понад 1000 зір зі значним власним рухом. Систематичне фотографування неба дало можливість Вольфу також вивчати змінні зорі. Протягом перших двох десятиліть 20-го століття виявив кілька сотень змінних. 1883 року відкрив періодичну комету (з періодом 7,7 років).

Іноземний член АН СРСР (1923). Медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1930).

На його честь названо астероїд 827 Вольфіана.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC

Посилання[ред.ред. код]