Генрі Аллінгем
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (21 січня 2024) |
| Генрі Аллінгем | |
|---|---|
 | |
| Народився |
6 червня 1896[2][3] Лондон, Сполучене Королівство[2] |
| Помер |
18 липня 2009[1][2][3] (113 років) Брайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія ·старість[d] |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | військовослужбовець, автобіограф |
| Відомий завдяки | |
| Знання мов | англійська[3] |
| Заклад | Ford |
| Учасник | Перша світова війна, Ютландська морська битва і Західний фронт |
| Роки активності | з 16 квітня 1919 |
| Діти | 2 |
| Нагороди | Рекорсмен Книги рекордів Гіннеса |
Генрі Аллінгем (англ. Henry Allingham; 6 червня 1896 – 18 липня 2009)[4] — один з найстаріших ветеранів Першої світової війни та довгожитель, вік якого підтверджено Групою геронтологічних досліджень (GRG), Книгою рекордів Гіннеса[5] та Групою LongeviQuest (LQ)[6]. З 8 лютого 2007 року він був разом з Джорджом Френсісом 2-ма найстарішими живими чоловіками на Землі, (які народилися в один день) після Танабе Томодзі. Після смерті Джорджа Френсіса він став 2-м єдиним найстарішим живим чоловіком у світі, а після смерті Танабе Томодзі, він став найстарішим живим чоловіком у світі, та став найстарішим живим чоловіком і найстарішим чоловіком у Великій Британії. А також на момент смерті він був 12-м найстарішим чоловіком усіх часів, чий вік був підтверджений. Помер у віці 113 років, 42 дні[7].
Біографія[ред. | ред. код]
Генрі Аллінгем народився 6 червня 1896 року в Лондон, Велика Британія.
Його батько помер від туберкульозу у віці 29 років (у 1897 році), коли Генрі було 14 місяців. Після його смерті сім’я переїхала до бабусі та дідуся по материнській лінії. У 1905 році його мати вийшла заміж вдруге за Х'юберта Джорджа Хіггса, а в 1907 році сім'я переїхала в Клепхем, Лондон.
У серпні 1914 року він намагався піти в армію наїздником, але його мати була категорично проти. Однак після того, як його мати померла в 1915 році у віці 42 років, він пішов до військової служби. Після закінчення навчання Аллінгема відправили на авіаційну станцію RNAS у Грейт-Ярмуті, де він працював у відділі обслуговування літаків[8][9].
У Ютландської битві під час Першої світової війни, Генрі стверджував, що він був останній відомий який вижив у цій битві.
У 1918 році Генрі одружився з Дороті Кейтор у Грейт-Ярмуті, штат Норфолк, яка була на 2 роки старша за нього. У пари були дві доньки Бетті (нар. 1921), яка ще жива та Джин (1923–2001). Вони переїхали до Істборна, Сассекс.
У 1961 році, його дружина померла від гострого та хронічного лімфатичного лейкозу у віці приблизно 65 років.
Смерть[ред. | ред. код]
18 липня 2009 року о 03:10 Аллінгем помер уві сні у будинку для престарілих, в Овінгдіні поблизу Брайтона, у віці 113 років і 42 дні[10]. На момент смерті Аллінгем мав: 1 живу доньку, 7 внуків, 16 правнуків, 14 праправнуків і 1 пра-пра-правнука. Після його смерті найстарішим живим чоловіком у світі став Волтер Брюнінґ та став найстарішим живим чоловіком в США.
Похорони Аллінгема відбулися в церкві Святого Миколая в Брайтоні опівдні 30 липня 2009 року з усіма військовими почестями. Його труну несли три моряки Королівського флоту та три авіатори Королівських ВПС.
Серед присутніх була його 89-річна донька Бетті та були його родичі. Також на його похоронах були присутні офіцери Королівського флоту та Королівських повітряних сил, включаючи віце-адмірала сера Едріана Джонса та віце-маршала авіації Пітера Дая.
22 травня 2010 року на Істборнському редуті було посаджено дерево та відкрито меморіальну дошку, щоб відзначити місце проживання Аллінгема в місті.
Рекорди довгожителя[ред. | ред. код]
- 6 грудня 2005 року, після смерті 111-річного Єжи Пайончковського-Дидинського, у віці 109 років, він став найстарішим живим чоловіком у Сполученому Королівстві.
- 10 листопада 2006 року, після смерті 111-річного Моріса Флоке з Франції, він став найстарішим живим чоловіком у Європі у віці 110 років.
- 8 лютого 2007 року, після смерті 110-річного Антоніо П'єрро, він став найстарішим із відомих ветеранів Першої світової війни та 3-м найстарішим живим чоловіком у світі.
- 6 червня 2009 року він відзначив своє 113-річчя, ставши першим чоловіком, який досяг такого віку у Великий Британії.
Див. також[ред. | ред. код]
- Список найстаріших людей у світі
- Список найстаріших жінок
- Список найстаріших чоловіків
- Список найстаріших живих довгожителів у світі
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://news.bbc.co.uk/1/hi/uk/8157128.stm
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #136954936 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Henry Allingham (6 June 1896 – 18 July 2009). Fandom (англ.). Процитовано 25 листопада 2023.
- ↑ Oldest living people to share a birthday. Guinness World Records (англ.). Процитовано 24 листопада 2023.
- ↑ Henry Allingham. LongeviQuest (англ.). Процитовано 24 листопада 2023.
- ↑ World's oldest man, Henry Allingham, dies at 113. REUTERS (англ.). Процитовано 25 листопада 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Britain's oldest war veterans meet Service chiefs at the Ministry of Defence. Ministry of Defence (United Kingdom). 11 July 2007. Архів оригіналу за 26 September 2007.
{{cite web}}: Текст «Ministry of Defence]» проігноровано (довідка) - ↑ Brew for the Few Launch. Royal Air Forces Association. 17 September 2007. Архів оригіналу за 4 December 2008.
- ↑ Henry Allingham dies at 113; world’s oldest man and outspoken WWI veteran. LAG (англ.). Процитовано 21 листопада 2023.