Генічеське озеро
| Генічеське озеро | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 46°03′49″ пн. ш. 34°45′37″ сх. д. / 46.06361111113877627° пн. ш. 34.76027777780577566° сх. д.Координати: 46°03′49″ пн. ш. 34°45′37″ сх. д. / 46.06361111113877627° пн. ш. 34.76027777780577566° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Регіон | Херсонська область | |||
| Розташування |
Херсонська область Генічеський район | |||
| Геологічні дані | ||||
| Група озер | Генічеська група озер | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 9.2 км² | |||
| Висота | -1.5 м | |||
| Глибина макс. | 0.6 м | |||
| Довжина | 4.9 км | |||
| Ширина | 2.9 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Площа басейну | 19.2 км² | |||
| Країни басейну | Україна | |||
| Інше | ||||
| Geonames | 7046805 і 7046806 | |||
  Генічеське озеро (Україна) | ||||
 Генічеське озеро (Автономна Республіка Крим) | ||||
| ||||
|
| ||||
Гені́чеське о́зеро — солоне озеро у Генічеському районі Херсонської області.
Генічеське озеро розташоване на півострові Семенівський Кут в межах Арабатської стрілки.
Улоговина озера займає колишню затоку Сиваша і лежить нижче його рівня.
Довжина озера — 4,5 км, ширина — до 2,9 км, площа — 9,2 км², глибина — до 0,5—0,6 м.
Береги високі (до 7 м), глинисті.
Генічеське озеро живиться за рахунок вод Сиваша, з яким сполучено каналом.
Солоність — до 150 г/л. На дні озера — темно-сірий мул, перекритий шаром самосадної солі (щорічно добувають до 12 тис. т кухонної солі).
Рекреація[ред. | ред. код]
Крім промислових цілей, озеро використовується в цілях рекреації. Дно озера вкрите брудом (темно-сірий мул покритий шаром самосадної солі). У перспективі соляний промисел озера може стати об'єктом зеленого туризму [1].
Соляний промисел[ред. | ред. код]
Озеро є сировинною базою соляної промисловості: у східній частині водного дзеркала озера розташований соляний промисел. Видобуток солі ведеться суб'єктами господарювання ДП Генічеський солезавод і МПКП «Інтер-Південь».
В дореволюційні часи на озері були добре обладнані промисли. Раніше на озері глауберову сіль добували саме в зимовий час — виморожуванням[2]. До кінця ХІХ століття видобуток солі помітно падає. Максимальна цифра її річного видобутку досягала 80 тис. т на рік. За даними на 1885 рік на Генічеській ділянці видобуто 60 тис. т солі, 1887 року — 38.400 тис. т. На початку 21 століття на солезаводі видобувалося 20-25 тис. т солі (в т .ч. 16 тис. т — технічної) [3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Генічеський солепромисел[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Соляні промисли. Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 6 жовтня 2015.
- ↑ IV. Промисловість і сільське господарство. Солепромисли. Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
Джерело[ред. | ред. код]
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.
Посилання[ред. | ред. код]
- Озеро між двома Кутами: там, де сонце під ногами [Архівовано 3 вересня 2018 у Wayback Machine.] / Укрінформ, 14.08.2017
|
