Гербер Алла Єфремівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гербер Алла Єфремівна
рос. Алла Ефремовна Гербер
Народилася3 січня 1932(1932-01-03) (92 роки)
Москва, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьписьменниця, кінокритикиня, політична діячка, громадська діячка, правозахисниця, депутатка Державної думи Російської Федерації
Галузьcomposingd, кінокритика, політика і захист прав людиниd
Alma materМосковський юридичний інститутd (1955)
Знання мовросійська
ЧленствоСП СРСР, СК СРСР, Державна дума Федеральних зборів РФ I скликанняd, second Civic Chamber of the Russian Federationd, third Civic Chamber of the Russian Federationd і fourth Civic Chamber of the Russian Federationd
Посададепутат Державної Думи РФ[d]
ДітиЗельдович Олександр Юхимович
Нагороди
медаль Пушкіна Кавалер ордена Почесного легіону кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»

Алла Єфремівна Гербер (3 січня 1932, Москва, РРФСР) — російська письменниця, кінокритик, політичний і громадський діяч, правозахисниця, одна з учасників і організаторів російського Громадянського форуму. Президент Науково-освітнього центру «Холокост». Член президії Російського єврейського конгресу. Депутат Державної думи Російської Федерації I скликання (1993-1995).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася у Москві 3 січня 1932 року. Мати - Фаїна Яківна Файнлейб, випускниця Київської консерваторії, учениця Генріха Нейгауза. Батько - Гербер Єфрем Юхимович, випускник Київського політехнічного інституту. З 1932-1949 років – заступник головного інженера Московського шарикопідшипникового заводу[1].

Закінчила юридичний факультет МДУ ім. Ломоносова (1955). Працювала юрисконсультом, адвокатом. Писала судові нариси.

Починаючи з 1963 регулярно друкувалася в різних виданнях — загалом понад 1000 статей. Перша газета — «Московський комсомолець». Була роз'їзним кореспондентом журналу «Юність», газет «Известия», «Литературная газета», «Комсомольська правда». Автор 8 книг. Член СП СРСР, СЖ СРСР, СК СРСР.

В 19701973 працювала редактором на кіностудії імені Горького. В 19731978 працювала оглядачем журналу «Радянський екран».

В 1989 — одна з організаторів незалежного руху письменників «Апрель».

В 1990 провела перший антифашистський процес, який закінчився засудженням одного з керівників організації «Пам'ять» К. В. Смирнова-Осташвілі[2] за ст. 74 КК РРФСР «За розпалювання національної ненависті»[3].

В 1991 — член координаційної ради руху «Демократична Росія», організувала Московський антифашистський Центр.

В 1993 була обрана депутатом Державної думи (фракція «Вибір Росії») від Північного округу Москви. У Думі розробляла закони «Про обмеження привілеїв депутатів і державних чиновників», «Про державному і недержавному середню освіту», «Про заборону екстремістських організацій, пропаганди національної ненависті і нацистської символіки». Також брала участь у розробці законів про бібліотеки, про збереження музеїв, про дитячих позашкільних установах, про кіно, прихильник якнайшвидшого введення в Росії ювенальної юстиції. Організувала парламентські слухання «Про небезпеку фашизму в країні, що перемогла фашизм». Брала участь у вирішенні проблем більше тисячі виборців округу.

З 1995 — науковий співробітник Інституту економіки перехідного періоду, президент громадського Фонду «Голокост». Провела десятки семінарів для вчителів у різних регіонах Росії. Член редколегії «Бібліотеки Голокосту», одна з укладачів багатьох книг, в тому числі «Книги Праведників» та «Історії Голокосту на території СРСР».

В 2003 нагороджена премією Федерації єврейських громад Росії «Людина 5762 року» в номінації «Просвітницька діяльність»[4].

З 2007 — член Громадської палати Росії[5], керівник робочої групи з проблем мігрантів у Росії.

У березні 2014  підписала листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України. Також підписала звернення ініціативної групи щодо проведення Конгресу інтелігенції «Проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму»[6].

У березні 2020  підписала звернення проти ухвалення поправок до Конституції РФ, запропонованих президентом Путіним[7].

У вересні 2020  підписала листа на підтримку протестних акцій у Білорусі[8].

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

У березні 2014 підписала лист «Ми з Вами!» Кіносоюзу на підтримку України[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Алла Гербер и Александр Зельдович: Отцы и дети. Дочки‒матери - Искусство кино. old.kinoart.ru. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 14 лютого 2021.
  2. Алла Єфремівна Гербер. Біографічна довідка
  3. Єврейський Інтернет Клуб :: Інтернет — журнал. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  4. Оксана Алексєєва: «Людина 5762 року» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. «Коммерсант», № 110 (2713), 27.06.2003
  5. Громадська палата. Архів оригіналу за 16 жовтня 2007. Процитовано 19 серпня 2015.
  6. Обращение инициативной группы по проведению Конгресса интеллигенции «Против войны, против самоизоляции России, против реставрации тоталитаризма» и письмо деятелей культуры против позиции Владимира Путина по Украине и Крыму. Новая газета. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 6 травня 2017.
  7. Не допустить конституционный кризис и антиконституционный переворот. Обращение ученых, писателей и журналистов к гражданам России. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 30 січня 2022.
  8. «Мы глубоко возмущены, что диалогу с обществом власть предпочитает насилие». Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 30 січня 2022.
  9. Мы с вами! [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. Указ Президента Российской Федерации от 09.01.2012 № 33 "О награждении государственными наградами Российской Федерации". web.archive.org. 28 січня 2019. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 1 лютого 2022.
  11. Алла Гербер награждена орденом Почетного легиона. newizv.ru (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.