Герострат (цар Арвада)
Геростарт (Герастрат; « під заступництвом Астарти » [1] ; фінік. Ger-ashtart, дав.-гр. Γηρόστρατος дав.-гр. Γηρόστρατος лат. Gerostratus - цар Арвада в 330-х роках до н. е. Один з останніх правителів міста, відомий з історичних джерел .
Біографія[ред. | ред. код]
Герострат відомий з праць античних авторів, які писали про діяння царя Македонії Олександра Великого : Арріана і Квінта Курція Руфа [2] [3] [4] [5] [6] .
Про походження Герострата в древніх джерелах не повідомляється. Передбачається, що він міг бути сином Абдастарта, від імені якого в середині IV століття до н. е. в Арваді карбувалися монети. Правління Герострата датується 330-ми роками до н. е. Можливо, він зійшов на престол близько 339 року до н. е., так як остання зроблена за фінікійським зразком монета з його монограмою датована сьомим роком правління цього царя [7] .
Як данник Дарія III Герострат разом з царями Абдастартом II Сидонським, Азімілком Тирським і, можливо, Еніелом Біблським брав участь у війні Ахеменідської держави з Македонією . Командуючи арвадськимі судами, Герострат приєднався до перського флоту, який очолювався Автофрадатом[en] та діяв в Егейському та Середземному морях [3] [6] [8] .
Коли в 333 році до н. е. перське військо зазнало поразки в битві при Іссі, і македонці вторглися в Фінікію, син Герострата Абдастарт, залишений батьком управляти Арвадом, без будь-якого опору підкорився Олександру Великому. Дізнавшись про здачу Арваду, Герострат покинув перський флот і втік до Сидону . Незабаром він виплатив македонському царю велику суму, що дозволило йому повернутися в свої володіння і правити разом з сином на правах співправителя. У 332 році до н. е., вже перебуваючи на службі у Олександра Великого, Герострат командував арвадськими судами під час облоги Тіра македонянами. Після смерті Герострата єдиновладним правителем Арваду став його син Абдаштарт [4] [3] [6] [7] [8] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Менандр Эфесский. Фрагменты / перевод Тураева Б. А // Финикийская мифология. — СПб. : Летний сад, Нева, 1999. — 21 квітня. Архівовано з джерела 20 вересня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Арриан. Анабасис Александра (книга II, главы 13.7 и 15.6); Квинт Курций Руф. История Александра Великого Македонского (книга IV, глава 1.6).
- ↑ а б в Циркин Ю. Б. От Ханаана до Карфагена. — ООО «Издательство Астрель»; ООО «Издательство АСТ». — М., 2001. — С. 308—309 и 397—398. — ISBN 5-17-005552-8.
- ↑ а б Циркин Ю. Б. Эллинизация политического устройства городов Финикии / Фролов Э. Д // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира. — СПб., 2004. — Т. 3 (21 квітня). — С. 185. Архівовано з джерела 13 липня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ Smith W. Gerostratus // Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. — Boston, 1870. — Т. 2 (21 квітня). — С. 265. Архівовано з джерела 14 грудня 2021. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ а б в Smith W. Straton (2) // Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. — Boston, 1870. — Т. 3 (21 квітня). — С. 923.
- ↑ а б Elayi J. An Updated Chronology of the Reigns of Phoenician Kings during the Persian Period (539—333 BCE) // Transeuphratène. — P., 2006. — № 32 (21 квітня). — С. 11—43. Архівовано з джерела 30 липня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- ↑ а б Lipiński E. Itineraria Phoenicia. — Leuven/Louvain : Peeters Publishers, 2004. — P. 282—283. — ISBN 978-9-0429-1344-8.