Героїчна нагота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Героїчна нагота
Зображення
Джерело натхнення Давньогрецькі скульптури
Зображує оголеність
Гештег heroicnudity
CMNS: Героїчна нагота у Вікісховищі
Афінський вершник Дексілей бореться з пелопонеським гоплітом у героїчній наготі під час Коринфської війни.[1][2] Могильна стела Дексілея, 394—393 рр. до н. е.
Ахілл у бойовому спорядженні (бл. 240 р. н. е.)
Статуя вмираючого Галла (1 століття до нашої ери), Капітолійські музеї, Рим
Жак-Луї Давид: Леонід з Термопілів (1814)

Героїчна нагота або ідеальна оголеність — концепція в антикознавстві, яка описує нереалістичне використання наготи в класичній скульптурі для показу фігур, які можуть бути героями, божествами або напівбожественними істотами. Ця конвенція почалася в архаїчній і класичній Греції та продовжилася в елліністичній і римській скульптурі. Існування або значення такої конвенції є предметом наукових дискусій.

У давньогрецькому мистецтві воїни на рельєфах і розписних вазах часто зображувалися оголеними в бою, що насправді не було грецьким звичаєм та не було характерним і в інших контекстах. Ідеалізовані юнаки (але не жінки) були зображені у вигляді фігур-куросів, а культові зображення в храмах деяких чоловічих божеств також були оголеними. Пізніше портретні статуї заможних громадян, зокрема римських імператорських сімей, отримали ідеалізовані оголені тіла; тоді це включало й жінок. Тіла завжди були молоді й атлетичні; старі тіла ніколи не показувалися. Пліній Старший відзначав упровадження в Римі грецького стилю.

Картина Аньоло Бронзіно «Портрет Андреа Доріа в образі Нептуна» (бл. 1530) та статуя Мікеланджело «Давид» (1501—1504) були рідкісними прикладами героїчної наготи епохи Відродження. Конвенцію іноді відроджували в неокласичному мистецтві, наприклад, статуя Антоніо Канови, яка зображує Наполеона в образі Марса-миротворця (1802—1806).

Конвенція[ред. | ред. код]

Нагота часто вважалася важливим аспектом грецької цивілізації й нерідко зустрічалася в таких місцях, як спортзали та під час змагань в іграх.[3] Принаймні в імперський період Риму ця концепція діяла як для жінок, так і для чоловіків. Жінки зображалися у вигляді Венери та інших богинь.[4]

Серед римських зразків, таких як «Псевдо-атлет» з Делоса, іноді виникало дивне поєднання гіперреалістичного портретного бюста в римському стилі (бородавки та чоловічі ознаки або складна зачіска для жінки) з ідеалізованим богоподібним тілом у грецькому стилі. Чоловічі геніталії зумисне зображені надто добре розвиненими, щоб відокремити благородний і скромний фасад від конотації в грецькій культурі, що більші органи належать до примітивніших та варварських характеристик.[5]

Як концепція, вона була змінена з моменту її заснування, і тепер у класичній скульптурі визнаються інші види оголеного тіла, наприклад, патетична нагота хоробрих, але переможених ворогів-варварів, таких як Вмираючий Галл.[6] Тоніо Гельшер[de] повністю відкинув цю концепцію для грецького мистецтва IV століття до нашої ери та раніше.

Героїчна оголеність дозволяла грецьким скульпторам точніше показати характер предмета, без маскування чи додаткового контексту одягу.[7]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Прибуття або від’їзд молодого воїна чи героя (можливо, Тесей прибув до Афін і був впізнаний Егеєм через його меч). Апулійський червонофігурний волют-кратер, бл. 410–400 рр. до н. е. З Руво (Південна Італія), Британський музей.
    Прибуття або від’їзд молодого воїна чи героя (можливо, Тесей прибув до Афін і був впізнаний Егеєм через його меч). Апулійський червонофігурний волют-кратер, бл. 410–400 рр. до н. е. З Руво (Південна Італія), Британський музей.
  • Тесей у боротьбі з Прокрустом, аттичний килик, бл. 440—430 рр. до н. е., Британський музей
    Тесей у боротьбі з Прокрустом, аттичний килик, бл. 440—430 рр. до н. е., Британський музей
  • Елліністичний правитель, зображений у героїчному оголеному вигляді, Національний римський музей
    Елліністичний правитель, зображений у героїчному оголеному вигляді, Національний римський музей
  • Героїчна статуя римського полководця з головою Августа (I століття до н. е.), Лувр, Париж
    Героїчна статуя римського полководця з головою Августа (I століття до н. е.), Лувр, Париж
  • Римська статуя з головою Марцелла (І століття н. е., за грецьким прототипом V століття до нашої ери)
    Римська статуя з головою Марцелла (І століття н. е., за грецьким прототипом V століття до нашої ери)
  • Модна римська жінка в образі Венери (MC245), Музей Капітоліні
    Модна римська жінка в образі Венери (MC245), Музей Капітоліні
  • Антоніо Канова : Наполеон як Марс-миротворець (1802—1806) — Napoléon en Mars désarmé et pacificateur, Apsley House, Лондон
    Антоніо Канова : Наполеон як Марс-миротворець (1802—1806) — Napoléon en Mars désarmé et pacificateur, Apsley House, Лондон
  • «Мислитель» Огюста Родена біля паризького музею Родена, є добре відомим прикладом оголеної героїчної скульптури початку XX століття.
    «Мислитель» Огюста Родена біля паризького музею Родена, є добре відомим прикладом оголеної героїчної скульптури початку XX століття.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Hutchinson, Godfrey (2014). Sparta: Unfit for Empire (англ.). Frontline Books. с. 43. ISBN 9781848322226.
  2. ↑ IGII2 6217 Epitaph of Dexileos, cavalryman killed in Corinthian war (394 BC). www.atticinscriptions.com (англ.).
  3. ↑ Spivey, Nigel (1996). Understanding Greek Sculpture. Thames & Hudson. с. 111. ISBN 0500278768.
  4. ↑ Trajanic woman as Venus (Capitoline Museums).
  5. ↑ Spivey, Nigel. Understanding Greek Sculpture. с. 112.
  6. ↑ Hallett, 2005, с. 10.
  7. ↑ Spivey, Nigel. Understanding Greek Sculpture (PDF). с. 111—112. Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2020. Процитовано 10 жовтня 2022.

 

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Героїчна_нагота&oldid=40190733