Тесей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тесей, Афродіта та Амфітріта, тондо кілікса, вазописець Онесім, гончар Ефроній

Тесе́й, також Тезе́й (грец. Θησέας — буквально «сильний», «могутній») — один з найвизначніших персонажів давньогрецької міфології, культурний герой іонійців, подібний до дорійського Геракла. Син морського божества — згодом отожненого з Посейдоном (хоча спочатку, можливо, йшлося про Егеона) — та земної жінки.

Місцем народження героя вважався Тройзен в Арголіді, місцем смерті — острів Скірос. З іменем Тесея пов'язували, зокрема, звільнення земель, населених іонійцями від мінойської влади та перемогу над навалою амазонок. Вшановували Тесея на багатьох островах Егейського моря, зокрема на Скіросі і Евбеї, в Арголіді, Мегариді та Аттиці.

Афінський цикл міфів про Тесея[ред.ред. код]

З часом фігуру Тесея «привласнили» собі афіняни. Враховуючи, що місце народження героя було загальновідомим, з'явилася легенда, що Тесей був сином тройзенської царівни Етри та афінського царя Егея (можливо і в цьому випадку йдеться про переосмислення походження Тесея від Егеона), який нібито гостював в батька Етри Пітфея. Згідно з афінськими міфами, вирушаючи з Тройзена до Афін, Егей показав Етрі меч і сандалі, які заховав під величезною кам'яною брилою, і сказав, щоб їхній син, коли виросте, зсунув брилу і забрав ці речі. Тесей виховувався в домі свого діда Пітфея і в п'ятирічному віці зустрівся з Гераклом. Герой погладив хлопчика по голові й провістив йому велике майбутнє. Відтоді Тесей мріяв стати таким, як Геракл.

Ставши юнаком, він, за порадою матері, забрав меч і сандалі й вирушив до Афін до батька. Дорогою він убив Гефестового сина — велетня Періфета, Фею, Скірона, Сініса. В Елевсіні здолав велетня Керкіона, біля річки Кефіс убив Прокруста. Очистившись від гріха пролитої крові, Тесей прибув в Афіни до Егея. Егеєва дружина Медея з остарху, що Тесей забере в неї владу вмовила чоловіка отруїти героя. Егей, не впізнавши сина, погодився на цей злочин, однак під час бенкету глянув на меч та сандалі чужинця і зрозумів, хто цей юнак. Медея втекла з своїм сином Медоном у Мідію, а Егей оголосив Тесея своїм спадкоємцем. Невдоволені сини Егеєвого брата Палланта хотіли взяти Афіни силою, але Тесей усіх їх переміг. Щоб здобути прихильність народу, молодий герой звільнив Аттику від дикого бика, що спустошував околиці Марафона: він приборкав звіра і, провівши по всьому місту, приніс у жертву Аполлонові. На шляху до Марафона він потрапив у бурю, йому надала прихисток старенька Гекала, яка дуже зичила йому перемогу і пообіцяла дочекатися. Але коли Тесей повернувся, то не застав її живою. На її честь він заснував ігри — Гекалесії.

Проте ніхто не радів з того, бо Афіни були в жалобі. З Криту, від царя Міноса, приїхали посли, вимагаючи сімох дівчат і сімох хлопців на поживу чудовиську Мінотаврові. Разом з приреченими афінськими юнаками й дівчатами Тесей вирушив на Крит, щоб убити Мінотавра. За допомогою Аріадни герой знищив монстра і звільнив Афіни від ганебної данини. Правлячи в Афінах, Тесей, за міфами, здійснив низку реформ та інших заходів: об'єднав Аттику й поселив її мешканців в одному місті (синойкізм), поділив населення на три класи, встановив панафінейські та синойкійські свята, завів деякі звичаї та релігійні обряди. Аттичні іонійці вважали Тесея головним героєм і протиставили його дорійському Гераклові. Тесей брав участь у калідонському полюванні, в поході аргонавтів, у поході Геракла проти амазонок (варіант: сам ходив походом на амазонок) тощо. З країни амазонок привів у Афіни Антіопу (варіант: Іпполіту), яка стала його дружиною. Інший цикл міфів пов'язує Тесея з Пейрітоєм. Боротьба лапітів з кентаврами, героїчні подвиги Тесейя й Пейрітоя стали улюбленою темою грецької скульптури та живопису. Разом з Пейрітоєм Тесей викрав із Спарти Єлену, сховавши її у свого друга Афідна, її згодом визволили Діоскури (варіант: Тесей тільки переховував Єлену, яку викрали Лінкей та Ід). Пейрітой і Тесей намагалися викрасти з Аїду Персефону.

Схоплених Аїдом друзів визволив Геракл (варіант: визволити пощастило тільки Тесея). Поки герой перебував у підземному царстві, владу в Афінах захопив Менестей, під тиском якого відсутній Тесей був засуджений на вигнання. До кінця життя він прожив на острові Скірос у Лікомеда. Одного разу, блукаючи в горах, Тесей послизнувся і впав у безодню (варіант: загинув від руки Лікомеда). Після перських воєн дельфійський оракул звелів афінянам поховати кістки героя на батьківщині. Афінський вождь Кімон переніс останки Тесея на корабель і привіз до Афін. Тут на честь героя спорудили величний храм Тесейон і встановили свята. Могила Тесея стала пристановищем для рабів та всіх тих, хто боявся якоїсь кривди. Охоплені гордістю мешканці стародавніх Афін прагнули зробити з Тесея щасливого суперника Геракла.[1]

У культурі і мистецтві[ред.ред. код]

Афінські гончарі античної доби, оздоблюючи посуд міфологічними малюнками, з другої половини 6 століття до н. е. майже забули про Геракла і замість нього зображували подвиги Тесея[1]. У мистецьких творах він зовні дуже схожий на Геракла, від якого відрізняється хіба що юнацьким виглядом і поставою.

Серед античних авторів Тесей був одним з найулюбленіших персонажів Софокла та Евріпіда. Його біографію як цілком історичного персонажу написав Плутарх.

В сучасній літературній у дилогії «Тесей» Мері Рено (дилогію складають романи «Цар має померти» (The King Must Die, 1958) та «Бик з моря» (The Bull from the Sea, 1962) подано життєпис героя, який трактується максимально реалістично із залученням сучасних знань про крито-мікенську цивілізацію, зокрема про культ богині Матері Део (Деметри).

Скульптурні зображення Тесея створювали Антоніо Канова, Етьєн Жюль Раме, Антуан-Луї Барі. Живописне зображення Тесея належать Леону Баксту, «Тесей та Етра» — Лорану де ла Ір, Шарлю-Едуару Шезу тощо.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Тесей // Політологічна енциклопедія : навч. посібник : у 9 т. / А. О. Карасевич, Л. С. Шачковська. — Умань : ФОП Жовтий О. О., 2016. — Т. 6 : Р, С. — С. 425-427. — 501 с.