Герше Наталія Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герше Наталія Анатоліївна
Народилася 20 жовтня 1969(1969-10-20) (54 роки)
Орша, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Білорусь
 Швейцарія
Діяльність політичний в'язень
Alma mater Orša State Mechanical-Economic Colleged і Білоруський державний економічний університет
Заклад Orša District Executive Committeed

Наталія Анатоліївна Герше (також Наталі Герше; біл. Наталля Хершэ; рос. Наталья Херше; 20 жовтня 1969 року, Орша, Білоруська РСР, Радянський Союз) — політв'язень білоруського походження[1]. Має білоруське та швейцарське громадянство[2]. Під час білоруських протестів у 2020—2021 роках зірвала балаклаву з поліцейського, а згодом була засуджена до двох з половиною років позбавлення волі, відбувши частину покарання у в'язниці для чоловіків. Вона відмовилася просити про помилування, але була звільнена в лютому 2022 року після того, як Швейцарія відкликала з Білорусі посла, збільшивши дипломатичну ізоляцію країни.

Походження та особисте життя[ред. | ред. код]

Жіночий марш 29 серпня 2020 року в Мінську, Білорусь.

Наталія Герше народилася 1969 року в Орші на північному сході Білорусі. Здобула економічну освіту в Білоруському державному економічному університеті, працювала в Орші. У 2009 році одружилася з громадянином Швейцарії та переїхала до Санкт-Галлена. Працювала на місцевій пивоварні, а потім на підприємстві з виробництва посуду у відділі контролю якості. Після смерті чоловіка вийшла заміж за іншого швейцарця. У Наталії Герше від першого шлюбу двоє дітей[3].

Арешт[ред. | ред. код]

Наталія Герше щороку відвідувала рідну Білорусь[2]. 11 вересня 2020 року вона навідалася до Мінська[2]. А вже 21 вересня мала намір повернутися до Швейцарії і вже придбала квиток у зворотний бік[2]. 19 вересня вона зустрілася з подругою і вирішила відвідати мирне зібрання «Марш всіх жінок»[2]. Під час цього маршу ОМОНівці застосували силу для розгону жінок і декого з них затримали. Співробітник ОМОНу Сергій Кончик намагався посадити Герше до міліцейського автобусу, але вона замість цього схопила його за балаклаву[2]. Її заарештували за «участь у несанкціонованому масовому заході»[2]. Також було порушено кримінальну справу за статтею 363 Кримінального кодексу Білорусі — «опір працівнику міліції»[2]. Деякий час Герше перебувала в одній камері з професійною баскетболісткою Оленою Левченко, яка повідомила про переповненість камер, через що кілька жінок змушені були спати на підлозі. Також Левченко розповідала журналістам про відсутність води та необхідних засобів гігієни[4].

Омонівець Кончик стверджував, що зазнав фізичних та душевних страждання і оцінив їх у 500 BYN (згодом — у 1000 BYN)[5]. Наталія Герше підтвердила, що вона намагалася зняти його балаклаву, але заявила, що не торкалася до його обличчя[5]. Через арешт вона не змогла повернутися до Швейцарії. 3 грудня 2020 року розпочався розгляд кримінальної справи у Радянському районному суді Мінська, а 7 грудня суддя Сергій Шаціла засудив Наталію до 2,5 років позбавлення волі[2]. На думку білоруських правозахисних організацій, дії Наталії Герше не можна розглядати як опір, оскільки жінка намагався лише зняти балаклаву у правоохоронця. Тому, зазначили вони, її дії навряд чи можна кваліфікувати як опір, а вирок є непропорційно суворим[1]. Вони також процитували параграф 131 Керівних принципів ОБСЄ щодо свободи мирних зібрань і зазначили, що влада повинна захищати зібрання через його повністю мирний характер[1].

Ув'язнення Наталія Герше привело да загострення білорусько-швейцарських відносин. Великі швейцарські ЗМІ час від часу публікують статті про неї[6][7][8][9]. Швейцарські парламентарі та правозахисна організація Libereco розпочали кампанію з її звільнення[10].

Спочатку Наталію Герше помістили у виправну колонію для жінок у Гомелі. Засуджені у колонії шиють одяг для міліції та армії, а Герше відмовилася від цієї роботи[11]. У березні 2021 року вона оголосила голодування[10]. У вересні 2021 року її перевели до в'язниці в Могильові, яка є найсуворішою в Білорусі[12]. Зазначалося, що в Білорусі немає жіночих в'язниць, а переведення жінок до в'язниць відбувається зрідка[11].

Влада намагалася тричі змусити Наталію Герше попросити про помилування в Олександра Лукашенка, але кожного разу відмовлялася, стверджуючи, що вона невинна[13][14].

18 лютого 2022 року її раптово звільнили достроково. Вона втратила 6 кг ваги і третину волосся[15]. Своє звільнення вона пов'язувала з приїздом до Мінська посла Швейцарії[15].

У жовтня 2022 року їй вручено премію «Мужність» швейцарського журналу Beobachter[16].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в HRDs demand to release political prisoner Natallia Hershe. Правозахисний центр «Вясна» (англ.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Profile on Viasna96 human rights group. Правозахисний центр «Вясна» (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
  3. ↑ Наталля Хершэ (біл.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 19 березня 2022.
  4. ↑ Как гражданка Швейцарии оказалась в белорусской тюрьме и что там увидела. Дойче Велле (рос.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
  5. ↑ а б «Все знают, что Лукашенко диктатор». Муж гражданки Швейцарии — о её аресте в Минске. Радіо Свобода (рос.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
  6. ↑ «Heiss duschen dürfen wir einmal in der Woche — immer am Montag». 20 Minuten[en] (нім.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  7. ↑ St.Gallerin in belarussischem Gefängnis: Natallia Hersche befindet sich erneut im Hungerstreik — offenbar seit 13 Tagen (нім.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  8. ↑ Ein Land wird zum Gefängnis. Schweizer Radio und Fernsehen[en] (нім.). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
  9. ↑ Belarus verurteilt Schweizerin zu 30 Monaten. Swissinfo[en] (нім.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  10. ↑ а б Jailed Swiss-Belarus citizen on hunger strike in Minsk. MENAFN (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  11. ↑ а б «Это крайний метод воздействия». Политзаключенную Херше переводят в тюрьму — что с ней будет? (рос.). Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  12. ↑ Брат белорусской политзаключенной Натальи Херше рассказал о ее переводе из колонии в тюрьму. Дойче Велле (рос.). Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 12 березня 2022.
  13. ↑ У Білорусі перевели до в’язниці громадянку Швейцарії, яка брала участь у протестах. Радіо Свобода (укр.). 21 вересня 2021. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
  14. ↑ Political prisoner Natallia Hersche refuses to ask for pardon insisting she is innocent (англ.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 12 березня 2022.
  15. ↑ а б Наталья Херше: Я не буду шить штаны для этой власти. Хартія 97 (рос.). 20 лютого 2022. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  16. ↑ Экс-политзаключенная Наталья Херше получила премию «Мужество». belsat.eu (рос.). Процитовано 28 січня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герше_Наталія_Анатоліївна&oldid=42312881