Голубовський Захарій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голубовський Захарій
Народився 1736
Келеберда, Кременчуцький район, Полтавська область
Помер 25 грудня 1810(1810-12-25)
Київ, Російська імперія
Діяльність художник
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)

Захарі́й Голубо́вський (справжні ім'я, по батькові, прізвище — Зіновій Петрович Голубничий, чернече ім'я — Захарія, 1736, сотенне містечко Келеберда, Полтавський полк, Гетьманщина — 13 грудня (25 грудня) 1810, Київ, Російська імперія) — український живописець, один із визначних майстрів українського бароко.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався у Києво-Могилянській академії до 1758 року, де також студіював живопис, який тут викладався поряд з іншими видами мистецтва. З 1758 року удосконалював майстерність в іконописній майстерні Києво-Печерської Лаври, якою керував Алімпій Галик. 1761 року прийняв у Києво-Печерській Лаврі чернечий постриг й по смерті вчителя (1763) очолював його майстерню (1764—1765, 1772—1810).

Венедикт Свідерський і художник Захарій Голубовський — автори перших романтичних творів українського малярства.

Творчість[ред. | ред. код]

Творив Голубничий в епоху українського бароко, коли в Україні будувалися розкішні палаци, церкви, багатоярусні іконостаси, які часто здіймалися аж до центрального куполу храму, вражаючи прихожан своїм золотим сяйвом та малюнками.

Від 1768 розписував іконостас (майстер К. Шверін) Хрестовоздвиженської церкви, збудованої на кошти полтавського полковника Павла Герцика (1700) на Ближніх Печерах.

У 1772—1777 очолював роботи з оновлення живопису Успенського собору Києво-Печерської Лаври.

Написав у 1803 образи шести пророків на царських вратах Миколаївської шпитальної церкви (майстер Самсон Стрельбицький).

Написав ікони «Успіння», «Антоній і Феодосій Печерські», «Свята мучениця з квіткою в руці» (кінець XVIII сттоліття).

Джерела[ред. | ред. код]