Перейти до вмісту

Горбань Андрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Горбань Андрій Вікторович
 Сержант
Загальна інформація
Народження24 січня 1993(1993-01-24)
Миколаївка, Казанківський район
Смерть29 листопада 2014(2014-11-29) (21 рік)
Донецьк
(смертельне поранення в бою)
ГромадянствоУкраїна Україна
Псевдо«Кіборг»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Андрі́́й Ві́кторович Го́рбань — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Відомий як один із захисників Донецького аеропорту — «кіборгів».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 січня 1993 року в селі Миколаївка Казанківського району Миколаївської області. У 2010 році закінчив загальноосвітню школу в рідному селі. Навчався на факультеті фізичного виховання Миколаївського національного державного університету імені В. О. Сухомлинського.

У 2012—2013 роках проходив строкову військову службу в 79-й окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0224, місто Миколаїв). З 2013 року продовжив військову службу за контрактом на посаді командира відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади.

На фронті з весни 2014-го. Пройшов бої за Савур-могилу, вийшов з оточення під Іловайськом. Був одним з трьох вояків, котрі встановили державний прапор на прострілюваному терористами даху старого терміналу Донецького аеропорту[1].

29 листопада 2014 року, під час одного з найбільш масованих штурмів, влаштованих терористами та російським спецназом в аеропорту Донецька, Андрій Горбань прикрив найнебезпечніший напрямок, та півгодини стримував противника. Він отримав два кульові поранення в ногу. Практично відразу в цьому часі по позиції вдарив гранатометник терористів, вибухом Горбаня скинуло з третього поверху на другий. Побратими витягли Андрія Горбаня під шквальним вогнем, надали першу допомогу та під обстрілами евакуювали до лікарні[1]. Під час операції у бійця відірвався тромб, що спричинило зупинку серця і смерть[2].

Вдома залишилися мама, брат та наречена Катерина. Похований в Миколаївці Казанківського району.

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На честь Андрія Горбаня Андрія втановлена меморіальна дошка у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів Казанківської районної ради[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б «Аеропорт дав упевненість, що ми можемо перемогти», — кіборг «Кока» // АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — С. 34—35. — 352 с. — ISBN 978—617—12—0097—5
  2. «Я був наймолодший командир. Дитячі малюнки нам піднімали настрій», — «Лицар» // АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — С. 86. — 352 с. — ISBN 978—617—12—0097—5
  3. Зеленський посмертно нагородив воїна, який вивісив стяг України на Донецькому аеропорту. 06.11.2019, 06:18. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
  4. Герої Миколаївщини, які загинули під час виконання бойових завдань в зоні АТО-ООС. Миколаївський обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Горбань Андрій Вікторович. 24.01.1993-29.11.2014. Миколаївська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 29 січня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]