Бої за Савур-Могилу (2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бої за Савур-Могилу
Війна на сході України
Savur-Mohyla (cropped).JPG
Бій під Савур-Могилою 12 червня 2014 року
Дата: 5 червня29 серпня 2014
Місце: Україна Савур-Могила, Донецька область
Результат:
  • 7 червня курган зайняли проросійські сили
  • 9 серпня висоту було взято українськими військами
  • 25 серпня група Гордійчука відійшла з кургану, контроль над висотою перейшов до проросійських сил
Сторони
Україна Україна Росія Росія
«ДНР»
Командувачі
Україна Павло Процюк
Україна Микола Капінос
Україна Темур Юлдашев
Україна Ігор Гордійчук
Олександр Ходаковський[джерело?]
Військові формування
Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська

Емблема ДШВ.svg ДШВ України

Emblem of the Defence Intelligence of Ukraine.svg ГУР

Незалежні формування:

Emblem of the Russian Ground Forces.svg Сухопутні війська

Self defense of Donbass emblem.png «НОД»

Бої за Савур-Могилу влітку 2014 року — бойові дії під час війни на сході України за утримання контролю над курганом Савур-Могила (278 м), розташованим в Шахтарському районі Донецької області. В ході боїв проросійські сили були вибиті з кургану, проте після серпневого вторгнення регулярних військ РФ, висота перейшла під контроль самопроголошеної ДНР. Стратегічна важливість висоти пов'язана з тим, що вона підноситься над прилеглими степовими просторами, дозволяючи контролювати велику ділянку кордону України з Росією. З вершини кургану проглядається територія радіусом в 30-40 кілометрів.

За час, протягом якого висота контролювалась проросійськими силами, вона була перетворена на укріплений пункт, який дозволяв їм вести спостереження за постачанням південного угруповання Збройних сил України[1] та коригувати обстріли цього угрупування з території Росії.

Упродовж боїв у червні-серпні 2014 меморіальний комплекс отримав значні пошкодження. Повалилася фігура солдата, її уламки розсіяні. Сильно постраждали пілони, барельєфи і сам обеліск, який отримав ряд наскрізних пробоїн.[2] Остаточно стела впала 21 серпня 2014 року.[3]

Передумови[ред.ред. код]

5 червня 2014 на південь від висоти українські війська за підтримки авіації вели бої з терористичними угрупуваннями, які намагалися прорватись в Україну з території Росії в районі митного пункту Маринівка, напад був відбитий.[4] 8 червня 2014 року у ЗМІ з'явилися повідомлення, що озброєні формування терористів зміцнилися в місті Сніжне, на північ від висоти.[5][6] Пізніше було встановлено, що цей загін російських найманців зайшов 5-6 червня, мав чисельність порядка 40 чоловік і 3 одиниці БТР, що належали 11-й інженерній бригаді РФ.[7]

7 червня 2014 загони проросійських сил зайняли курган.[8]

Перебіг подій[ред.ред. код]

Червень-липень[ред.ред. код]

12 червня, зважаючи на необхідність повернення контролю над кордоном з РФ з метою унеможливлення потрапляння на територію України терористичних угруповань, військової техніки та забезпечення українські війська на півдні Донецької області перейшли в наступ вздовж кордону з Росією. В районі висоти відбувся бій, коли збройні формування терористів атакували колону українських військ 79-й бригади.

2 липня українські війська розпочали штурм висоти[9]. 3 липня секретар РНБО Андрій Парубій повідомив, що за результатами масованих артилерійських ударів сил АТО на стратегічній висоті Савур-Могила знищений опорний пункт бойовиків, знищено зенітну установку терористів і крупнокаліберний кулемет[10].

26 липня зведена батальйонно-тактична група (БТГр) «Колос» 51-ї механізованої бригади була відправлена в район Савур-Могили з метою розблокування українських військ, оточених у Секторі Д.[11][12] Через 2 дні, 28 липня, БТГр прибула на місце.[12] Близько десятої години ранку 380 воїнів групи виступили маршем з боку селища Первомайськ.[11] Під час розгортання підрозділу для наступу, артилерія проросійських сил завдавала по ним ударів, і з 11:00 до 14:00 підрозділ втратив загиблим Віктора Хмелецького і 18 чоловік пораненими.[13][14] Попри обстріли, підрозділ зайшов на висоту до 8—9 вечора, проте за наказом командира БТГр Павла Процюка до 4 ранку відійшов з висоти для уникнення артилерійських ударів з російської сторони,[13][15] на зворотній схил кургану.[16] Не зважаючи на невдачу, командування відзвітувало про успіх: начальник Генштабу ЗС України Віктор Муженко повідомив про взяття Савур-Могили під контроль Збройних сил України.[8][17][18][19] Станом на 4 серпня щодо Павла Процюка два дні тривали слідчі дії у прокуратурі, — справа торкалася невиконаного завдання і «підозріло низьких втрат», що давали підстави для сумнівів у тому, що бої за висоту були.[13] 6 серпня стало відомо, що Процюка було відсторонено з посади.[8][14] На зміну йому командиром БТГр «Колос» було призначено підполковника Миколу Капіноса, позивний «Нептун».[20]

Серпень[ред.ред. код]

5 серпня загинув в ході штурмових дій підрозділами 25-ї бригади у боях за Савур-могилу радіотелефоніст старший солдат Юрій Пріменко. 6 серпня у бою під Савур-могилою поліг солдат 27-го полку Олександр Шляхтич.

7 серпня миколаївські десантники встановили на Савур-могилі пам'ятний знак на честь загиблих в боях за Україну[21]. Того ж дня загинув у бою старший лейтенант 51-ї бригади Валентин Прихід.

8 серпня при зачистці після зайняння приміщень терорист у засідці вистрелив з близької відстані старшому солдату 51-ї бригади Артему Карабану в груди, куля пройшла над захисною пластиною бронежилета. Мі-8 намагався забрати поранених, його підбили терористи. Врешті вдалося вивезти військовим автомобілем, серце Артема зупинилося на під'їзді до Амвросіївки.

9 серпня сепаратисти остаточно залишили Савур-Могилу. Звідси терористи, довгий час до взяття висоти, обстрілювали українських військових та ряд населених пунктів.

9 серпня в бою загинув вояк ДУК «Правий сектор» Прищепюк Андрій[22].

12 серпня розвідники полковника Ігоря Гордійчука із групи спеціального призначення «Крим» прорвалися на Савур-могилу, перебрали контроль над спостережним пунктом на її вершині та розпочали коректування артилерійського вогню. Для знищення українського загону використовуються російська артилерія та загони найманців з бронетехнікою. Постійними артнальотами виведена з ладу система зв'язку, Гордійчук продовжував коректувати вогонь по телефону; майже щоденно відбувалися штурми терористами Савур-могили. Гордійчук був неодноразово контужений, позицій не покинув, тільки в бліндажі «відключався», потім знову приступав до виконання обов'язків. Було відбито 6 нічних штурмів. 18 серпня запланована ротація захисників Савур-могили, операцією керував полковник Петро Потєхін, на той час український загін від ближніх підрозділів відділяло понад 30 кілометрів. Потєхін повів на Савур-могилу 8 вояків 25-ї повітряно-десантної бригади (в тому числі рядовий Денис Міщенко) та 17 добровольців-розвідників 4-ї роти 42-го батальйону тероборони підполковника Олександра Мельниченка, до них приєдналася група артилерійських коректувальників, з ними рухався БМП 28-ї механізованої бригади та БТР 3-го полку спецназу.

Після ротації групи «Крим» Гордійчук лишився на Савур-могилі та продовжував коректування вогню. Сержант Центру розмінувань Сергій Бруска при виконанні завдань по розмінуванню Савур-Могили під обстрілами противником — незаконні збройні формування і військові підрозділи Російської Федерації — з РСЗВ БМ-21 «Град» та мінометів, зазнав осколкового поранення правої руки, однак продовжував виконувати завдання на протязі двох діб, доки не виконав роботу в повному обсязі. На Савур-Могилі кам'янецькі сапери перебували з 18 по 24 серпня, відходили по російських тилах 60 кілометрів та наприкінці потрапили в «гуманітарний коридор» під Іловайськом.

17 серпня на блокпосту зазнав поранення у плече солдат 51-ї бригади Дмитро Герасимик. В Авдіївці надали медичну допомогу та витягли кулю, дорогою в Дніпропетровськ терористи обстріляли автобус з пораненими, осколок влучив в голову Дмитру. Помер у дніпропетровському шпиталі від тяжкого поранення у голову.

19 серпня під час масованого нальоту полковник Потєхін важко поранений, загинув десантник Володимир Кандела, поранених евакуювали. 20 серпня під час артнальоту й атаки знекровлений підрозділ 51-ї бригади відходить з Петровського, коректування велося по мобільних телефонах, з цього дня прикордонний район практично був зайнятий російськими військами. Захисники Савур-могили перебували в повній ізоляції — до найближчого українського підрозділу було 40 кілометрів.

21 серпня 2014 року від отриманих пошкоджень від артилерійського вогню стела остаточно впала.[3]

Вдень 23 серпня російські війська починають наступ на південному відтинку фронту сектора «Д», 24-го вранеці «Сумрак» продовжував передавати дані про просування ворожих сил, однак українська артилерія вже не могла ними скористатися — їй прийшлося відійти від Савур-могили під російськими ударами. 24 серпня відбувається черговий штурм висоти, танки стріляли прямим наведенням, кавказькі найманці атакували оборонців Савур-могили, атака відбита із численними втратами противника.

Бійці говорили Гордійчуку про недоцільність утримання висоти в аж такому глибокому тилу противника, однак він не збирався відходити без наказу. Наказ про відхід надійшов пізно ввечері 24 серпня, на той час Савур-могила була в щільному кільці — машина 3-го полку спецназу, котра прорвалася для порятунку поранених, була розстріляна російськими найманцями в Петровському. Пораненого Івана Журавльова полонили, решту ранених найманці добили; загинув Темур Юлдашев («Тренер»).

Гордійчук віддає наказ про відступ вночі 25 серпня після 12 діб оборони Савур-могили; група з оточення виходила ночами, рухалися до найближчих українських підрозділів. На той час це було вже оточене російськими військами угрупування сектору «Б» генерала Хомчака під Іловайськом. Група пройшла по ворожих тилах близько 60 кілометрів та приєдналася до українських військ під Многопіллям.

Розвідувально-штурмове відділення 40-го батальйону територіальної оборони капітана Андрія Вовкуновича виходило у боях з оточення бойовиків з-під Савур-Могили, де вели бої 2 тижні. Група потрапила в оточення, коли терористично-російські сили зайняли Амвросіївку. Відходили без важкої техніки — пішки, у формі, зі зброєю, використовували тактику заплутування — робили вигляд, що йдуть в один бік, рухалися у інший. Група з 21 вояка пробиралася 16 діб — по ночах, вийшла без поранень та вбитих.

Реакція та наслідки[ред.ред. код]

1 вересня Міністерство внутрішніх справ України визнало розбиття українських військових на Савур-Могилі. Інформації про захоплення Савур-Могили та Амвросіївки бойовиками і підрозділами регулярної російської армії з'явилася в ряді засобів масової інформації майже за тиждень до того, проте в РНБО це заперечували[23].

8-9 вересня з ознаками тортур надійшли тіла українських військових, які загинули під час боїв проти терористів. Волонтери, повідомляють, що випадків, коли над військовими знущалися терористи, достатньо. Останки бійців, котрі  знайшли на місці польового табору біля Савур-Могили: тіла  спотворені до невпізнання. Офіцер сил військово-цивільної співпраці Юрій Стоянський: «Там були сліди катувань — відрубані фаланги пальців, руки викручені, шматки тіл, сліди задушення були»[24]. Терористи жорстоко катували українських полонених захисників Савур-Могили. За перший тиждень вересня знайдено тіла 18 загиблих українських воїнів біля Савур-Могили, повідомив керівник волонтерів, голова ВГО «Союз „Народна пам'ять“» Ярослав Жилкін. Також виявлено братську могилу, в якій поховано не менше п'яти осіб[25][26].

За 13-14 вересня пошукова група ВГО «Союз „Народна пам'ять“» виявила під Іловайськом 26 тіл загиблих українських військових: «За останній час співробітники організації знайшли останки 39 тіл військовослужбовців України: 18 в районі Савур-Могили, 21 — в районі Іловайська, де робота триває. Останні вісім останків воїнів були виявлені в Іловайську прямо на полі, поряд з розбитою бронетехнікою»[27].

6 жовтня 2014 пошуковці ВГО «Союз „Народна Пам'ять“» виявили тіла шістьох українських військових поблизу Савур-Могили, всі тіла лежали в окопі посеред поля, присипані землею[28].

9 жовтня 2014 радник міністра оборони Олександр Данилюк повідомляє, що має підтвердження щодо складання іспитів курсантами Коломенського вищого артилерійського командного училища — здійснювали артилерійські обстріли українських позицій на Савур-Могилі: «Отримано підтвердження, що в артилерійських обстрілах українських позицій на Савур-Могилі з території РФ, брали участь в тому числі курсанти Коломенського вищого артилерійського командного училища, які в такий спосіб здавали державні іспити»[29].

Втрати[ред.ред. код]

Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата смерті Формування Обставини
Хмелецький Віктор Іванович майор 02014-07-28 28 липня 2014
51 OMBr ZSU.png
51 ОМБр
Загинув під Савур-Могилою під час штурму.
Батюк Валентин Євгенович солдат 02014-07-28 28 липня 2014
30 ОМБр.png
30 ОМБр
Загинув під час артилерійського обстрілу.
Гаврилюк Сергій Євгенович солдат 02014-07-28 28 липня 2014
30 ОМБр.png
30 ОМБр
Загинув під час артилерійського обстрілу.
Тимощук Іван Вікторович солдат 02014-07-28 28 липня 2014
30 ОМБр.png
30 ОМБр
Загинув під час артилерійського обстрілу.
Абрамов Роман Вікторович солдат 02014-07-31 31 липня 2014
30 ОМБр.png
30 ОМБр
Загинув під час артилерійського обстрілу.
Сєнчев Сергій Олексійович підполковник 02014-08-04 4 серпня 2014
3-й окремий полк спеціального призначення.svg
3 ОП СпП
Отримав поранення під час штурму кургану, помер того ж дня дорогою до стаціонарного шпиталю.

Матеріали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бойові дії в районі Донецького кряжу
  2. Савур-Могила — курган української слави (ФОТО)
  3. а б Вот и все #саурмогила #Снежное : Andrey on Twitter. Twitter. Процитовано 2016-10-29. 
  4. Бій у «Маринівці» завершився. 5 прикордонників поранено
  5. Як терористи заїхали в Сніжне (відео) | Дивись.info. golos.dyvys.info. Процитовано 2016-10-29. 
  6. Як терористи заїхали в Сніжне. espreso.tv. Процитовано 2016-10-29. 
  7. feldherrnhalle (2016-06-19). Інтернаціональний обовя'зок. Обитель цивилизатора. Процитовано 2016-10-29. 
  8. а б в Битва за Савур-Могилу. Хроніка подій. tyzhden.ua. Процитовано 2017-08-09. 
  9. Битва за Савур-могилу
  10. АТО знищили опорний пункт бойовиків на Савур-Могилі
  11. а б Бійці «Колоса» розповіли про бої на Савур Могилі. http://visnyk.lutsk.ua/ (en). Процитовано 2017-08-10. 
  12. а б Как брали Саур-Могилу – рассказ участника. hubs. Новости, достойные внимания (ru-RU). 2014-08-06. Процитовано 2017-09-04. 
  13. а б в Прокуратура зацікавилась тим, чому після бою в 51-й бригаді так мало втрат. ВолиньPost (en). Процитовано 2017-08-10. 
  14. а б Савур-Могила: хроніки невдалого штурму. LB.ua. Процитовано 2017-08-10. 
  15. Офіцер з Волині розповів, як сили АТО утримували Савур-Могилу. vgolos.com.ua. Процитовано 2017-08-10. 
  16. Novosti, RIA (20140923T0915+0300Z). Расформирование геройской 51-й бригады - хлопцами затыкали все дырки АТО. РИА Новости Украина (ru). Процитовано 2017-08-10. 
  17. Сили АТО взяли під контроль Савур-Могилу, — прес-служба Порошенка
  18. Українська Правда
  19. Сили АТО звільнили Дебальцеве і стратегічно важливу висоту Саур-Могила
  20. Бійці «Колоса» розповіли про бої на Савур Могилі. http://visnyk.lutsk.ua/ (en). Процитовано 2017-08-10. 
  21. На Саур-Могиле установили памятник погибшим за Украину воинам (рос.)
  22. Шершень
  23. У МВС визнали: українських військових на Савур-Могилі та в Амвросіївці розтрощили
  24. Терористи жорстоко катували полонених захисників Савур-Могили. Тіла загиблих спотворені до невпізнання
  25. Волонтери знайшли тіла 18 українських військових у районі Савур-Могили. tyzhden.ua. Процитовано 2017-08-09. 
  26. Волонтери знайшли тіла 18 українських бійців під Савур-могилою
  27. Під Іловайськом знайшли тіла 26 українських військових
  28. Біля Савур-Могили знайшли тіла шести українських військових
  29. Російські курсанти складали іспит, обстрілюючи Савур-Могилу, — Міноборони