Городецьке князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Городецьке князівство на мапі північно-східної Русі XIII сторіччя

Городецьке князівство — одне з феодальних князівств на північному сході Русі XIII сторіччя зі столицею в місті Городець-на-Волзі. Крім Городця князівство включало Нижній Новгород і, ймовірно, Унжу.

Точна дата утворення князівства за відомими літописними джерелами невідома. За версією історика Б. М. Пудалова князівство утворилося між 1263 і 1282 роками. Перша звістка про Городецьке князівство відноситься до 1282 року[1]. Князем стає Андрій Олександрович, найімовірніше, за заповітом свого батька, великого князя Владимирського Олександра Ярославича Невського. Після смерті Андрія Олександровича (1304) простежити долю князівства досить важко.

За однією з версій[2] Городецьке князівство (або щонайменше значна частина його — Нижній Новгород) перейшло під владу наступника Андрія Олександровича на Володимирському великокнязівському столі Михайла Ярославича Тверського. За іншою версією, Городецьке князівство дісталося Михайлу, сину Андрія Олександровича, а після його смерті — суздальським нащадкам Андрія Ярославовича.

Після 1305 року доступні літописні джерела не містять згадок про городецьких князів. 1311 року Городець захопив Борис Данилович, і Дмитро Михайлович Грізні Очі пішов проти нього, але був зупинений у Владимирі митрополитом Петром. Швидше за все, між 1305 і 1311 роками Городецьке князівство повернулося до складу великого Владимирського князівства. Зокрема, в 1328 році разом з ярликом на велике князювання Городецьке князівство передавалося Узбек-ханом в підпорядкування суздальському князю Олександру Васильовичу, а в 1331 — московському князю Івану Калиті. В 1341 році відокремлено від Великого Владимирського князівства і передано суздальським князям, які, невдовзі, 1350 року, перенесли з Суздалі до Нижнього Новгорода столицю князівства.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. НПЛ, С. 325; ПСРЛ. — Т. 18. — С. 86.
  2. Пресняков А. Е. Образование Великорусского государства. — Пг., 1918. — С. 104, примеч. 2.
    Будовниц И. У. Поддержка объединительных усилий Москвы населением русских городов: Академику Борису Дмитриевичу Грекову ко дню семидесятилетия. — М., 1952. — С. 119—120.
    Очерки истории СССР: Период феодализма, XI—XV вв. — М., 1953. — Ч. 2. — С. 192.
    Черепнин Л. В. Образование Русского централизованного государства в XIV—XV веках. — М., 1960. — С. 462.