Городець (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Городець
рос. Городец
Coat of Arms of Gorodets (Nizhny Novgorod).png
Герб Городця
Master town in Gorodets - panoramio.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Нижньогородська область
Муніципальний район Городецький район
Код ЗКАТУ: 22 228 501
Код ЗКТМО: 22628101001
Основні дані
Час заснування: ХІІ сторіччя
Статус міста з 1921 року
Населення 31.5 тис.
Поштові індекси 606500
Телефонний код +7 83161
Географічні координати: 56°39′01″ пн. ш. 43°28′13″ сх. д. / 56.65027777780577622° пн. ш. 43.47027777780577651° сх. д. / 56.65027777780577622; 43.47027777780577651Координати: 56°39′01″ пн. ш. 43°28′13″ сх. д. / 56.65027777780577622° пн. ш. 43.47027777780577651° сх. д. / 56.65027777780577622; 43.47027777780577651
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Карта
Городець (Росія)
Городець
Городець

Городець (Нижньогородська область)
Городець
Городець

CMNS: Городець на Вікісховищі

Городець — місто районного значення Нижньогородської області Росії, адміністративний центр Городецького району[1].

Місто розташоване на лівому березі Волги, за 53 км вище Нижнього Новгороду і за 14 км на схід від залізничної станції Заволжя-Пасажирська (кінцева станція електрифікованої гілки від Нижнього Новгороду, Нижньогородська ГЕС).

Історія[ред. | ред. код]

Городець — одне з найдавніших слов'янських поселень на Середній Волзі, засноване у 2-й половині XII століття (за одними даними, у 1152, за іншими — в 1172). У лютому 1238, Городець було спалено військами Батия. Вважається, що у Городці помер Олександр Невський, який повертався із Золотої Орди до Новгороду.

За заповітом Олександра Невського, його третій син Андрій Олександрович (Андрій Городецький) отримує Городецьке князівство собі в спадок, і править там до своєї смерті в 1304. У Городці він і похований.

Пізніше Городець входив до Суздальсько-Нижньогородського великого князівства. У 1408, зруйновано Едигеєм. Після цього він довгий час іменувався «пустий Городець».

Знову заселено, як ремісниче село, в кінці XVI — початку XVII ст; було центром хлібної торгівлі і виготовлення дерев'яного начиння. Знову отримав статус міста тільки в 1922.

Економіка і культура[ред. | ред. код]

Промисловість[ред. | ред. код]

Суднобудування та судноремонт; деревообробне, взуттєве, строчевишивальне виробництво.

Освіта[ред. | ред. код]

Педагогічний коледж.

Музеї[ред. | ред. код]

  • Краєзнавчий музей.
  • Виставковий зал.
  • Музей самоварів.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]