Олександр Невський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Невський
Олександр Невський
Олександр Невський
Великий Князь Владимирський
1249 — 1263
Попередник: Андрій Ярославич
Наступник: Ярослав Ярославич
Князь Новгородський
1236 — 1240
Попередник: Ярослав Всеволодович
Наступник: Андрій Ярославич
1241 — 1252
Попередник: Андрій Ярославич
Наступник: Василій Олександрович
1257 — 1259
Попередник: Василій Олександрович
Наступник: Дмитро Олександрович
 
Народження: близько 1221
Переславль-Залєський
Смерть: 14 листопада 1263
Городець
Громадянство: Київська Русь
Віросповідання: православ'я
Династія: Юрійовичі
Батько:

Ярослав III Всеволодович

названий батько хан Батий
Мати: Ростислава Мстиславівна Смоленська
У шлюбі з: Alexandra Brachyslavnad[1]
Діти: Василь, Дмитро, Андрій, Данило

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Ікона Олександра Невського

Олександр Ярославович Не́вський (близько 1221[2], Переславль-Залєський — 14 листопада 1263, Городець) — князь новгородський (1236—1240,1241—1252, 1257—1259), псковський (1242), великий князь владимирський (1252—1263), формальний великий князь київський (1249—1263). Син Ярослава Всеволодовича, правнук Юрія Долгорукого, аманд (кровний брат) Сартака, старшого сина Бату, внука Чингізхана[3].

Прославився завдяки перемогам у Невській битві та Битві на Чудському озері. Канонізований РПЦ у лику «благовірний». Російський національний герой. Образ Олександра Невського часто використовувався і використовується російською владою з пропагандистською метою ще з часів Петра І[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Народився в Переславль-Залєському. Був другим сином Ярослава Всеволодовича від його третьої дружини Ростислави (в хрещенні Феодосії), дочки Мстислава Удатного.

У 1239 р. одружився з донькою полоцького князя Брячислава Васильковича. Ще з дитячих років не раз від імені батька обіймав князівський стіл у Новгороді (1228—1229, 1231). Сівши тут знову 1236 року, Олександр Ярославич воював із Литвою, Швецією, Тевтонським орденом.

Княжіння у Новгороді[ред. | ред. код]

15 червня 1240 на чолі своєї дружини, міських ополчень Новгорода й Ладоги Олександр завдав поразки невеликому загону шведів на річці Неві. Саме за цю перемогу Олександр Ярославич пізніше і отримав від істориків прізвисько Невський. У 1242 році виграв військову сутичку  із німецькими хрестоносцями на Чудському озері.

У 1245 році Олександром Ярославич провів успішну війну з литовцями. Військо князя знищило литовські загони під Усвятом і переслідувало аж до Литви.

Боротьба за Владимир[ред. | ред. код]

По смерті батька, великого князя київського і владимирського, Ярослава Всеволодича у вересні 1246 року Олександр отримав від монголів Тверське князівство.

Навесні 1248 подався до золотоординського хана Батия, далі — у монгольську столицю Каракорум, де отримав від Огул-Гаймиш, регетнші Монгольської імперія у 1248-1251 роках, київський великокнязівський стіл із південною Руською землею. Проте Владимиро-Суздальське князівство монголи віддали його молодшому братові Андрієві Ярославичу. Невдоволений цим, Олександр 1252 року почав боротьбу з Андрієм за Владимир. Імовірно, він спирався на хана Батия. Багатотисячна монгольська «Неврюєва рать» розбила об'єднане військо великого князя владимирського Андрія Ярославича та його брата, тверського князя Ярослава Ярославича, спустошила землі Північно-Східної Русі, що ледве почали відновлюватися після монголо-татарської навали 1237–40. Князь Андрій змушений був втекти до Швеції. Владимирський великокнязівський стіл посів Олександр.

Велике княжіння та смерть[ред. | ред. код]

Закріпившись у Владимирі, Олександр утримав за собою й Новгород, звідки його військо стримувало наступ шведів і литовців. Перебуваючи в залежності від Золотої Орди, Олександр дозволив перепис населення Владимиро-Суздальської й Новгородської земель і обкладення їх обтяжливою даниною.

1262 р. князь підтримав золотоординського хана Берке в суперечці з великим монгольським ханом Хубілаєм. Того ж року він був змушений поїхати до Берке, аби обговорити свою участь у його конфлікті з іншим Чингізидом — правителем Ірану ханом Хулагу. На зворотному шляху з Орди на Русь Олександр захворів і помер у Городці на Волзі. Перед смертю прийняв схиму й отримав ім'я Олексій.

Тіло князя перевезли до Владимира на Клязьмі й поховали в монастирі Різдва Богородиці. 1724 за наказом Петра I мощі Олександра було перепоховано в Олександро-Невській лаврі в Санкт-Петербурзі. Частки мощів зараз зберігаються також у Свято-Успенському соборі Владимира і в храмі святого Олександра Невського в Софії.

Офіційна канонізація РПЦ[ред. | ред. код]

Олександр Невський Канонізований РПЦ до лику благовірних при митрополиті Макарії на Московському Соборі 1547 року.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Іменем Олександра Невського названі вулиці, площі тощо. На його честь названо астероїд 5612 Невський.

Йому присвячені православні храми (зокрема Александро-Невська лавра в Санкт-Петербурзі), він є небесним покровителем Петербурга.

У Російській імперії у 17251917 роках існувала державна нагорода — Орден Святого Олександра Невського. У 1942 році в СРСР було засновано Орден Олександра Невського — військову нагороду для командирів Червоної Армії.

1938 року Сергій Ейзенштейн зняв пропагандистський фільм «Олександр Невський», присвячений Льодовому побоїщу, у 1991 — у Росії вийшов фільм «Житіє Олександра Невського», у 2008 — «Олександр. Невська битва».

Олександр Невський здобув перемогу у російському проекті 2008 року «Ім'я Росії» (аналог "100 найвизначніших британців").

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Александра Брячиславна // Русский биографический словарьСанкт-Петербург: 1896. — Т. 1. — С. 114.
  2. http://www.history.org.ua/?termin=Oleksandr_Y
  3. Гумилев Лев. Поиски вымышленного царства. АСТ, 2010 ISBN: 978-5-17-067768-9
  4. https://tvrain.ru/teleshow/medvedev/ledovoe_poboische_mif_sozdannyj_ejzenshtejnom-402518/ «Ледовое побоище — миф, созданный Эйзенштейном». Историк Игорь Данилевский о том, зачем государству Александр Невский

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Андрій Ярославич
Vladimir city.png Великий князь Владимирський
1252-1263
Vladimir city.png Наступник
Ярослав Ярославич