Горчинська Ванда Петрівна
| Ванда Горчинська | |
|---|---|
| Ванда Петрівна Горчинська | |
 | |
| Псевдо | Домовина |
| Народилася |
5 липня 1924 Баворівщина, Копичинецький повіт, Тернопільське воєводство, Польська Республіка |
| Померла |
24 липня 2022 (98 років) Тернопільська область, Україна |
| Країна |
.svg){kind=small} Польська Республіка СРСР Україна |
| Діяльність | підпільниця |
| Нагороди |
 |
Ванда Петрівна Горчинська (псевдо Домовина; 5 липня 1924, м. Копичинці, нині Україна — 24 липня 2022, Тернопільська область, Україна) — українська медсестра, зв'язкова УПА. Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (2018)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Ванда Горчинська народилася 5 липня 1924 року в місті Копичинцях Гусятинського району на Тернопільщині у сім'ї селян — українки Теклі Ухач і поляка Петра Горчинського.
Закінчила семирічну польську школу. Працювала санітаркою в районній лікарні.
У 18 років стала членкинею ОУН, мала псевдо «Домовина». Після невдалого замаху на офіцера НКВС перейшла у підпілля. Працювала зв'язковою, друкаркою, медсестрою Копичинецького надрайонного Українського Червоного Хреста — медичної служби, заступником керівника медслужби Пробіжнянського району. 12 березня 1946 року арештована. 23 липня засуджена до 15 років каторги з конфіскацією майна і п'яти років — поразки у політичних та громадських правах. Відбувала покарання у таборах Дудінки, Норильська, Тайшета і Мордовії. Учасниця Норильського повстання 1953 року. Батьків вивезли в Амурську область, де й померли. 8 квітня 1956 року вийшла на волю. Реабілітована 7 липня 1992 року.
У 2021 році публікація журналістів Христини Коціри та Богдана Кутєпова «Позивний „Домовина“. Історія арештантки» про Ванду Горчинську перемогла в конкурсі «Честь професії» у номінації «Найкращий репортаж»[2].
У 2020—2021 роках відбувалися зйомки чотирисерійного циклу телепередач «Жива УПА.Тернопільщина», одна із серій циклу присвячена життєвому шляху Ванди Горчинської.[3]
Померла 24 липня 2022 року на Тернопільщині[4].
Родина[ред. | ред. код]
Чоловік — Роман Демчук, так само був засуджений на 25 років таборів. Покарання відбував у місті Інта, Республіка Комі, де працював на шахті. Виховали дочку Ярославу та сина Ігоря. У 1976 році повернулися в Копичинці. Помер 6 квітня 2013 року.
Нині Ванда Горчинська має трьох онуків і правнука.
Фільми[ред. | ред. код]
1 травня 2022 року в родинних Копичинцях було презентовано документальний фільм «Зв'язкова. Домовина» про Ванду Горчинську[5].
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Жива УПА. Тернопільщина. Серія 3. Ванда Горчинська на YouTube // Sector Pravdy. — 2021. — 25 жовтня. |
|
|
Історія упівки з Тернопільщини на YouTube // Суспільне Тернопіль. — 2021. — 12 жовтня. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 31 жовтня 2018 року № 351/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Оголошено переможців конкурсу журналістики «Честь Професії-2021» [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2021. — 26 травня.
- ↑ Жива УПА. Тернопільщина. Серія 3. Ванда Горчинська (uk-UA) , архів оригіналу за 6 листопада 2021, процитовано 6 листопада 2021
- ↑ Не стало легенди:. За Збручем. Процитовано 24 липня 2022.
- ↑ Терлюк, І. На Тернопільщині презентували фільм про зв'язкову УПА Ванду Горчинську [Архівовано 2 травня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 1 травня.
Джерела[ред. | ред. код]
- Горчинська Ванда Петрівна // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2012. — Кн. 2. — С. 118. — ISBN 978-966-457-134-7.
- Большевики смерділи — страшне. Голодні. Один у кишені мав пшеницю, їв по кілька зерен [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua. — 2017. — 17 січня.
- Вітолін, О. Донька поляка, яка стала зв'язковою УПА [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] // Високий замок. — 2018. — 27 листопада.
- Коціра Х., Кутєпов, Б. Позивний «Домовина». Історія арештантки [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] // Громадське телебачення. — 2020. — 24 серпня.
