Григорчук Лідія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Григорчук Лідія Михайлівна (Коць, Коць-Григорчук) (24 листопада 1926, Львів) — український мовознавець, мистецтвознавець, доктор філологічних наук з 1996.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчила 1949 Львівський університет.

Працювала (з перервою) в Інституті суспільних наук АН УРСР (Львів; з 1993 — Інститут українознавства HAH України): молодший науковий співробітник (19561972), старший науковий співробітник (20002002).

У 19731982 була науковим співробітником ЦДІА України (Львів), у 19881998 — Львівського музею українського мистецтва. Одночасно — професор Львівського національного університету1997) та Львівської академії мистецтв (19992000).

У 1950 була незаконно репресована, реабілітована 1956.

Праці[ред.ред. код]

Праці:

  • з граматики української літературної мови (монографія «Дієприслівник у сучасній українській літературній мові. Специфіка зв'язків і значень», 1964; статті),
  • з української мовної ареалогії (монографія «Лінгвістично-географічне дослідження українського діялектного простору», 2002),
  • з теорії лінгвістичної географії (статті «Зображення діалектних явищ і тенденцій у II томі Атласу української мови», 1970; «Український діалектний парокситонічний наголос», 1993; «Особливе українське діалектне утворення», 1995, та ін.),
  • з палеографії та епіграфіки («Написи на творах українського живопису і шрифти видань Франциска Скорини», 1980; «Книжні шрифти і дипінті творів українського мистецтва XIV—XV ст.», 1981 — обидві російською мовою; «Написи на іконах Богородиці Одигітрії з пророками», 1995, та ін.),
  • з проблем історії української мови та правопису.

Співавтор «Атласу української мови» (т. 2, 1988).

Досліджує історію української ікони («Нове про найдавніші зразки українського іконопису», 1991).

Література[ред.ред. код]