Артинов Григорій Григорович
| Артинов Григорій Григорович | |
|---|---|
| Артинов Григорій Григорович | |
 | |
| Народження | 1860 |
| Смерть | 9 грудня 1919° тиф |
| Національність | українець |
| Країна |  Російська імперія→.svg){kind=small} УНР |
| Навчання | Інститут цивільних інженерівd (1889) |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Вінниця, Луцьк, Кременець, Дубно, Жмеринка |
| Архітектурний стиль | модерн, сецесія |
| Найважливіші споруди | готель «Савой», міський театр, міська Дума, споруди водогону, жіноча гімназія, Вінницька синагога, Свято-Воскресенська церква, всього близько 100 споруд в місті та в повіті |
| Містобудівні проєкти | проекти міських бульварів (1902) |
| Реставрація пам'яток | пристосування поєзуїтського корпусу для гімназії та церкви Казанської Ікони Божої Матері |
| Нереалізовані проєкти | прибудова до будівлі міської Думи; міська каналізація; реконструкція поєзуїтського корпусу |
 Артинов Григорій Григорович у Вікісховищі | |
Григо́рій Григо́рович Арти́нов (1860, Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія— 9 грудня 1919? Вінниця, УНР) — вінницький міський архітектор (1900−1919), цивільний інженер, генерал-лейтенант будівельної комісії на службі військового відомства (до 1914).
Народився 1860 року у місті Ніжин на Чернігівщині, батько його був вихідцем з ніжинських греків. Закінчив реальне училище в Кронштадті, після чого, йдучи по стопах свого старшого брата Михайла, вступив до Санкт-Петербурзького училища цивільних інженерів.
У Вінниці оселився у вересні 1899 року. Григорій Артинов претендував на посаду Подільського губернського архітектора, але його призначенню завадила якась агентурна записка губернської жандармерії[1]. Зміст цієї записки невідомий.
Мав старшого брата Михайла Григоровича Артинова, який реалізував у Києві як мінімум 8 проєктів[2].
Помер творець архітектурного обличчя Вінниці від тифу 9 грудня 1919 року, але місце його поховання невідоме. Ймовірно, був похований в підвалинах свого творіння, а саме в одній із ніш крипти під Свято-Воскресенською церквою, або біля її фундаментів.
За даними архітектора та краєзнавця Людмили Денисової у Вінниці збереглося понад 30 будинків, створених за проєктами Григорія Артинова. З'ясовано, що перший міський архітектор брав участь у будівництві до 40 муніципальних проєктів міста, хоча це число не є остаточним.
У 1900 році архітекторові доручають проєктування Вінницької жіночої гімназії. У 1903 році будує нову синагогу. Артинов проєктував будинки «прибуткового» типу — це 2-х, 3-х поверхові житлові будівлі, де на 1 поверсі були приміщення для магазинів. Міська бібліотека імені Гоголя збудована у 1902–1907. Лише протягом 1910 року за проєктом архітектора були побудовані: церква Воскресіння Христова на православному кладовищі (нині храм по Хмельницькому шосе, 5), міський театр, шість будинків по центральній вулиці, нині Соборній. Будинок міської Думи був збудований у 1911 році, зведений у формах класицизму, із застосуванням модернізованих елементів архітектури Ренесансу й ампіру. Зараз частину приміщень цієї будівлі орендує торгово-промислова палата, а Білу (або Алебастрову) залу повернено до комунальної власності міста. Архітектор сам займався внутрішнім облаштуванням цієї будівлі і підбирав меблі.
Архітектор брав активну участь у проєктуванні міської водогінної мережі. За його проєктом споруджено символ Вінниці — Водонапірну вежу 1912 року та водозабірні споруди на острові Бригантина. Не обійшлося без нього і будівництво трамвайної системи та електростанції у 1913 році.
Сьогоднішнє архітектурне обличчя міста досить важко уявити без таких споруд, як готель «Савой» (1912), міський театр (1910, перебудований у 1948–1950), Свято-Воскресенська церква (1910), приміщення школи № 2 (1900, колишня жіноча міністерська гімназія), Вінницька торгово-промислова палата (1911, колишня міська Дума), будинок судових установ (1910-1912, колишнє приміщення окружного суду та міської управи), магазин «Лікарські рослини» на вулиці Соборній (будинок Райхера) тощо.
Чимало зробив архітектор Артинов і за нової української влади у Вінниці, ставлячи на службу людям свої знання та досвід. Зокрема, у вересні 1919 року він разом із групою однодумців заснував «Товариство добробуту міста Вінниці». До його завдань входили: «правильне забудування міста, упорядкування каналізації, розширення водопровідної сітки, використання енергії Буга, улаштування скотобоєнь та інші».
-
Окружний суд -
Міністерська жіноча гімназія -
Водонапірна вежа -
Готель Савой, споруда 1912 -
Готель Савой, споруда 1912 -
Вінницький драматичний театр -
-
- Артинов Михайло Григорович — брат, відомий архітектор.
- У Вінниці, принаймні до 2005 року, проживала правнучка Григорія Григоровича Артинова — Галинська Ірина Михайлівна.
За радянської влади ім'я Артинова, попри всі його заслуги перед містом, вінничанам було мало відоме. Принаймні, у радянські часи про нього згадували хіба що колеги-архітектори. Тепер же про Григорія Артинова справедливо кажуть, що це людина, «якій судилося змінити обличчя міста». Силами архітектурної громади міста над Бугом, на честь архітектора перейменована одна з центральних вулиць Вінниці — вулиця Архітектора Артинова.
28 липня 2010 року у Вінниці було урочисто відкрито оновлену меморіальну дошку архітектору Григорію Артинову на вулиці Архітектора Артинова (скульптор Ю. Козерацький).[3][4]
На День міста 11 вересня 2010 року була відкрита оригінальна повнофігурна паркова скульптура-пам'ятник Григорію Артинову (автор — львівський скульптор Володимир Цісарик) у вінницькому середмісті — на Європейській площі[5].
- ↑ Дані Кам'янець-Подільського архіву
- ↑ Парнікоза, Іван. Артинов Михайло Григорович. Київський спадок. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Процитовано 19.09.2020 р..
- ↑ У Вінниці з'явилась нова меморіальна дошка архітектору Артинову. Архів оригіналу за 1 серпня 2010. Процитовано 7 вересня 2011.
- ↑ На честь першого архітектора Вінниці встановили меморіальну дошку. Архів оригіналу за 31 липня 2010. Процитовано 7 вересня 2011.
- ↑ Віктор Мельник. Посидимо на Ейфелі. У Вінниці увічнили архітектора, який сто років тому сформував обличчя міста [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 178 за 25 вересня 2010 року
- Місто. Архітектор Артинов — творець обличчя Вінниці
- Архітектура Григорія Артинова
- Перелік об'єктів архітектора Г. Артинова у Вінниці // Блог архітектора Денисової Л. М. — 2011. — 16 лютого.
- [1]
- Звезда Григория Артынова, первого Винницкого Городского Архитектора / С. Царенко, Е. Солейко. — Винница: Нова Книга, 2012. — 320 с.
