Грос-Лібентальська кірха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 пам'ятка архітектури (місцевого значення)

Грос-Лібентальська кірха
Церква святого апостола Петра
Сучасний вигляд церкви
Сучасний вигляд церкви
Сучасний вигляд церкви
46°20′47″ пн. ш. 30°34′36″ сх. д. / 46.3464389° пн. ш. 30.5768222° сх. д. / 46.3464389; 30.5768222Координати: 46°20′47″ пн. ш. 30°34′36″ сх. д. / 46.3464389° пн. ш. 30.5768222° сх. д. / 46.3464389; 30.5768222
Країна  Україна[1]
Місто с-ще Великодолинське Одеського району Одеської області
Адреса вул. Центральна, 97
Конфесія лютеранство
Тип церква
Стиль неоготика
Дата заснування 1845
Початок будівництва 1845
Побудовано 1846
Статус  Пам'ятка архітектури місцевого значення

Грос-Лібентальська кірха. Карта розташування: Україна
Грос-Лібентальська кірха
Грос-Лібентальська кірха
Грос-Лібентальська кірха (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі[2]

Нойбурзька кірха — пам'ятка архітектури місцевого значення. Розташована у селищі Великодолинське Одеського району Одеської області.

Історія[ред. | ред. код]

Історичне фото церкви в Грос-Лібенталі

Свою історію лютеранська церква в селищі Великодолинське починає зі створення в 1804 році в селі Велика Аккаржа німецької колонії Грос-Лібенталь (Gross Liebenthal). Це був другий населений пункт, куди після прибули німецькі колоністи, запрошені згідно із маніфестом, що позбавляв їх від податків, надавав землі та дозвіл займатися та розвивати промисловість. У 1945 році місцева лютеранська громада розпочала будівництво тут церкви в ім'я апостола Петра, яка була освячена в 1846 році.

Після приходу до влади більшовиків будівля кірхи була перебудована на складське приміщення, а згодом перетворена на спортивний зал. Будівля відсиріла, частково зруйнувалася. У 1993 році будівлю передали Одеській єпархія Російської православної церкви, яка провела реставрацію і освятила тут православний храм Спаса Преображення. Однак, архітектура церкви — без всякого архітектурного смаку добудований купол та дзвіниця. Також і внутрішній декор і оригінальний екстер'єр церкви повністю змінилися. Зовнішні стіни церкви були оздоблені мозаїкою із зображенням святих, а в храмі розміщені ікони.

Опис будівлі[ред. | ред. код]

Новозведений євангелістсько-лютеранський храм відрізнявся вишуканою архітектурою, яка була переважно втрачена. Дзвіниця була найвищою спорудою у всьому Грос-Лібенталі. Всередині дзвіниці висіло три дзвони різних розмірів. Окрасою церкви були восьмикутні колони, арки та величний іконостас. Колони розділяли приміщення церкви на три частини, в основній з яких стояли широкі лави в два ряди, лівий — для чоловіків, правий — для жінок, а менші частини — для дітей. Будівля церкви мала два яруси для хорового співу, а стіни прикрашав гарний розпис. Перед вівтарем був розташований великий стіл із розп'яттям. Над вівтарем було розташовано кругле вікно із кольоровим склом із зображенням Ісуса Христа, увінченого терновим вінцем. З боків були розташовані високі вікна, світло від яких гарно освітлювало псалми у збірках. В середині храму був розміщений орган Енгельманна, який грав під час служби божої.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]