Грідчин Максим Валерійович
| Максим Грідчин Грідчин Максим Валерійович | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 31 серпня 1988 селище Краснопілля Краснопільського району (нині Сумського району) Сумської області Української РСР СРСР | |
| Смерть | 7 березня 2022 (33 роки) м. Маріуполь Донецької області (під час виконання бойового завдання отримав смертельне поранення) | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Національна гвардія | |
| Формування | 12 БрОП | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна Бої за Маріуполь | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Грідчин Максим Валерійович (нар. 31 серпня 1988, селище Краснопілля Краснопільського району (нині Сумського району) Сумської області Української РСР СРСР — пом. 7 березня 2022, м. Маріуполь Донецької області) — підполковник, начальник відділення бойової та спеціальної підготовки військової частини 3057 12-тої бригади оперативного призначення Національної гвардії України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну.
Максим Грідчин народився 1988 року у селищі Краснопілля Краснопільського району (нині Сумського району) на Сумщині. В 2010 році закінчив Академію внутрішніх військ МВС України (з 2014 року — Національна академія Національної гвардії України), Харків. До 2014 року ніс службу в місті Макіївка Донецької області. З 2014 року брав участь в бойових діях (звільнення та оборона Маріуполя). В Маріуполі військову службу ніс на посаді начальника відділення бойової та спеціальної підготовки військової частини 3057 12-тої бригади оперативного призначення Національної гвардії України у Маріуполі Донецької області[1][2].
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну захищав місто Маріуполь. 6 березня 2022 року під час ведення запеклих боїв на одному з найтяжчих напрямків оборони Маріуполя зазнав смертельного поранення. Помер наступного дня[3][4].
Має сина, Гліба та сестру, Ольгу
З 2020 року був цивільним чоловіком медички Альони Кушнір (Новіцької). Разом вони жили у Маріуполі, служили у військових частинах. Медична інструкторка Національної гвардії («Азов») Альона загинула 15 квітня 2022 року — через 40 днів після смерті Максима Грідчина[3].
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- ↑ На «Азовсталі» загинула військова, яка просила деблокувати Маріуполь: сиротою залишився син. Волинь (укр.). 23 квітня 2022. Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022.
- ↑ 14 квітня, минає 40 днів, як загинув захисник України, гвардієць, наш земляк Максим Грідчин. Краснопілля край Слобожанський (укр.). 13 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022.
- ↑ а б Петік, Марина (23 квітня 2022). На "Азовсталі" загинула військова, яка просила деблокувати Маріуполь: сиротою залишився син. obozrevatel (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022.
- ↑ Минобороны России опубликовало списки погибших украинских военных в ходе спецоперации. Горловка News (укр.). 18 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022.
- Указ Президента України від 17 березня 2022 року № 144/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Підполковники (Україна)
- Народились 31 серпня
- Народились 1988
- Померли 7 березня
- Померли 2022
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Краснопілля
- Померли в Маріуполі
- Учасники битви за Маріуполь (2022)
- Військовики 12-ї бригади оперативного призначення НГ