Гуменюк Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуменюк Микола Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Гуменюк Микола Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 23 травня 1993(1993-05-23)
Птича, Дубенський район, Рівненська область
Смерть 28 серпня 2014(2014-08-28) (21 рік)
Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область
Поховання Краснопільський цвинтар
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
51 OMBr ZSU.png
 51 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Мико́ла Олекса́ндрович Гуменю́к (23 травня 1993(19930523) — 28 серпня 2014) — український військовик, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мобілізований у квітні 2014-го, солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади, ремонтна рота ремонтно-відновлюваного батальйону.

У серпні перебував удома в короткотерміновій відпустці, повернувся до підрозділу.

Загинув 28 серпня 2014 р. внаслідок обстрілу російських військ, на південній околиці с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область, намагаючись доставити боєприпаси оточеним українським військовим в Іловайську. Разом з Миколою загинув солдат Юрій Чижов.

Вважався зниклим безвісти.[1][2] Тіло підібрала 1 вересня 2014 р. група медиків та військовиків полковника Палагнюка. Був похований 10 жовтня 2014 року на Краснопільському цвинтарі (ділянка № 79) як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК й визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.

3 серпня 2018 року відбулось прощання у м. Дубно та перепоховання на кладовищі рідного села Птича.[3][4]

17 травня 2019 року, Указом Президента України № 270/2019 «Про відзначення державними нагородами України», за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[5]

Без сина залишилась мама.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олег Осуховський звернувся в правоохоронні органи та МЗС щодо розшуку зниклого бійця АТО. svoboda.org.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 19 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2018. 
  2. ogo.ua. Увага! Допоможіть знайти 22-річного військового з Рівненщини | ОГО. ogo.ua. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 3 серпня 2018. 
  3. Неопізнаного раніше Героя повернули на рідну землю (фото). 03656.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018. 
  4. Цензор.НЕТ. Про украинского солдата Павла Петренко. Цензор.НЕТ (ru-RU). Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018. 
  5. Указ Президента України № 270/2019 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 19 травня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]