Птича

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Птича
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубенський
Рада/громада Птицька сільська рада
Код КОАТУУ 5621686001
Облікова картка село Птича 
Основні дані
Перша згадка 1545
Населення 1090
Площа 2,55 км²
Густота населення 427,4 осіб/км²
Поштовий індекс 35645
Телефонний код +380 3656
Географічні дані
Географічні координати 50°18′49″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.31361° пн. ш. 25.60333° сх. д. / 50.31361; 25.60333Координати: 50°18′49″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.31361° пн. ш. 25.60333° сх. д. / 50.31361; 25.60333
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Водойми р. Іква
Відстань до
обласного центру
62 км
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради с.Птича, вул. Львівська, 7. тел. 70-5-54
Карта
Птича. Карта розташування: Україна
Птича
Птича
Птича. Карта розташування: Рівненська область
Птича
Птича
Мапа

Пти́ча — село в Дубенському районі Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Ікви, за 18 км від районного центру м. Дубно. Центр Птицької сільської ради. Через село проходить автомобільна траса Київ-Чоп, а також Львівська залізниця (станція Птича).

Розташування, рельєф та корисні копалини[ред. | ред. код]

Село розташоване у географічній зоні Мале Полісся, майже на межі Малого Полісся із Повчанською височиною. Висота над рівнем моря коливається від 202 м у східній частині села до 240 м у західній частині.

Сусідні села: Верба (півд. захід), Білогородка (захід), Стара Носовиця (схід), Турковичі (півн. схід).

Історія[ред. | ред. код]

1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власник села князь Василь Острозький має обов'язок утримувати при замку одну з городень.

1671 рік, грудень — через містечко Птича проїздив німецький мандрівник Ульріх фон Вердум, який згадує, що Птича «була цілком спустошена, але потрохи знову відбудовується», лежить на височині, належить «князеві з Острога» і має папський костел, дві церкви і єврейську божницю.

1753 рік — село згадується у дарчому записі про подарування князем Янушем Сангушком міста Дубна, містечка Птичі та ще 70 сіл князю Станіславу Любомирському з обов'язком тримати в Дубенському замку 270 піших людей для військових потреб та оборони фортеці.

Після поділу Польщі 1793 року територія, до якої належить Птича, відійшла до Російської імперії. Містечко знаходилось у складі Дубенського повіту Волинської губернії.

В часи Першої світової війни біля Птичі проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під владою німецько-австрійських військ. В червні 1916 року захоплене російськими військами в ході Брусиловського прориву.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань, а також підписання Польщею сепаратного Ризького мирного договору село опиняється під владою Республіки Польща.

З 1919 року село входить до складу Вербської ґміни Дубенського повіту Волинського воєводства.

У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова-Ріббентропа, село захоплено СРСР. В 1940 році Птича увійшла до складу Вербського району новоутвореної Ровенської області.

У червні 1941 року село було в центрі однієї з найбільших танкових битв в історії — ДубноЛуцькБроди. Відоме тим, що неподалік було здійснено перший танковий таран радянським лейтенантом Олександром Фроловим. В околицях села йшли жорстокі танкові бої.

У березні 1944 року село захоплено Червоною Армією.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

Культові споруди[ред. | ред. код]

У селі є церква Успіння Пресвятої Богородиці. 2 листопада 2014 року в селі проведено голосування, під час якого 407 парафіян підтримали перехід церковної громади до Української Православної Церкви Київському Патріархату, 305 висловились за канонiчну УПЦ, , однак за заявами представників УПЦ, ті хто голосували за перехід Успенської церкви в УПЦ КП не були постійними парафіянами храму.[1]

За заявою націоналістичних ЗМІ, при початку богослужінь УПЦ КП не обійшлося без протидії зі сторони Московського патріархату. 27 грудня 2014 року завезені семінаристи Почаївської Лаври та молоді чоловіки міцної тілобудови — з газовими балончиками — в Птичі «проповідували руський мир». Однак церкву вдалося відстояти[2].

20 квітня 2015 року представники УПЦ Московського патріархату захопили церкву Успіння Пресвятої Богородиці — прибули на 5 автобусах, побили парафіян, зірвали замки та увірвались до храму[3].

18 листопада 2015 року сесія Птицької сільради ухвалила рекомендаційне рішення про почергове Богослужіння в церкві Успіння Богородиці, однак представники Московського патріархату оскаржили це рішення в адміністративному суді[4].

18 грудня 2015 року до Птичі прибули монахи та віряни Московского Патріархату, були віряни на автівках з волинськими номерами[4], загальною кількістю до 400 осіб та захопили церкву[5]. 18 грудня вірні Української Православної Церкви села Птича Рівненської області були побиті представниками «Київського патріархату» за активної участі радикалів «Правого сектору» та бездіяльності місцевої поліції.Вірян не пустили до храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці, який на законних правах належить релігійній громаді УПЦ. Православних УПЦ били кийками, арматурою, кидали в них «коктейлі Молотова», застосовували проти них перцевий газ.

За заявою нацiоналiстичних ЗМI, небажаючи проводити почергову службу в церкві, прихильники Московського патріархату упродовж року кілька разів перекривали міжнародну автотрасу Київ-Чоп[4].

У квітні 2018 року мати загиблого на сході України під Іловайськом Миколи Гуменюка, вояка 51-ї окремої механізованої бригади, хотіла перепоховати сина в рідному селі, однак прихильники Московського патріархату відспівати Героя в рідній церкві не дозволили[6][7].

Постаті[ред. | ред. код]

Сучасність[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року в селі проживало 1090 мешканців. Діє загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (9 класів), бібліотека з підключенням до інтернету, ФАП.

Працюючі підприємства: ФГ «Птича-Агро», асфальтний завод італійської будівельної компанії «Тодіні».

До села підведено газ.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]