Перейти до вмісту

Птича

Координати: 50°18′49″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.31361° пн. ш. 25.60333° сх. д. / 50.31361; 25.60333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Птича
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський
Тер. громада Тараканівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA56040350140014702 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка село Птича 
Основні дані
Перша згадка 1545
Населення 1090
Площа 2,55 км²
Густота населення 427,4 осіб/км²
Поштовий індекс 35645
Телефонний код +380 3656
Географічні дані
Географічні координати 50°18′49″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.31361° пн. ш. 25.60333° сх. д. / 50.31361; 25.60333
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Водойми р. Іква
Відстань до
обласного центру
62 км
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Тараканів, вул. Львівська, 117
Карта
Птича. Карта розташування: Україна
Птича
Птича
Птича. Карта розташування: Рівненська область
Птича
Птича
Мапа
Мапа

CMNS: Птича у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пти́ча — село в Україні, у Тараканівській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 930 осіб. Колишній (до 2020 р.) центр Птицької сільської ради. З 2020 року входить до складу Тараканівської сільської громади. Через село проходить автомобільна дорога Київ-Чоп, а також Львівська залізниця (станція Птича).

Розташування, рельєф та корисні копалини

[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі річки Ікви, за 18 км від районного центру м. Дубно, у географічній зоні Мале Полісся, майже на межі Малого Полісся із Повчанською височиною. Висота над рівнем моря коливається від 202 м у східній частині села до 240 м у західній частині.

Сусідні села: Верба (півд. захід), Білогородка (захід), Стара Носовиця (схід), Турковичі (півн. схід).

Історія

[ред. | ред. код]

1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власник села князь Василь Острозький має обов'язок утримувати при замку одну з городень.

1671 рік, грудень — через містечко Птича проїздив німецький мандрівник Ульріх фон Вердум, який згадує, що Птича «була цілком спустошена, але потрохи знову відбудовується», лежить на височині, належить «князеві з Острога» і має папський костел, дві церкви і єврейську божницю.

1753 рік — село згадується у дарчому записі про подарування князем Янушем Сангушком міста Дубна, містечка Птичі та ще 70 сіл князю Станіславу Любомирському з обов'язком тримати в Дубенському замку 270 піших людей для військових потреб та оборони фортеці.

Після поділу Речі Посполитої 1793 року територія, до якої належить Птича, окупована Російською імперією. Містечко знаходилось у складі Дубенського повіту Волинської губернії.

У 1906 році містечко Вербівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 2. Дворів 168, мешканців 1024[1].

В часи Першої світової війни біля Птичі проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під владою австро-угорських військ. В червні 1916 року захоплене російськими військами в ході Брусиловського прориву.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань, а також підписання Польщею сепаратного Ризького мирного договору село опиняється під владою Республіки Польща.

З 1919 року село входить до складу Вербської ґміни Дубенського повіту Волинського воєводства.

У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село захоплено СРСР. В 1940 році Птича увійшла до складу Вербського району новоутвореної Ровенської області.

У червні 1941 року село було в центрі найбільшої танкової битви в історії — ДубноЛуцькБроди. Відоме тим, що неподалік було здійснено перший танковий таран радянським лейтенантом Олександром Фроловим. В околицях села йшли жорстокі танкові бої.

У березні 1944 року село захоплено Червоною Армією.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Тараканівської сільської громади[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубенського (1939—2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Дубенського району[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1082 99.27%
російська 8 0.73%
Усього 1090 100%

Культові споруди

[ред. | ред. код]

У селі є церква Успіння Пресвятої Богородиці. 2 листопада 2014 року в селі проведено голосування, під час якого 407 парафіян підтримали перехід церковної громади до Української Православної Церкви Київському Патріархату, 305 висловились залишитися в УПЦ МП.

За заявою українських ЗМІ, при початку богослужінь УПЦ КП не обійшлося без протидії зі сторони Московського патріархату. 27 грудня 2014 року завезені семінаристи Почаївської Лаври та «церковні тітушки» — молоді чоловіки міцної тілобудови — з газовими балончиками — в Птичі «проповідували руський мир». Однак церкву вдалося відстояти[5].

20 квітня 2015 року представники УПЦ Московського патріархату захопили церкву Успіння Пресвятої Богородиці — прибули на 5 автобусах, побили парафіян, зірвали замки та увірвались до храму[6].

18 листопада 2015 року сесія Птицької сільради ухвалила рекомендаційне рішення про почергове Богослужіння в церкві Успіння Богородиці, однак представники Московського патріархату оскаржили це рішення в адміністративному суді[7].

18 грудня 2015 року до Птичі прибули монахи та віряни Московского Патріархату, були віряни на автівках з волинськими номерами[7], загальною кількістю до 400 осіб та захопили церкву[8].

За заявою ЗМІ, небажаючи проводити почергову службу в церкві, прихильники Московського патріархату упродовж року кілька разів перекривали міжнародну автотрасу Київ-Чоп[7].

У квітні 2018 року мати загиблого на сході України під Іловайськом Миколи Гуменюка, вояка 51-ї окремої механізованої бригади, хотіла перепоховати сина в рідному селі, однак прихильники Московського патріархату відспівати Героя в рідній церкві не дозволили[9][10].

Постаті

[ред. | ред. код]

Сучасність

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року в селі проживало 1090 мешканців. Діє загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (9 класів), бібліотека з підключенням до інтернету, ФАП.

Працюючі підприємства: ФГ «Птича-Агро», асфальтний завод італійської будівельної компанії «Тодіні».

До села підведено газ.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Молитва у селі Птича Рівненської області. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 31 грудня 2014.
  6. Московський патріархат захопив Свято-Успенський храм у c.Птича на Рівненщині[недоступне посилання]
  7. а б в ПОЛІЦЕЙСЬКІ ОБМЕЖИЛИ ДОСТУП ДО ЦЕРКВИ В СЕЛІ ПТИЧІ НА РІВНЕНЩИНІ
  8. СЬОГОДНІ У РІВНОМУ ВІРЯНИ УПЦ (МП) ПІКЕТУВАТИМУТЬ ОДА У ЗВ'ЯЗКУ ІЗ КОНФЛІКТОМ В СЕЛІ ПТИЧА
  9. «Що зробив — те й отримав. Нічого його сюди везти», — Московський патріархат на Рівненщині не дозволяє поховати Героя АТО
  10. Полеглого захисника України не дають відспівувати у рідному селі московські попи. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  11. Гуменюк Микола Олександрович. Віртувльний меморіал героїв Рівненщини (укр.). Процитовано 2 квітня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]