Гюнтер Лют'єнс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гюнтер Лют'єнс
нім. Günther Lütjens
Bundesarchiv Bild 101II-MW-0434-05A, Günter Lütjens.jpg
Народився 25 травня 1889(1889-05-25)[1]
Вісбаден, Німеччина
Помер 27 травня 1941(1941-05-27)[1] (52 роки)
Атлантичний океан
·загиблий у бою
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Адмірал
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Орден Церінгенського лева
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
За поранення (нагрудний знак)
Нагрудний знак есмінця
Нагрудний знак флоту
Гюнтер Лют'єнс у званні капітана-цур-зеє (1934)

Гюнтер Лют'єнс (нім. Günther Lütjens, 25 травня 1889, Вісбаден — 27 травня 1941) — німецький військово-морський діяч, адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився і виріс в родині звичайного торговця. Бажав стати військовим і поступив у 1907 році в училище військово-морського флоту. Закінчивши училище в 1910 році двадцятим у списку з 160 кадетів, які навчалися на курсі. Після 3-х років як закінчив училище йому було присвоєно звання лейтенанта.

На початку своєї кар'єри, під час Першої світової війни, воював на міноносцях. У 1929 році очолив 1-ю флотилію міноносців. Лише через рік вже очолив управління особового складу Військово-морського управління. У 1934 році отримав під своє командування легкий крейсер Karlsruhe. У 1935 році знову був поставлений на штабну роботу — начальником штабу Північноморського військово-морського району. 16 березня 1936 року взяв на себе управління особового складу верховного командування ВМС Німеччини.

У 1938 році Еріх Редер затвердив Гюнтера Лют'єнса командувачем німецькими розвідувальними силами. У наприкінці 1939 року контр-адмірал взяв участь в мінування прибережних вод Великої Британії. В ході Норвезької операції віце-адмірал замінив хворого командувача флотом Вільгельма Маршалла. 8 квітня він з «Шарнгорст» і «Гнейзенау» вийшов в море, для того щоб відвернути англійські кораблі від норвезького узбережжя. 10 есмінців в супроводі лінкорів прямували в Нарвік для захоплення порту. У бою з лінійним крейсером «Рінаун», «Гнейзенау» отримав серйозні пошкодження. Не дочекавшись есмінців, які були або повністю знищені, або заблоковані англійцями в Нарвіку, Лют'єнс успішно повернувся на базу.

20 червня 1940 року одержав чергове підвищення, змінивши В. Маршалла на посаді командувача німецьким флотом.

20 червня 1940 року по наказу ОКМ ескадра під командуванням Гюнтера Лют'єнса, що складалася з важких крейсерів «Гіппер», «Нюрнберг», «Гнейзенау» і есмінця, вийшов з Тронгейма, але в той же день «Гнейзенау» був серйозно пошкоджений англійським підводним човном , що зірвало операцію.

У грудні 1940 року Гюнтерн Лют'єнс знову відправився в плавання на «Шарнгорсті» і «Гнейзенау», але потрапив у шторм. Обидва корабля отримали невеликі пошкодження. У березні 1941 року йому вдалося прорватися до Північної Атлантики і потопити 13 судів і транспортів, після чого повернувся в Брест.

26 квітня Гюнтер Лют'єнс отримав наказ ОКМ відправитися в Атлантику з лінкором «Бісмарк» і важким крейсером «Принц Ойген». 18 травня 1941 року кораблі вийшли в море і вже 22 травня було виявлено англійської авіацією. 24 травня в Датському протоці відбулася морська битва, в ході якого «Бісмарк» потопив лінійний крейсер «Худ». Лінійний крейсер «Гуд» був боковим вівтарем мрій англійців, але «Бісмарк» зміг потопити його за 2 хвилини від початку бою. Також отримав пошкодження лінійний корабель «Принц Уельський», після чого Лют'єнс прорвався в океан.

26 травня англійські торпедоносці почали атакувати «Бісмарк», на якому знаходився Гюнтер Лютьенс, і пошкодили його. Вранці 27 травня німецький рейдер був потоплений британськими лінкорами. 27 травня Гюнтер Лютьенс разом зі штабом піднявся на капітанський місток. Це був останній раз, коли його бачили. Імоіврно, лют'єнс загинув від влучання снаряду в капітанський місток.

Вільгельм Маршалл висловив думку, що Лют'єнс і командир корабля капітан-цур-зее Ернст Ліндеманн категорично відмовилися рятуватися.

Особистісні характеристики за спогадами сучасників[ред. | ред. код]

Про Гюнтер Лют'єнса добре відгукувалися всі, хто його знав, але в історію він увійшов як малоздібний і невдалий командувач флотом. Великими його недоліками були недооцінка ворожої авіації як потенційної загрози для великих бойових кораблів, грубе порушення елементарних принципів радіобезпеки і рабське підпорядкування вищому командуванню.

Один із сучасників Гюнтера, відставний морський офіцер, писав: «Лют'єнс — втілення командира, чиї здібності були принесені в жертву субординації.»

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Lütjens D185
  • Іменем Лют'єнса назвали тип військових кораблів — ескадрені міноносці типу «Лют'єнс». Також ім'я адмірала носив перший з корабель цього типу — Lütjens D185.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

  • Застібка до Залізного хреста 2-го класу (4 вересня 1939)
  • Застібка до Залізного хреста 1-го класу (25 жовтня 1939)
  • Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» (26 жовтня 1939)
  • Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (20 грудня 1939)
  • Чорний нагрудний знак «За поранення» (20 лютого 1940)
  • Лицарський хрест Залізного хреста (14 червня 1940)
  • Нагрудний знак есмінця (11 листопада 1940)
  • Тричі згаданий у Вермахтберіхт
    • «Командир флоту адмірал Лют'єнс, командир ескадри лінкорів, продовжує повідомляти протягом довготривалої боротьби з сильними військово-морськими силами у Північній Атлантиці, затовпивши 22 озброєних ворожих кораблі загальною водотонажністю 116 тисяч брт. 800 вцілілих були врятовані німецькими військовими кораблями.» (22 березня 1941)
    • «Як також згадуються у спеціальній доповіді, відбувся бій ескадри німецького військово-морського флоту під командуванням Лют'єнса з потужним британським військово-морським підрозділом. Лінкор „БІсмарк“ в короткій, але жорстокій битві, британський важкий крейсер „Худ“ — найбільший корабель британського флоту. Інший британський корабель такого ж класу, „Король Георг“, отримав пошкодження і був змушений відступити. Німецький флот продовжив операцію без втрат.» (25 травня 1941)
    • «Як повідомили вчора, 26 травня „Бісмарк“ був пошкоджений торпедою. Згідно отаннього повідомлення від адмірала Лют'єнса, лінкор був атакований переважаючими силами ворога і затонув 27 травня з піднятим прапором, розомі із своїм командиром капітаном-цур-зеє Ліндеманном та його хороброю командою.» (28 травня 1941)
  • Нагрудний знак військового флоту (9 травня 1942) — нагороджений посмертно

Документи[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лубченков Ю. Н. Сто великих полководцев Второй мировой. — «Вече», 2005.
  • Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха. — Смоленск: Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания). — 10 000 экз. — ISBN 5-88590-287-9.
  • Stumpf, Reinhard (1982). Die Wehrmacht-Elite — Rang- und Herkunftsstruktur der deutschen Generale und Admirale 1933—1945 (in German). Harald Boldt Verlag. ISBN 978-3764618155.
  • Holger Afflerbach: «Mit wehender Fahne untergehen». Kapitulationsverweigerung in der deutschen Marine. In: Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte. 49. Jahrgang 2001, Heft 4, ISSN 0042-5702, S. 595—612. (Online; PDF; 6,3 MB).
  • Robert D. Ballard, Rick Archbold, Karl-Otto von Czernicki, Ralf Friese: Die Entdeckung der Bismarck. Ullstein Verlag, 1993, ISBN 3-548-23298-1.
  • Cajus Bekker: Verdammte See — Ein Kriegstagebuch der deutschen Marine, Stalling-Verlag, 1971, ISBN 3-7979-1342-7.
  • Cajus Bekker: Kampf und Untergang der Kriegsmarine; ein Dokumentarbericht in Wort und Bild. Sponholtz Verlag 1953, OCLC 9174689
  • Horst Boog, Werner Rahn, Reinhard Stumpf, Bernd Wegner: Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg. Band 6: Der globale Krieg: Die Ausweitung zum Weltkrieg und der Wechsel der Initiative 1941—1943. ISBN 978-3-421-06233-8.
  • Rainer Busch, Hans-Joachim Röll: Der U-Boot-Krieg 1939—1945. Band 3: Deutsche U-Boot-Erfolge von September 1939 bis Mai 1945. Mittler & Sohn, 2001, ISBN 3-8132-0513-4.
  • Karl Dönitz: Zehn Jahre und zwanzig Tage. Bernard & Graefe Verlag, 1991, ISBN 3-7637-5186-6.
  • Harald Fock: Z-Vor! Internationale Entwicklung und Kriegseinsätze von Zerstörern und Torpedobooten 1914 bis 1939. Koehlers Verlag, 2001, ISBN 3-7822-0762-9.
  • Jürgen Förster: Die Wehrmacht im NS-Staat — Eine strukturgeschichtliche Analyse. Oldenbourg Verlag, München 2009, ISBN 978-3-486-85172-4
  • Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale: 1849—1945, Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäs-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 2: H–O. Biblio-Verlag, 1989, ISBN 3-7648-1499-3.
  • Gerhard Hümmelchen: Admiral Günther Lütjens. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Vom Kriegsbeginn bis zum Weltkriegsende. Band 2. Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-089-1 (Reprint 2012: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, WBG)
  • Eberhard Kliem: Generaladmiral Hermann Boehm — Ein deutscher Marineoffizier im 20. Jahrhundert. Isensee Verlag, Oldenburg 2011, ISBN 978-3-89995-798-3.
  • Klaus A. Maier, Horst Rohde, Bernd Stegemann, Hans Umbreit: Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg. Band 2: Die Errichtung der Hegemonie auf dem europäischen Kontinent. Militärgeschichtliches Forschungsamt, 1979, ISBN 3-421-01935-5.
  • Burkard Freiherr von Müllenheim-Rechberg: Schlachtschiff Bismarck. Flechig Verlag. 2005, ISBN 3-88189-591-4.
  • Hans-Martin Ottmer: Weserübung — Der deutsche Angriff auf Dänemark und Norwegen im April 1940. Militärgeschichtliches Forschungsamt (Hrsg.), Oldenbourg Verlag. 1994, ISBN 3-486-56092-1.
  • ohne Verfasser: Die Wehrmachtberichte 1939—1945. Band 1: September 1939 bis 31. Dezember 1941. Gesellschaft für Literatur und Bildung 1989.
  • Erich Raeder: Mein Leben. 2 Bde. in 1 Bd. Bublies Verlag, Beltheim-Schnellbach 2009, ISBN 978-3-937820-07-1.
  • Werner Rahn: Zum 50. Todestag von Admiral Günther Lütjens. In: Marineforum. Nr. 5, Jahrgang 1991.
  • Michael Salewski: Die deutsche Seekriegsleitung 1935—1945. Band 1: 1935–1941. Bernard & Graefe Verlag, 1970, OCLC 612191997
  • Gerhard Wagner, Erich Raeder, Karl Dönitz: Lagevorträge des Oberbefehlshabers der Kriegsmarine vor Hitler, 1939—1945. Im Auftrag des Arbeitskreises für Wehrforschung. J.F. Lehmann Verlag, 1972, OCLC 318750
  • Niklas Zetterling, Michael Tamelander: Bismarck. The Final Days of Germany's Greatest Battleship. Casemat, Philadelphia (PA), Newbury (GB), 2009 ISBN 978-1-935149-04-0.
  • а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000