Гірська гуска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гірська гуска
Bar-headed Goose - St James's Park, London - Nov 2006.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Підродина: Гусеві (Anserinae)
Рід: Гуска (Anser)
Вид: Гуска гірська
Біноміальна назва
Anser indicus
(Latham, 1790)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anser indicus
Commons-logo.svg Вікісховище: Anser indicus
ITIS logo.jpg ITIS: 175034
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 141448
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8846
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anser indicus

Гу́ска гірська́, або інді́йська (Anser indicus) — вид птахів родини качкових, що гніздиться в гірських районах Центральної Азії.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Гірська гуска має сірувате забарвлення тіла. Шия темно-бура, з білими смугами на боках. Голова біла, з двома чорно-бурими поперечними смугами на тім’ї і потилиці. Задня частина черева і підхвістя білі; першорядні стернові пера сірі, з білою верхівкою, другорядні — цілком чорно-бурі. Дзьоб і високі ноги жовті. Самці та самиці виглядають приблизно однаково, самці трохи більшого розміру. Молоді птахи схожі на дорослих, але блідніші й не мають темних смуг на голові; лапи і дзьоб молодих птахів зеленаво-жовті, не такі яскраві, як у дорослих.

Anser indicus rb.jpg

Довжина: 68 - 78 см. Маса: 2 - 3,2 кг. Розмах крил: 140 - 160 см.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Гніздиться в горах Центральної Азії. Переважно в Монголії, Західному Китаї, Казахстані та Киргистані, також зустрічається біля деяких річок Індії. Зимує переважно в низовинах Індії, також в Пакистані, Бангладеші, Непалі та М'янмі. Гірська гуска була завезена до Канади та Іспанії. Здичавілі популяції гірських гусок були зафіксовані в Бельгії, Фінляндії та Великій Британії.

Гірська гуска в Україні фіксувалася на Одещині, можливо особи, що втекли з неволі.

Місця існування[ред.ред. код]

Гірська гуска для гніздування обирає різноманітні водно-болотяні угіддя в горах Центральної Азії, наприклад — гірські озера. Зазвичай обирає досить високі скелясті гори — 4-5 тисяч метрів над рівнем моря.

Взимку птахи вирушають до низовин з болотами, річками, заплавами та озерами. У країнах, куди були завезені, наприклад, у Великій Британії також займає луки та орні угіддя поблизу води.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Розмноження[ред.ред. код]

Гірські гуси гніздяться в період з кінця квітня до кінця липня. Гнізда влаштовують на скелях і урвищах, рідше на деревах. Часто займають покинуті гнізда інших птахів. Гніздяться невеликими колоніями або поодинці. Гірські гуси схильні утворювати моногамні пари, коли самець парується з однією самицею впродовж кількох років. У часи, коли самиць у популяції більше ніж самців, практикується полігінія - система, коли моногамна пара може приєднати кілька другорядних самиць. Другорядні самиці теж спарюються з самцем. Оскільки гірські гуски живуть колоніями, то самиці захищають свої гнізда від інших самиць з нижчим сатусом, щоб запобігти гніздовому паразитизму. Другорядні самиці можуть підкидати яйця до гнізд високостатусних самиць, щоб збільшити ймовірність успішного виведення потомства. Часом молоді гуси підкладають свої яйця в гнізда своїх батьків. Кладка складається з 2 - 6 яєць. Пташенята вилуплюються через 32 - 34 дні. За гусенятами дбають обоє партнерів. Статевої зрілості самиці досягають у віці двох років, самці — в три роки.

Харчування[ред.ред. код]

Гірські гуси переважно харчуються високогірною травою, що росте навколо озер та річок, де вони гніздяться. Під час міграції та зимування часто поїдають сільськогосподарські культури: кукурудзу, пшеницю, овес та рис. Також до дієти входять дрібні ракоподібні та комахи.

Поведінка[ред.ред. код]

Гірські гуски — дуже соціальний вид. Вони мігрують сімейними групами або великими колоніями. Мігрують двічі на рік маршрутом, що пролягає над Гімалаями. Летять клином. Гірські гуси мають виражену соціальну ієрархію. На найвищому щаблі — гніздова пара з самця і самиці; потім другорядні самиці, які в деякі роки стають частиною “гарему”; на найнижчому щаблі — самотні самиці.

Гірська гуска добре ходить і бігає, велику частину часу проводить на суші, а не у воді.

Тривалість життя — близько 20-ти років.

Рекорд висотного польоту[ред.ред. код]

Гірські гуси в польоті

Гірські гуси одні з птахів, які можуть літати на великій висоті. Зафіксований випадок польоту гірських гусаків на висоті 10175 м[1], під час їх перельотів з Середньої Азії над Гімалаями. Повітря на таких висотах настільки розріджене, що вертольоти тут не можуть літати. Гірські гуски ймовірно програють тільки грифам за висотою польоту (Відомі випадки зіткнення грифа Рюппеля з літаком на висоті 12 150 м [2]).

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Жизнь животных. Т. 6. Птицы. / Под ред. В. Д. Ильичева — М.: Просвещение, 1986.