Дальнєгорськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
місто Дальнєгорськ
Дальнегорск
Coat of Arms of Dalnegorsk (Primorsky kray).png
Герб міста
Пушкинская (Микрорайон Горелое, Дальнегорск).jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Приморський край
Код ЗКАТУ: 05407000000
Код ЗКТМО: 05707000001
Основні дані
Час заснування: 1897
Статус міста з 1989 року
Населення 36 351(2012)
Площа 31 км²
Поштовий індекс 692441–692446
Телефонний код +7 42373
Географічні координати: 44°34′ пн. ш. 135°37′ сх. д. / 44.567° пн. ш. 135.617° сх. д. / 44.567; 135.617Координати: 44°34′ пн. ш. 135°37′ сх. д. / 44.567° пн. ш. 135.617° сх. д. / 44.567; 135.617
Часовий пояс UTC+11
Веб-сторінка dalnegorsk.ru
Карта
Дальнєгорськ (Росія)
Дальнєгорськ
Дальнєгорськ

Дальнєгорськ (Приморський край)
Дальнєгорськ
Дальнєгорськ

CMNS: Дальнєгорськ на Вікісховищі

Дальнєгорськ — місто у Приморському краї Росії. Адміністративний центр Дальнєгорського міського округу. Відноситься до мономіст: містоутворюючі підприємства — Гірничо-хімічна компанія «Бор» та «Дальполіметалл». Засноване у 1897 році як селище Тетюхе, місто — з 1989 року.

Історія[ред.ред. код]

Селище Тетюхе,1934

Засноване у 1897 як гірницьке селище Тетюхе (від китайського долина диких кабанів ) після експедиції під керівництвом гірничого інженера С. В. Масленнікова, яка у 1897 році виявила у відрогах Сіхоте-Алінь родовище свинцю — цинкових руд. На базі родовища було створено гірничопромислове товариство, яке зайнялося його розробкою.

У 1930 отримало статус робочого селища. До 1941 р. Сіхоте-Алінський поліметалічний комбінат являв собою вже складне підприємство з закінченим циклом виробництва олова. У 1965 р. відкрився Приморський гірничохімічний комбінат, перейменований згодом у Гірничо-хімічну компанію «Бор».

У 1972 перейменоване у Дальнєгорськ в рамках кампанії з перейменування радянських поселень, які мають китайські назви.

Статус міста присвоєно у 1989. У 1997 Дальнєгорський район було скасовано, його територія відійшла до управління міськради, а сам Дальнєгорськ став містом крайового значення.

Географія[ред.ред. код]

Дальнєгорськ віддалений від Владивостока на 535 км, є найсхіднішим, найвисокогірнішим (180–804 метрів над рівнем моря) містом у Примор'ї. Розташоване в східних відрогах гірської системи Сіхоте-Алінь, в долині річки Рудна, у 35 км від узбережжя Японського моря. Протяжність міської межі в межах долини — 16 км, ширина від 0,2 до 1,5 км. Головна вулиця — проспект 50 років Жовтня, має номери будинків по 324 включно. Звуженнями долини річки Рудни місто розділене на три мікрорайони (зверху донизу по долині) — Горіле, Центр, Горбуша(Горького). Деякі вулиці, на яких розташовано приватний сектор, простягнулися по схилах сопок.

Незважаючи на високий рівень індустріалізації Дальнєгорська, більше 90% території, що знаходиться під управлінням міста, покрито хвойними (переважно кедровими) та змішаними широколистяними лісами.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірний мусонний, схильний до впливу холодної Приморської течії. Зима холодна і досить сніжна, а літо тепле і вологе. Середня температура січня −12,8, а серпня (найбільш теплий місяць) — +19,4.

Місто Дальнєгорськ прирівняне до районів Крайньої Півночі.


Транспорт[ред.ред. код]

Через Дальнєгорськ проходить крайовий автошлях Осинівка-Рудна Пристань, що зв'язує схід Примор'я з густонаселеними районами краю і крайовим центром. Практично всі зовнішні пасажирські перевезення та вантажопотік здійснюються цим автошляхом. У даний час, єдиним пасажирським видом сполучення є автобусне. З Дальнєгорска здійснюються автобусні перевезення до Владивостоку, Находки, Уссурійську, Спаськ -Дальнього, Хабаровську. До 90-х років існувала велика частка авіапасажирів, поки працював Дальнєгорський аеропорт.

Внутрішньоміські пасажирські перевезення здійснюються автотранспортом (мікроавтобуси, рідше автобуси). Основну частку вантажоперевезень здійснює автотранспорт, але є також вузькоколійна залізниця, що зв'язує рудники з збагачувальної фабрикою (ділянку Дальнєгорськ — Рудна Пристань демонтовано).