Дальнєрєченськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Дальнєрєченськ
Дальнереченск
Flag of Dalnerechensk (Primorsky kray).png
Прапор міста
Дальнереченск, дом культуры Восток.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Приморський край
Муніципальний район Дальнєрєченський район
Код ЗКАТУ: 05408000000
Код ЗКТМО: 05708000001
Основні дані
Час заснування: 1859
Статус міста з 1917 року
Населення 27 214(2013)
Площа 108 км²
Поштові індекси 69213x
Телефонний код +7 42356
Географічні координати: 45°56′ пн. ш. 133°44′ сх. д. / 45.933° пн. ш. 133.733° сх. д. / 45.933; 133.733Координати: 45°56′ пн. ш. 133°44′ сх. д. / 45.933° пн. ш. 133.733° сх. д. / 45.933; 133.733
Веб-сторінка dalnerokrug.ru
Карта
Дальнєрєченськ (Росія)
Дальнєрєченськ
Дальнєрєченськ

Дальнєрєченськ (Приморський край)
Дальнєрєченськ
Дальнєрєченськ

Дальнєрєченськ у Вікісховищі?

Дальнєрєченськ (рос. Дальнереченск), раніше Іман (заст. Імань, рос. Иман, китайська: 伊曼піньїнь: Yīmàn) — місто в Росії, адміністративний центр Дальнєрєченського району Приморського краю.

Належить до поселень Зеленого Клину.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване в долинах річок Уссурі, Велика Уссурка і Малинівка, які з'єднуються в межах міста. Знаходиться неподалік від відрогів Сіхоте Алінь та Сальської сопки — згаслого вулкана. Відстань до Владивостока 430 км.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване козаками як станиця Графська (рік заснування — 1859) на честь графа М. М. Муравйова-Амурського З 1897 по 1972 місто називалося Імань (за назвою річки на якій знаходилась, нині Велика Уссурка ). Статус міста з 1917 р. Перейменовано в результаті кампанії з ліквідації китайських назв на Далекому Сході, що стала наслідком радянсько-китайського збройного конфлікту на острові Даманський.

У 1909—1926 роках — центр повіту, який заселювався з кінця ХІХ — початку ХХ ст. переважно українськими селянами. У 1917—1922 роках місто було одним із центрів українського національного руху на Приморщині. З весни 1917 в Імані діяла Іманська Українська Громада, з листопада 1918 — Іманська Українська Окружна Рада, в 1920—1921 — Український Національний Комітет, в 1920—1922 роках — відділ Українського Далекосхіднього крайового кооперативу «Чумак».

Під час переведення політики українізації (1931—1932) Імань — центр Калінінського українського національного району. В цей період на українську мову були переведені Іманський педтехнікум та Іманська радпартшкола, в місті виходила частково українською мовою районна газета «Борьба».

Населення[ред. | ред. код]

За даними 2009 року населення становило 27,9 тис. осіб.

За переписом населення 1989 року в місті мешкало 32,5 тис. осіб. З них українців — 3213, (9,9 %), з яких рідною мовою визнали українську 605 осіб, або 18,9 %. За переписом 1989 Дальнєреченськ — центр району з найбільшою в Приморському краї часткою українського населення (23,3 %).

За переписом населення 1926 року в місті проживало 4914 особи. В тому числі українців — 42,2 %, росіян — 37,6 %, близько 20 % — корейців та китайців.

Економіка[ред. | ред. код]

У місті розвинені деревообробна й харчова промисловість.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Меморіальні комплекси прикордонникам, загиблим при захисті державного кордону СРСР.
  • Меморіальний комплекс прикордонникам, полеглим 2 березня 1969 на острові Даманський
  • Етнографічний комплекс «Витоки Дальнєрєчья», що включає каплицю на березі річки Уссурі.
  • «Меморіал слави»
  • «Музей оборонних споруд 109 укріпрайону».
  • Монумент «Девіз — Клятва».

Література[ред. | ред. код]

  • Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011