Дансько-німецький кордон
Да́нсько-німе́цький кордо́н — міждержавний кордон між Данією і Німеччиною. Сухопутний кордон пролягає у південній частині Ютландського півострова. Довжина — 68 км. Морський кордон проходить між островами Балтійського і Північного морів. Чинна лінія кордону існує з 1920 року.
Історія[ред. | ред. код]
На початку середньовіччя кордон між данами і германцями (саксами) проходив у Південній Ютландії. Після підкорення саксів франками Данська держава стала межувати із північними областями Франкської імперії. Перший міждержавний кордон між Данією й імперією визначав Гейлінгенський договір 811 року[1]. Згідно з цим договором лінія кордону пролягала по болотистій річці Ейдер, що була природнім бар'єром між двома державами. Згодом ця межа стала кордоном між Данією і Священною Римською імперією, наступницею франкської держави.
Внаслідок дроблення Священної Римської імперії у ХІІ—ХІV ст. в області дансько-імперського кордону сформувалися ряд німецьких держав: герцогства Шлезвіг, Гольштейн, Лауенбург, графство Ольденбург, Дітмаршенська республіка тощо. Де-юре ці державні утворення були складовою Священної Римської імперії, проте де-факто ними керували самостійні правителі або данські королі. Ситуація ускладнилася з середини XV ст., коли представники Ольденбурзького дому, графи Ольденбурга, стали королями Данії.
До 1864 року Шлезвізьке герцогство вважалося уділом Данії, а Гольштейнське герцогство — формальним володінням Священної Римської імперії (до 1806) і членом Німецького союзу (після 1815). Обома герцогствами керували королі Данії, що мали титули герцогів Шлезвігських і Гольштейнських. Кордон між Шлезвігом і Гольштейном пролягав вздовж річки Ейдер. Межа між герцогствами і землями Данської корони проходила по Конгео. Реальною границею ж між Данськими і німецькими володіннями була річка Ельба.
В ході шлезвігських воєн 1864—1866 років Пруссія, головна держава Німецького союзу, відібрала Шлезвіг і Гольштейн у Данії й створила на основі герцогств Шлезвіг-Гольштейнську провінцію. 1871 року остання увійшла до новопроголошеної Німецької імперії як складова Пруссії. Утворився новий дансько-німецький кордон, який починався за 5 км південніше Рібе, тягнувся на схід південніше Вамдрупа, а далі виступав на північ до Крістіансфелда і вів до Балтійського моря.
Після поразки Німеччини у Першій Світовій війні на території Шлезвігу пройшли плебісцити населення про приналежність до Данії. Вони були організовані 10 лютого і 14 березня 1920 року, під наглядом спостерігачів від країн Антанти, у Північному і Центральному Шлезвігу. Населення північних областей проголосували за приєднання до Данії (74.9 %, 75.431 особа), а центральних — за залишення у Німеччині (80.2 %, 51,742 особи). 15 червня того ж року Північний Шлезвіг (Апенрадський, Гадерслебенський, Зондебурзький повіти) увійшов до складу Данії й отримав назву Південна Ютландія. 1921 року було визначено новий дансько-німецький кордон[2]. Він пролягав на 50 км південніше від кордону 1866 року, північніше Фленсбурга.
2001 року прикордонний контроль на дансько-німецькому кордоні був знятий відповідно до Шенгенської угоди. Контроль тимчасово поновили 2016 року як відповідь на мігрантську кризу.
-
Лінія кордону -
до 1864 -
Пропозиції кордону
1864 -
Шлезвізькі плебісцити
1920 -
Історичні поділи
з 1864
Прикордонні адмін-одиниці[ред. | ред. код]
З заходу на схід
Німеччина[ред. | ред. код]
Данія[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Khan, D. Die deutschen Staatsgrenzen: rechtshistorische Grundlagen und offene Rechtsfragen. Mohr Siebeck, 2004, S. 347–398 (Kap. VI: Die deutsch-dänische Grenze).
- Thursten, T. Landscapes of Power, Landscapes of Conflict: State Formation in the South Scandinavian Iron Age. New York: Kluwer Academic, 2001.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дансько-німецький кордон
- 100 Jahre Grenzziehung [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
