Деніел Вейман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Деніел Вейман
Народився1977
Ньюкасл-апон-Тайн, Тайн-енд-Вір, Англія, Велика Британія
Громадянство Велика Британія
Діяльністьактор, телеактор
Alma materHuntington Schoold
IMDbnm1621849

Деніел Макс Вейман (англ. Daniel Max Weyman; нар. 1977) — англійський актор, знаний за головними ролями у фільмах і серіалах «Просто Інес» (2010), «Війна Фойла» (2013), «Мовчазний свідок» (2016) і Незнайомця у «Володар перснів: Персні влади» (2022).

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в Ньюкасл-апон-Тайн 1977 року в родині Річарда С. Веймана (нар. 1945 року) та Джудіт Овен. У нього є старша сестра Нікола (нар. 1974 року) і молодший брат Джордж Генрі (нар. 1980 року). Навчався в Новому театрі Ноттінгема, який закінчив 2000 року[1].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]

Виступав у постановках, як-от «Як вам це подобається» Семюеля Веста Театрі Крусібл (у ролі Жака)[2] та «Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі» Девіда Едгара в Чичестерському фестивальному театрі[3]. Виконання головної ролі принесла йому номінацію на премії TMA 2006 року за найкращу роль у виставі[4]. 2010 року зіграв Анітфола Сіракузького з «Комедії помилок» у Театрі просто неба у Ріджентс-Парку, номінованої на Whatsonstage.com Awards за найкращу шекспірівську постановку[5]. Серед його робіт — «Дік Кафки» і «Король Лір» в Королівському театрі в Баті[3], «Тигель» режисера Тома Морріса в Bristol Old Vic (2015)[3] і «4000 днів» разом з Алістером Макговеном у Park Theatre (2016)[3]. Зіграв Майлза в постановці Рекса Пікетта його роману «На узбіччі» в театрі св. Джеймса (2016) — роль, яку прославив Пол Джаматті в однойменній екранізації Александера Пейна, яка отримала Оскар. Він отримав схвальні відгуки, зігравши головну роль разом із лавреатом «Оскара» Фарідом Мюрреєм Абрагамом у новій п'єсі Деніела Кельмана «Наставник»[3] режисера Лоуренса Босвелла, яка перейшла зі студії Устінова до театру «Водевіль» з Вест-Енду (2018)[6].

Телебачення

[ред. | ред. код]

Серед появ на телебаченні ролі у серіалах «Кольдіц» 2005 року та драмі BBC «Дюнкерк», яка отримала премію BAFTA. Він зіграв Метью Коула в епізоді «Солом'яна жінка» 2004 року «Убивств в Мідсомері». 2010 року знявся у відзначеному нагородами фільмі «Ван Гог: Портрет, написаний словами» від BBC. 2013 року знявся у серіалі «Війна Фойла» від ITV, зігравши Адама Вейнрайта[7]. 2013 року зіграв Алека Легге в екранізації від ITV роману «Дурість мерця» Агати Крісті. Епізод став останнім з Девідом Суше у ролі Пуаро[8]. 2014 року повторив роль Адама Вейнрайта у «Війні Фойла»[9]. 2016 року з'явився у ролі Макса Торндайка, чоловіка Кларисси Маллері (Ліз Карр), у драмі BBC1 «Мовчазний свідок». Нову сюжетну лінію дуже добре сприйняли, і Деніел повернувся у наступній серії. 2018 року знявся у серіалі «Віра» з Брендою Блетін. Він зіграв рейнджера Нортумбрійського парку Джима Бріско. 2020 року отримав роль Незнайомця в телесеріалі «Володар перснів: Персні влади»[10][11].

Деніел Вейман у «Війні Фойла», 2013

Фільми

[ред. | ред. код]

Зіграв головну роль Тома Джексона у фільмі «Проста Інес» (2010) та Артура Гевішама у фільмі Майка Ньюелла «Великі сподівання» (2012) з Геленою Бонем Картер у ролі міс Гевішем[3]. Він знімався у сценах для фільму Руперта Еверетта про Оскара Вайльда «Щасливий принц» й історії про заборонене кохання у Другу світову війну Амми Асанте «Там, де торкаються руки».

Аудіо

[ред. | ред. код]

Виконав головну роль в аудіодрамі «Сапфір і сталь» і в епізоді аудіодрами «Доктор Хто»[12]. Став «Найкращим диктором 2017 року».

Він багато працював на радіо, над аудіокнигами та озвученням. Його прочитання Енді Макнаба та Роберта Рігбі «Meltdown» посіло першу сходинку рейтингу 10 найкращих дитячих аудіокниг за версією «Індепендент» 2008 року[13]. Його прочитання «Молодого Шерлока Холмса: Смертельна хмара» здобуло престижну нагороду «Найкраща аудіокнига року»[14] від американського видання AudioFile. У 2013 році Американська бібліотечна асоціація включила його запис «Angelmaker»[15] Ніка Гаркавея до свого списку аудіокниг[16], тоді як його запис «Crusher» Ніалла Леонарда потрапив до списку для молоді[17].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2004 ф Мільйони Millions чоловік
2004 с Туга струна Wire in the Blood Люк Фрейзер
2004 с Убивства в Мідсомері Midsomer Murders Метью Коул
2004 с Данкірк Dunkirk капітан Джеймс Лінн-Аллен
2005 с Кольдіц Colditz Белл
2005 с Работоргівля The Slavery Business Семюел Вілберфорс
2009 с Лікарі Doctors Майлз Темпл
2010 с Голбі Сіті Holby City Том Скотт
2010 тф Ван Гог: Портрет, написаний словами Van Gogh: Painted with Words Антон
2010 ф Просто Інес Just Inès Том Джексон
2012 ф День квітів Day of the Flowers Мартін
2012 ф Великі сподівання Great Expectations Артур Гевішем
2013 с Пуаро Агати Крісті Poirot Алек
2013—2015 с Війна Фойла Foyle's War Адам
2017—2020 с Мовчазний свідок
2018 с Віра Vera Джим
2018 с Дуже англійський скандал A Very English Scandal репортер
2018 ф Щасливий принц The Happy Prince Бошан Деніс Браун
2018 ф Де торкаються руки Where Hands Touch
2019 с Джентльмен Джек Gentleman Jack лікар Кенні
2019 с Тредстоун Treadstone Мейсі
2021 с Північні води The North Water чоловік
2022—2024 с Володар перснів: Персні влади The Lord of the Rings: The Rings of Power Незнайомець

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Nottingham New Theatre History Project - Daniel Weyman Biography. newtheatre.org.uk. Процитовано 9 October 2023.
  2. ↑ Clapp, Susannah (11 February 2007). Just fine and dandy. Процитовано 9 March 2018.
  3. ↑ а б в г д е Covent Garden Productions in association with Park Theatre presents the World Premiere of 4000 Days. parktheatre.co.uk. 2016. Процитовано 9 October 2023.
  4. ↑ Theatre Awards Nominees 2006. Theatrical Management Association. Архів оригіналу за 1 October 2006. Процитовано 9 March 2018.
  5. ↑ Whatsonstage.com Awards Nominees Announced. WhatsOnStage.com. 3 December 2010. Архів оригіналу за 7 December 2010.
  6. ↑ Arditti, Michael (14 квітня 2017). Theatre reviews: The Mentor and Carousel. Express.co.uk (англ.). Процитовано 10 травня 2018.
  7. ↑ Anthony Horowitz: why this series of Foyle's War will be my last. Radio Times (англ.). Архів оригіналу за 30 June 2018. Процитовано 10 травня 2018.
  8. ↑ Poirot's Dead Man's Folly filmed at Greenway House in Devon. ITV News (англ.). Процитовано 10 травня 2018.
  9. ↑ O'Donovan, Gerard (2015). Foyle's War, final episode review: Is this really goodbye? (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 10 травня 2018.
  10. ↑ The Lord of the Rings on Prime [@LOTRonPrime] (14 лютого 2022). Daniel Weyman is The Stranger. #LOTRROP (Твіт) (нім.). Процитовано 22 February 2022 — через Твіттер.
  11. ↑ The Lord of the Rings on Prime [@LOTRonPrime] (14 січня 2020). A grand journey is defined by its travelers. Meet the first members of our fellowship. #LOTRonPrime. A THREAD (Твіт) (англ.). Архів оригіналу за 18 February 2022. Процитовано 22 February 2022 — через Твіттер.
  12. ↑ 161. The Butcher of Brisbane - Doctor Who. Big Finish Productions. Процитовано 9 March 2018.
  13. ↑ Armstrong, Rebecca (1 July 2008). The Ten Best Children's Audio Books. The Independent. Процитовано 9 March 2018.
  14. ↑ Best Audiobooks of the Year 2011. AudioFile. Архів оригіналу за 22 April 2012.
  15. ↑ Angelmaker - Winner of Earphone Award. Audiofile. Процитовано 9 March 2018.
  16. ↑ The Listen List. Reference and User Services Association. American Library Association. 18 November 2016. Процитовано 9 March 2018.
  17. ↑ Amazing Audiobooks for Young Adults - Awards & Grants. American Library Association. Процитовано 9 March 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деніел_Вейман&oldid=43407502