Король Лір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Король Лір
Houghton STC 22292 - M. William Shak-speare, 1608.jpg
Оригінал King Lear
Жанр трагедія
Автор Вільям Шекспір
Мова англійська
Написаний 1605-1606
Виданий 1608
Переклад Максим Рильський
Wikisource-logo.svg Текст у Вікіджерелах

«Король Лір» (англ. King Lear) — п'єса Вільяма Шекспіра, написана в 1605-1606 рр. Надрукована вперше в 1608 р.

Історія створення[ред.ред. код]

На сюжет старовинного сказання про короля Ліра, записаного спочатку в середньовічній хроніці, а потім в "Хроніках" Р. Холіндшера, існувала до Шекспіра анонімна п'єса, яку він і використав для своєї трагедії.

Дійові особи[ред.ред. код]

Корделія. Картина Вільяма Ф. Ємеса (1888)
  • Лір — король Британії
  • Король Французький
  • Герцог Бургундський
  • Герцог Корнуельський (Корнуел)
  • Герцог Олбенійський (Олбені)
  • Граф Кент
  • Граф Глостер
  • Едгар — син Глостера
  • Едмунд — побічний син Глостера
  • Куран — придворець
  • Дід — орендар у Глостера
  • Лікар
  • Блазень
  • Освальд — дворецький Гонерільї
  • Офіцер на службі у Едмунда
  • Дворянин з почту Корделії
  • Герольд
  • Слуги герцога Корнуельського
  • Рицарі з почту Ліра, офіцери, гінці, воїни, придворці

Доньки Ліра:

Сюжет[ред.ред. код]

Місце дії — Британія.

Час дії — «легендарно відносять до XI століття до н. е.»

Сюжет п'єси побудований на історії легендарного короля Ліра, який на схилі років вирішує віддалитися від справ і розділити своє королівство між трьома дочками. Для визначення розмірів їх частин він просить кожну з них сказати, як сильно вона його любить. Дві старші дочки використовують цей шанс, а молодша — Корделія — відмовляється лестити, кажучи, що її любов вище цього. Розгніваний батько зрікається від молодшої дочки і проганяє графа Кента, який намагався вступитися за Корделію. Лір ділить королівство між старшою і середньою дочками. Однак невдовзі, після жахливого прийому, наданого йому ними, він розуміє, наскільки лицемірно розважливі були його старші дочки зі своєю показною «любов'ю». Напруга у відношенні дочок до короля загострює політичну ситуацію в королівстві, яке готове ось-ось зникнути.

У п'єсу Шекспіром вплетений додатковий сюжет з графом Глостером і його побічним сином Едмундом, які не бажають миритися зі своїм становищем. Едмунд вирішив обмовити законного сина Глостера — Едгара, якому вдається втекти від розправи.

Дві дочки виганяють короля Ліра, який з вірним блазнем йде в степ. Незабаром до них приєднуються Кент і Глостер. А син Глостера Едгар, який був у розшуку, прикидається божевільним і теж приєднується до Ліра. Дві дочки хочуть схопити батька і вбити його. А побічний син Глостера Едмунд бажає зловити свого батька і стратити його, щоб зайняти його місце графа. Вони ловлять Глостера, і герцог Корнуельський, підбурюваний дочкою Ліра Реганою, вириває його очі, але незабаром Глостер йде з невпізнаним їм сином Едгаром, який так і продовжує видавати себе за іншого.

Корделія веде війська війною на сестер. Насувається битва. Солдати Корделії б'ються з солдатами Регани і Гонерільї. Але її і Ліра беруть у полон і садять у в'язницю. Гонерілья посилає свого слугу Освальда до сліпого Глостера, щоб він убив того. Але супроводжуючий батька Едгар в сутичці вбиває Освальда. Едмонд підкуповує офіцера, щоб той убив полонених Ліра і Корделія, зобразивши самогубство. Герцог Олбенійський виводить Едмунда на чисту воду, відкриваючи його злодіяння, і поранений Едмунд перед смертю бажає зробити добру справу — зірвати свій план по вбивству Ліра і Корделії. Але Корделію врятувати не встигають, — вона вже задушена. Обидві її сестри, Гонерілья і Регана, гинуть: Регана отруєна Гонерілья, Гонерілья кінчає з собою, заколюючи себе. Лір виходить з в'язниці, тримаючи на руках труп задушеної Корделії, і помирає від горя. Едмунд теж вмирає. Едгар розповідає про загибель свого батька Глостера, який не виніс всіх нещасть. Граф Кент, віддано любив Короля, також хотів би померти, але герцог Олбенійський зміцнює Кента, відновлює в усіх правах і залишає біля себе.

Українські переклади[ред.ред. код]

Перший переклад «Короля Ліра» українською мовою зробив Пантелеймон Куліш у 1880-х роках. Панас Мирний робив спроби перекласти трагедію, але переклав п'єсу лише частково. Переклад Максима Рильського вперше опубліковано в 1964 році в тритомнику творів Шекспіра видавництва «Дніпро». 1969 року в серії «Світовий театр» українського еміграційного видавництва «На горі» (Мюнхен) вийшов друком переклад «Короля Ліра», виконаний Василем Баркою[1].

Екранізації[ред.ред. код]

Різне[ред.ред. код]

Номер 50 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.