Король Лір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Король Лір
King Lear
Houghton STC 22292 - M. William Shak-speare, 1608.jpg
Жанр трагедія
Автор Вільям Шекспір
Мова англійська
Написано 1605-1606
Опубліковано 1608
Окреме видання King Lear[d], The tragedie of King Lear[d], Q22320838?, Q58922040?, Le Roi Lear (transl. Guizot, 1863)[d], Le Roi Lear (transl. Hugo, 1872)[d], Lear király[d] і Q58923909?
Переклад Максим Рильський

«Король Лір» (англ. King Lear) — п'єса Вільяма Шекспіра, написана в 1605-1606 рр. Надрукована вперше в 1608 р.

Історія створення[ред. | ред. код]

На сюжет старовинного сказання про короля Ліра, записаного спочатку в середньовічній хроніці, а потім в "Хроніках" Р. Холіндшера, існувала до Шекспіра анонімна п'єса, яку він і використав для своєї трагедії.

Трагедія "Король Лір", як і багато шекспірівських творів, має запозичений план. Дата її створення - 1606 рік, хоча ще у 1605 році з'явилася анонімна п'єса «Істинна історія про короля Ліра та його трьох дочок - Гонерильї, Регани та Корделії», яка вважається одним із джерел твору Шекспіра.

Із досліджень В. П. Комарова відомо, що для історії Глостера Шекспір ​​використовував роман Ф. Сідні «Аркадія», де є «розповідь про короля Пафлагії, якого його син Плексиртус (незаконно народжений) позбавив влади та осліпив,а інший син Леонатус, колись ображений батьком, став поводирем сліпого короля-жебрака».[1]

У романі Ф. Сідні «Аркадія» «Подорожуючі принци одержують перемогу над узурпатором, повертають королівство королю, а той передає владу Леонатусу».[2] Серед інших джерел «Короля Ліра»  Шекспіра можна назвати «Досліди» Монтенія, твір Семюеля Харснета «Викриття запеклих папистських шахраїв» (1603), поему зі збірки «Зерцало для правителів».[1]

Найдавнішими творами, які дослідники пов'язують із трагедією Шекспіра, вважаються «Історія Бріттів» Г. Монмутського, "Хроніки" Холіншеда та персонажі кельтського та ірландського фольклору. Наприклад, Лер, Ллір (ірл., валлійск. «Море») - бог в кельтській міфології. «Образ ірландського Лера мало розкритий, він згадується як батько Мананнана. Валлійський Лер (можливо, як ім'я, так і сам персонаж, були запозичені з Ірландії) згадується в генеалогіях як один з попередників короля Артура».[3]

Дійові особи[ред. | ред. код]

Корделія. Картина Вільяма Ф. Ємеса (1888)
  • Лір — король Британії
  • Король Французький
  • Герцог Бургундський
  • Герцог Корнуельський (Корнуел)
  • Герцог Олбенійський (Олбені)
  • Граф Кент
  • Граф Глостер
  • Едгар — син Глостера
  • Едмунд — побічний син Глостера
  • Куран — придворець
  • Дід — орендар у Глостера
  • Лікар
  • Блазень
  • Освальд — дворецький Гонерільї
  • Офіцер на службі у Едмунда
  • Дворянин з почту Корделії
  • Герольд
  • Слуги герцога Корнуельського
  • Рицарі з почту Ліра, офіцери, гінці, воїни, придворці

Доньки Ліра:

Сюжет твору[ред. | ред. код]

Місце дії — Британія.

Час дії — «легендарно відносять до XI століття до н. е.»

Сюжет п'єси побудований на історії легендарного короля Ліра, який на схилі років вирішує відійти від справ і розділити своє королівство між трьома своїми доньками. Для визначення розмірів їх частин він просить кожну з них сказати, на скільки сильно вона його любить. Дві старші дочки використовують цей шанс, а молодша — Корделія — відмовляється лестити, кажучи, що її любов вище цього. Розгніваний батько зрікається молодшої дочки і проганяє графа Кента, який намагався вступитися за Корделію. Лір ділить королівство між старшою і середньою дочками.

Однак невдовзі, після жахливого прийому, наданого йому ними, він розуміє, наскільки лицемірними були його старші дочки зі своєю показною «любов'ю». Напруга у відношенні дочок до короля загострює політичну ситуацію в королівстві, яке готове ось-ось зникнути.

У п'єсу Шекспіром вплетений додатковий сюжет з графом Глостером і його побічним сином Едмундом, який не бажає миритися зі своїм становищем. Едмунд вирішив обмовити законного сина Глостера — Едгара, якому вдається втекти від розправи.

Дві дочки виганяють короля Ліра, який з вірним блазнем йде в степ. Незабаром до них приєднуються Кент і Глостер. А син Глостера Едгар, який був у розшуку, прикидається божевільним і теж приєднується до Ліра. Дві дочки хочуть схопити батька і вбити його. А побічний син Глостера Едмунд бажає зловити свого батька і стратити його, щоб зайняти його місце графа. Вони ловлять Глостера, і герцог Корнуельський, підбурюваний дочкою Ліра Реганою, вириває його очі, але незабаром Глостер йде з невпізнаним їм сином Едгаром, який так і продовжує видавати себе за іншу людину.

Корделія веде війська війною на сестер. Насувається битва. Солдати Корделії б'ються з солдатами Регани і Гонерільї. Її і Ліра беруть у полон і кидають до в'язниці. Гонерілья посилає свого слугу Освальда, щоб він убив сліпого Глостера. Але Едгар, який супроводжує батька, в сутичці вбиває Освальда. Едмунд підкуповує офіцера, щоб той убив полонених Ліра і Корделію, зобразивши самогубство. Герцог Олбенійський виводить Едмунда на чисту воду, викриваючи його злодіяння, і поранений Едмунд перед смертю бажає зробити добру справу — зірвати план з убивства Ліра і Корделії. Але Корделію врятувати не встигають, — вона вже задушена. Її сестри гинуть: Регану отруїла Гонерілья, а сама Гонерілья кінчає з собою, заколюючи себе. Лір виходить з в'язниці, тримаючи на руках труп задушеної Корделії, і помирає від горя. Едмунд теж вмирає. Едгар розповідає про загибель свого батька Глостера, який не переніс усіх нещасть. Граф Кент, який віддано любив Короля, також хотів би померти. Та герцог Олбенійський повертає Кента у владу, відновлює в усіх правах і залишає біля себе.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Перший переклад «Короля Ліра» українською зробив Пантелеймон Куліш у 1880-х роках. Панас Мирний робив спроби перекласти трагедію, але переклав п'єсу лише частково. Переклад Максима Рильського вперше опубліковано в 1964 році в тритомнику творів Шекспіра видавництва «Дніпро». 1969 року в серії «Світовий театр» українського еміграційного видавництва «На горі» (Мюнхен) вийшов друком переклад Василя Барки[4], над яким він працював понад 10 років.

Екранізації[ред. | ред. код]

Різне[ред. | ред. код]

Номер 50 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Комарова В.П. Творчість Шекспіра. – Спб.: Філологічний факультет  Санкт – Петербурзського держ. ун-ту, 2001. -с.155 - 156.
  2. Кельтські міфи. – Єкатеринбург: УФакторія, 2005. -156 с.
  3. Міфологія. БЕС. /Гол. ред. Е. М. Мелетинський. – М.: Наукове видавництво  «Велика Російська Енциклопедія», 1998. - 315 с.
  4. «Король Лір пер. В. Барки, 1969 р.
  5. Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]