Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державна служба охорони при
Міністерстві внутрішніх справ України
Державна служба охорони при МВС України (синiй).jpg
Емблема Державної служби охорони
Загальна інформація:
Юрисдикція: охорона квартир, технічний захист
інформації, послуги GPS, швидке
реагування груп захоплення, пультова
охорона, фізична охорона
Дата заснування: 10 серпня 1993
Відомство-попередник: СРСР СРСР Позавідомча охорона (МВС УРСР)
Відомство-наступник: Поліція охорони7 листопада 2015)
Структура:
Голова: Будник Сергій Іванович
Керівна організація: Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС
Штаб-квартира: Київ, вул. Малопідвальна-5
Веб-сайт:
dso.gov.ua


Держа́вна слу́жба охоро́ни при МВС Украї́ни (ДСО, Управління державної служби охорони — УДСО) — організація Міністерства внутрішніх справ України, яка надавала послуги із захисту майнових інтересів і життя громадян України.

7 листопада 2015 року була ліквідована. Повноваження передані Поліції охорони.

Історія[ред. | ред. код]

Почалася організація даної служби 5 лютого 1919 року з прийняттям Радою Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки декрету про організацію на території УРСР робітничо-селянської радянської міліції[1].
У 1966 р. було затверджено «Положення про позавідомчу охорону при органах міліції Української РСР» (рос. Вневедомственная охрана при МВД УССР), яке діяло до 1993 р..
10 серпня 1993 р. за № 615 прийнята постанова КМУ «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності»[2], якою:

  • Утворено на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ;
  • затверджено «Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ»;
  • затверджено перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами ДСО за договорами.

7 листопада 2015 року була ліквідована. Повноваження передані Поліції охорони.

Матеріально-технічний і людський потенціал[ред. | ред. код]

ДСО має більше 200 пультів централізованої охорони, сучасні засоби зв'язку, парк спецавтомобілів, новітню вогнепальну зброю.

Всі об'єкти, що охороняються за допомогою технічних засобів, підключені до пультів централізованої охорони. Підрозділами ДСО оснащено кнопками тривожної сигналізації та відповідними інформаційними написами 3085 місць термінового виклику. Для організації дистанційного контролю за оперативною обстановкою в місцях масового перебування громадян установлено 604 системи відеоспостереження.

Групи затримання — мобільні наряди міліції цілодобово патрулюють міста і райони України. Одночасно на службу заступають близько 500 груп затримання.

У 2009 році під охороною ДСО — майже 95 тис. об'єктів і понад 92,5 тис. помешкань громадян (квартири, офіси, магазини, торговельні центри, стратегічні об'єкти, дачні будинки тощо)[3].

Структура[ред. | ред. код]

Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ.

Складається з управлінь, відділів ДСО при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкованих їм підрозділів охорони:

  • міських, районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони

та охоронних підрозділів (цивільна охорона),

  • стройових підрозділів міліції охорони,
  • спеціальних підрозділів «Титан», інкасації та груп затримання,
  • пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об'єктах,
  • установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони

В Києві та Харкові на базі підрозділів ДСО створені центри оперативного управління силами та засобами.

В ДСО працюють спеціалізовані навчальні заклади, одне училище і два Вищих училища професійної підготовки працівників охорони.

Елітні підрозділи ДСО «Титан» — це високопрофесійна особиста охорона, супровід вантажів і цінностей, забезпечення майнової безпеки українців і іноземних громадян. Співробітники «Титану» проходять навчання в спеціальних навчальних центрах, володіють усіма видами вогнепальної зброї, прийомами бойових мистецтв. Рівень професіоналізму «титанівців» визнаний одним з найвищих у Європі. За весь час існування «Титану», його охоронцями не було допущено жодного випадку загибелі, ушкодження чи інших протиправних дій у відношенні до клієнтів.

На сьогоднішній день, «титанівці» забезпечують особисту безпеку понад 400 фізичним особам.

ДСО надає послуги клієнтам з гарантією повної матеріальної відповідальності. Цю можливість забезпечує створена в системі ДСО Українська охоронно-страхова компанія.

ДСО має власну виробничу базу сучасних технічних засобів охорони.

В системі ДСО створений Державний центр сертифікації засобів охоронного призначення, яким вже розроблено понад 250 національних державних та галузевих стандартів, що затверджені Держстандартом України.

Музей[ред. | ред. код]

в Департаменті Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України створено Музей, експозиція якого відображає шлях розвитку підрозділів служби охорони, героїчні сторінки її минулого та сьогодення.

Експозиція музею містить:

  • історичні свідоцтва про історію та розвиток Служби,
  • портретну галерею, у тому числі заслужених працівників МВС СРСР, керівників обласних підрозділів та інших працівників,
  • розвиток структурних частин підрозділів міліції охорони,
  • формений одяг, починаючи з 1923 року,
  • зброю, відзнаки та нагороди, сувенірні вироби, технічні засоби охорони,
  • матеріали про участь працівників охорони у ліквідації аварії на ЧАЕС та землетрусу у Вірменії і їх героїчне сьогодення,
  • відомості про організацію професійної підготовки,
  • спортивні досягнення,
  • дружні зв'язки та інші експонати.

Фінансові показники[ред. | ред. код]

Будучи державною структурою на повному госпрозрахунку, ДСО регулярно виплачує податки, щорічно поповнює державний бюджет майже на 600 мільйонів гривень.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]