Державні видатки

Державні видатки (англ. Government spending or expenditure) — це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Державні витрати або видатки включають все державне споживання, інвестиції та трансфертні платежі. В системі національного рахівництва придбання урядом товарів і послуг для поточного використання з метою безпосереднього задоволення індивідуальних або колективних потреб суспільства класифікується як державні видатки на кінцеве споживання. Придбання урядом товарів і послуг з метою створення майбутніх вигод, таких як інвестиції в інфраструктуру або витрати на дослідження, класифікується як державні інвестиції (державне валове нагромадження капіталу). Ці два види державних видатків — на кінцеве споживання та валове нагромадження капіталу — разом становлять одну з основних складових валового внутрішнього продукту.

Державні видатки можуть фінансуватися за рахунок державних запозичень, податків, митних зборів, продажу або оренди природних ресурсів, а також різних зборів, таких як плата за вхід до національного парку або ліцензійні збори. Коли уряд вирішує позичити гроші, він повинен сплачувати відсотки за позичені гроші. Зміни в державних видатках є основним компонентом фіскальної політики, що використовується для стабілізації макроекономічного бізнес-циклу.

Державні видатки — це витрати уряду країни на колективні або індивідуальні потреби і потреби в суспільних благах і державних послугах, таких як пенсії, охорона здоров'я, безпека, субсидії на освіту, аварійні служби, інфраструктура і т.д.

До 19 століття державні видатки були обмежені завдяки пануючий концепції laissez faire. У 20-му столітті Джон Мейнард Кейнс стверджував, що роль державних видатків є ключовою у визначенні рівня доходу та його розподілу в економіці. Державні видатки відіграють важливу роль в економіці, оскільки вони визначають фіскальну політику та надають суспільні блага і послуги домогосподарствам і фірмам.

Основним показником державних видатків є їх частка у ВВП.

Основні потреби

Військові

• національна оборона і забезпечення безпеки держави, здійснення конверсії оборонних галузей промисловості.

Економічні

• фінансова підтримка суб'єктів господарювання;
• інвестиційні та інноваційні програми;
• поповнення державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, державного матеріального резерву;
• обслуговування і погашення державного боргу;
• формування державної власності;
• інші витрати економічного характеру.

Соціальні

• компенсація державних позабюджетних фондів витрат на виплату державних пенсій та допомог, інших соціальних виплат;
• утримання установ, що перебувають у державній власності або у віданні органів державної влади;
• інші витрати на соціальні цілі.

Частка державних витрат у ВВП

Державні витрати як відсоток від ВВП (Індекс економічної свободи 2014)

Постійне зростання державних витрат

Державні видатки як відсоток від ВВП у різних країнах, 1890-2011 рр.

Див. також

• Державні доходи
• Список країн за державними витратами у відсотках від ВВП

Посилання

• ДЕРЖАВНІ ВИДАТКИ [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.] //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Державні видатки //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.