Система національних рахунків
Система національних рахунків |
Система національних рахунків (СНР) (англ. The System of National Accounts, SNA, раніше англ. the United Nations System of National Accounts або UNSNA) — це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.
Стандарт СНР є міжнародним й затверджується статистичною комісією ООН.
Національні рахунки розробляються Державним комітетом статистики згідно зі стандартом СНР, прийнятим міжнародними організаціями у 1993 р.
Історія виникнення СНР[ред. | ред. код]
Перші відомі спроби підрахунку результатів національного виробництва належать англійцям Вільяму Петті у 1665 р. та Грегорі Кінгу (Gregory King) у 1695 р., французам П'єру Буагільберу у 1697 р. та Себаст'єну ле Претру де Вобану у 1707 р[1].

Прообразом сучасної СНР стала «Економічна таблиця» французького економіста-фізіократа Франсуа Кене, створена у 1758 р. Вона базувалася на економічній теорії фізіократів і обмеженій концепції виробництва. Економічна діяльність включала лише сільське господарство і видобувну промисловість. Мотивом створення «Економічної таблиці» був запит короля Франції Людовика XV відносно обсягу податків, які мала отримувати королівська казна.
Історично-першою офіційною системою макроекономічного обліку став Баланс народного господарства (БНГ), розроблений в СРСР 1923-24 рр. Теоретичною основою БНГ було матеріальне виробництво. Метою розробки і впровадження БНГ був контроль виробництва і міжгалузевих зв'язків для забезпечення централізованого планування і розподілу. Одним з розробників БНГ став Василь Лєонтьєв, який після еміграції з СРСР доклав своїх зусиль до створення СНР.
У 1930-х роках серед західних вчених велася робота зі створення системи оцінки результатів функціонування економіки. До розробки сучасної системи національного рахівництва доклали зусиль такі відомі вчені-економісти як Альфред Маршалл, Джон М. Кейнс, Річард Стоун, Джеймс Мід, Саймон Кузнець та інші.
Перший системний опис принципів СНР було опубліковано у 1945 р. у т.з. «Білій книзі». Перший стандарт СНР опубліковано у 1953 р. з використанням моделі «витрати-випуск» В. Лєонтьєва.
Інституційні сектори в СНР[ред. | ред. код]
Інституційний сектор економіки — це сукупність інституційних одиниць, які мають подібні інтереси, функції та джерела фінансування, що обумовлює подібність їхньої економічної поведінки.
Відповідно до СНР інституційні одиниці групуються в п'ять секторів
- Нефінансові корпорації — це інституційні одиниці, основною діяльністю яких є виробництво ринкових товарів або надання нефінансових послуг;
- Фінансові корпорації — всі корпорації, які спеціалізуються на фінансових послугах або допоміжній фінансовій діяльності;
- Сектор загального державного управління — об'єднує юридичні особи, для яких основною діяльністю є виконання функцій законодавчої, виконавчої або судової влади стосовно інших інституційних одиниць в межах певної території;
- Сектор домашніх господарств — домогосподарство визначається в «Керівництві з грошово-кредитної та фінансової статистики» як невелика група осіб, які спільно проживають та об'єднують повністю або частково свої доходи та майно і спільно споживають певні види товарів та послуг (головним чином житло та продукти харчування). Згідно з вітчизняною Класифікацією інституційних секторів економіки домогосподарства — це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
- Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, визначається як сукупність всіх некомерційних організацій-резидентів за винятком некомерційних організацій, які є ринковими виробниками, а також неринкових некомерційних організацій, які контролюються та в основному фінансуються органами державного управління.
Показники СНР[ред. | ред. код]
Валовий внутрішній продукт — ВВП[ред. | ред. код]

Валовий внутрішній продукт (скор. ВВП, англ. Gross Domestic Product, GDP) — макроекономічний показник, що показує ринкову вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених за рік у всіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту та накопичення, незалежно від національної приналежності використаних факторів виробництва.
Номінальний і реальний ВВП[ред. | ред. код]
Розрізняють номінальний і реальний ВВП. Номінальний, або абсолютний ВВП визначається в поточних (фактичних) цінах даного року. Реальний ВВП (з поправкою на інфляцію) визначається в цінах попереднього (або будь-якого іншого базового) року. У реальному ВВП, таким чином, враховується, в якій мірі зростання ВВП виявляється реальним зростанням виробництва, а не зростанням цін. ВВП країни при необхідності може бути довідково перерахований в іноземну валюту (найчастіше в долари США).
Чистий внутрішній продукт — ЧВП[ред. | ред. код]
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — макроекономічний показник, визначається як різниця між ВВП та річними амортизаційними відрахуваннями:
ЧВП = ВВП — Ар.
ЧВП допомагає визначити річний обсяг виробництва товарів і послуг, який національна економіка зможе спожити, не скорочуючи виробничі можливості майбутніх періодів.
Валовий національний дохід — ВНД[ред. | ред. код]
Валовий національний дохід (Gross Natonal Income — GNI) — показник національного виробництва, який, на відміну від ВВП, враховує лише обсяг виробництва продажу, які здійснені національними факторами виробництва. ВНД — загальний обсяг первинних доходів, отриманих економічними резидентами даної країни.
Для отримання показника ВНД необхідно показник ВВП скорегувати на сальдо первинних доходів:
ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів.
У СНР до 1993 р. ВНД називався Валовим національним продуктом (ВНП) — Gross National Product (GNP).
Чистий національний дохід — ЧНД[ред. | ред. код]
Чистий національний дохід (Net National Income — NNI) — отримується відніманням від валового національного доходу обсягу спожитих основних засобів — амортизації:
ЧНД = ВНД — Амортизація.
Національний дохід — НД[ред. | ред. код]
Національний дохід (National Income, NI) отримується відніманням від чистого національного доходу суми непрямих податків (ПДВ, акцизний податок):
Національний дохід = ЧНД — Непрямі податки.
Тобто національний дохід є ще більш «очищеним», ніж Чистий національний дохід.
Національний дохід також трактується як показник сумарних первинних факторних доходів, які заробляє сектор домогосподарств:
НД = Рента (оренда) + Проценти + Заробітна плата + Прибуток.
Методи розрахунку ВВП[ред. | ред. код]
Для розрахунку ВВП використовуються 3 методи, використання яких дає однакову величину ВВП з урахуванням статистичної помилки:
- Виробничий метод (за доданою вартістю).
- Розподільчий, або дохідний метод (за розподілом).
- Витратний метод (за кінцевим використанням).
Ці методи виводяться з моделі економічного кругообігу, згідно якої усі доходи системи дорівнюють усім її витратам.
Виробничий метод[ред. | ред. код]
При виробничиому методі обсяг ВВП розраховується за валовою доданою вартістю — різницею між вартістю продукції та проміжним споживанням.
Додана вартість (Value added, VA) — вартість ресурсів, яку фірма додала до сировини і матеріалів у процесі виробинцтва, тобто знов створена вартість.
Складові доданої вартості (відповідно до чотирьох видів економічних ресурсів):
- Рента, оренда (внесок природних ресурсів, «землі»)
- Амортизація (оцінка спожитого капіталу у процес створення продукції)
- Заробітна плата (внесок робочої сили)
- Прибуток (оцінка внесу підприємницького фактору).
Валова додана вартість (Gross value added, GVA) — сумарний обсяг доданої вартості, створений в економіці за певний період.
ВВП = Валова додана вартість + Непрямі податки.
Розподільчий метод (за доходами)[ред. | ред. код]
Оскільки показник ВВП відображує рівень споживання, то один з варіантів його розрахунку — підрахувати усі доходи сектору домогосподарств (які потім будуть витрачені на споживання). Основою для розрахунку ВВП за доходами є факторні доходи домогосподарств (доходи на ресурси, які знаходяться у власності домогосподартв). До них слід додадти амортизацію (витрати капіталу за період створення ВВП) і непрямі податки (на величину яких зросли ціни споживчих товарів, зокрема ПДВ і акцизи).
Сукупність факторних доходів домогосподарств є показником національного доходу, то ВВП за доходами це національний дохід, амортизаці та основні податки. Звичайно, якщо відштовхуватися від національного доходу, то таким способом буде отриманий не ВВП, а ВНД — Валовий національний дохід. Для отримання ВВП з ВНД, показник необхідно скоригувати на сальдо первинних доходів.
Метод кінцевого використання (за витратами)[ред. | ред. код]
При підрахунку ВВП за витратами сумуються витрати усіх чотирьох макроеокномічних агентів (секторів):
- Сектору домогосподарств (витрати на споживання).
- Сектору фірм (інвестиційні витрати).
- Державного сектора (державні витрати).
- Закордонного сектора (чистий експорт).
ВВП за витратами = Витрати на споживання (C) + Інвестиційні витрати (I) + Державні витрати (G) + Чистий експорт (Xn).
Або:
GDP = C + I + G + Xn.
де С — особисті споживчі витрати, які складаються з витрат домогосподарств на купівлю товарів та послуг як поточного споживання (продукти харчування, комунальні послуги і т. д.), так і тривалого (побутова техніка, автомобілі і т. д.). Але, показник С не враховує витрат на купівлю житла;
I — валові приватні внутрішні інвестиції, які складаються з витрат фірм на придбання нового устаткування, нових підприємств, нових приміщень і т. д.;
G — державні витрати на купівлю товарів та послуг, які складаються з витрат на школи, вищі навчальні заклади, армію, дороги, державний апарат управління державою і т. д. Але в показник в не включаються трансфертні виплати, а саме витрати держави на виплати пенсій, соціального страхування, різні виплати населенню;
Хп — чистий експорт товарів та послуг, який розраховується як різниця між експортом та імпортом.
Принципи розрахунку показників в СНР[ред. | ред. код]
Основним показником СНР є ВВП, інші показники розраховуються на його основі, тому принципи розрахунку показників в СНР є принципом розхрахунку ВВП.
Вартісний показник[ред. | ред. код]
ВВП є вартісним показником, який розраховується у національних грошових одиницях.
Практикою, яка дозволяє здійснити більш точні міжкраїнові порівняння (див. Компаративна економіка), є підрахунок ВВП за паритетом купівельної спроможності, коли ціни створених продуктів переводяться у долари США.
Ринкові ціни[ред. | ред. код]
ВВП є показником ринкової економіки — він розраховується у ринкових цінах, тобто у цінах, які склалися на момент оцінки.
Врахування тільки кінцевого споживання[ред. | ред. код]
ВВП враховує тільки ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, які були вироблені і продані за період підрахунку
Кінцеве та проміжне споживання, валова додана вартість[ред. | ред. код]
Кінцева продукція — продукція, призначена для кінцевого споживання, тобто для безпосереднього задоволення потреб споживача.
Проміжна продукція — продукція, яка призначена для подальшої переробки.
Одна й та сама продукція (товар) може бути як кінцевою, так й проміжною. Наприклад, заморожена піца, яка куплена споживачем у супермаркеті, є товаром кінцевого споживання, якщо вона куплена піцерією для швидкого приготування, то вона є проміжною продукцією.
Розмежування між кінцевою та проміжною продукцією (кінцевим та проміжним споживанням) дозволяє уникнути при підрахунку ВВП багаторазового обліку вироблених товарів і послуг.
Різниця між кінцевим і проміжним споживанням є валовою доданою вартістю, яка і є знов створеною вартістю в економіці, з показника якої додаванням непрямих податків і отримується, власне, ВВП.
Внутрішня основа ВВП[ред. | ред. код]
У назві ВВП міститься слово «внутрішній», що вказує на те, що підрахунок виробленої і проданої продукції відбувається на економічній території країни не залежно від того, на чиїх виробничих потужностях ця продукція вироблена. Тобто, ВВП враховує продукцію, вироблену компаніями-нерезидентами, але які працюють на території країни.
Показник «Валовий національний дохід» враховує саме національну основу виробництва, виключаючи з ВВП виробництво і продаж іноземців, але додаючи випуск і продаж національних компаній, які працюють на економічній території інших країн.
Показник потоку[ред. | ред. код]
ВВП є потоковим показником, тобто вимірюється за певний період часу. Як правило, підрахунок ВВП відбувається за квартал та за рік.
ВВП за паритетом купівельної спроможності[ред. | ред. код]
ВВП за паритетом купівельної спроможності, ВВП за ПКС (англ. Purchasing power parity, PPP) — випуск продукції на душу населення в доларах постійної купівельної спроможності, при цьому нівелюється вплив інфляційних процесів.
Регіональний ВВП — ВРВП, ВРП[ред. | ред. код]
Валовий регіональний внутрішній продукт — ВРВП (Gross regional domestic product (GRDP)), або валовий регіональний продукт (ВРП) — ВВП, підрахований для певного регіону країни. В Україні ВРП розраховується в межах адміністративних областей.
У США ВРП розраховується для штату — Gross State Product (GSP) — Валовий продукт штату. При цьому ВВП (GSP) штату Каліфорнія складає 2,7 трлн долл. США (2017 р.) і перевищує ВВП більшості країн світу.
Національне рахівництво в Україні[ред. | ред. код]
Сьогодні національні рахунки України складаються за новими версіями міжнародного стандарту СНР-2008 та європейського стандарту ESA-2010.[2];[3]
У Системі національних рахунків відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).
Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).
Випуск — це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць — резидентів у звітному періоді.
Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.
Рік | Номінальний ВВП (млрд крб, з 1996 — млн грн.) | Реальний ВВП (у % до попереднього року) | ВВП на одну особу | |
---|---|---|---|---|
у тис. крб, а з 1996 р.- грн. | у % до попереднього року | |||
1990 | 167 | х | 3 | х |
1991 | 299 | 91,3 | 6 | 91,1 |
1992 | 5033 | 90,1 | 97 | 89,8 |
1993 | 148273 | 85,8 | 2842 | 85,7 |
1994 | 1203769 | 77,1 | 23 184 | 77,4 |
1995 | 5451642 | 87,8 | 105 793 | 88,5 |
1996 | 81519 | 90,0 | 1 595 | 90,7 |
1997 | 93365 | 97,0 | 1 842 | 97,8 |
1998 | 102593 | 98,1 | 2 040 | 98,8 |
1999 | 130442 | 99,8 | 2 614 | 100,6 |
2000 | 170070 | 105,9 | 3 436 | 106,7 |
2001 | 204190 | 109,2 | 4 195 | 111,1 |
2002 | 225810 | 105,2 | 4 685 | 106,3 |
2003 | 267344 | 109,6 | 5 591 | 110,5 |
2004 | 345113 | 112,1 | 7 273 | 113,0 |
2005 | 424741 | 102,6 | 9 017 | 103,4 |
Див. також[ред. | ред. код]
- Валовий внутрішній продукт
- Економічна теорія
- Макроекономіка
- Список країн за ВВП (ПКС) на душу населення
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Vanoli, André. national accounting, history of. The New Palgrave Dictionary of Economics (Nature Publishing Group). с. 838–843. ISBN 978-0-333-78676-5. Процитовано 29 листопада 2019.
- ↑ Система национальных счетов 2008 года (СНС-2008)
- ↑ Методологічні положення оновленої версії системи національних рахунків 2008 року, затверджені Наказом Державної служби статистики України від 17.12.2013 р. № 398
Джерела[ред. | ред. код]
- Національні рахунки[недоступне посилання з липня 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- Система національних рахунків // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.