Джанджгава Володимир Миколайович

Джанджгава Володимир Миколайович
груз. ვლადიმერ ნიკოლოზის ძე ჯანჯღავა
Народився	19 травня (1 червня) 1907 село Губі, тепер Хонського муніципалітету, Грузія
Помер	10 квітня 1982(1982-04-10) (74 роки) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	пантеон Сабуртало
Країна	СРСР
Національність	грузин
Діяльність	військовослужбовець, політик
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Заклад	Тбіліський державний університет
Учасник	радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	генерал-лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди

Володимир Миколайович Джанджгава (1 червня 1907(19070601), село Губі, тепер Хонського муніципалітету, Грузія — 10 квітня 1982, місто Тбілісі, тепер Грузія) — радянський військовий діяч, міністр внутрішніх справ Грузинської РСР, генерал-лейтенант (3.08.1953). Депутат Верховної ради Грузинської РСР 4-го, 6—10-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 2—4-го скликань. Герой Радянського Союзу (29.05.1945)

Життєпис

Народився в селянській родині. Закінчив сільську школу, працював у сільській раді села Патара-Губа Грузинської РСР.

У Червоній армії з вересня 1927 року. Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1931 році закінчив Закавказьку військову піхотну школу в місті Тифлісі (Тбілісі).

Служив у 1-му Кавказькому гірсько-стрілецькому полку 1-ї Кавказької гірсько-стрілецької дивізії Кавказької Червонопрапорної армії (полк дислокувався в Батумі): командир стрілецького взводу, командир взводу полкової школи, командир роти, в.о. начальника полкової школи, помічник командира полку з матеріального забезпечення.

У березні 1938 року був переведений до Приволзького військового округу та призначений помічником командира 78-го стрілецького полку з матеріального забезпечення, з вересня 1939 року — начальник 5-го відділення штабу 61-ї стрілецької дивізії.

Учасник радянсько-фінської війни з січня 1940 року, служив заступником начальника штабу з тилу 173-ї мотострілецької дивізії. Весною 1940 року передислокований із дивізією з фінського фронту до Одеського військового округу. З липня 1940 року — начальник 5-го відділення штабу 16-ї танкової дивізії, з початку червня 1940 року — начальник постачання 16-ї танкової дивізії Одеського військового округу.

У складі 2-го механізованого корпусу РСЧА на Південному та Південно-Західному фронтах брав участь у прикордонних боях у Молдові, в Тираспольсько-Мелітопольській та Уманській оборонних операціях. В Уманському котлі дивізія майже повністю загинула, але капітанові Джанджгаві з групою командирів тилу вдалося вийти з оточення.

У вересні 1941 року призначений начальником 5-го відділення штабу 15-ї стрілецької дивізії 12-ї армії Південного фронту, з листопада 1941 року — начальник постачання 15-ї стрілецької дивізії.

З березня 1942 по квітень 1943 року командував 676-м стрілецьким полком 15-ї стрілецької дивізії. Незабаром полк та дивізія були передані до 13-ї армії Брянського фронту. З квітня 1943 року — заступник командира, а з 28 червня по 12 липня 1943 року — т.в.о. командира 15-ї стрілецької дивізії 13-ї армії.

У червні 1944 — лютому 1946 року — командир 354-ї стрілецької дивізії 105-го стрілецького корпусу 65-ї армії 2-го Білоруського фронту.

«За зразкове виконання завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та досягнуті при цьому успіхи» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року генерал-майору Джанджгаві Володимиру Миколайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена «Золота Зірка» (№ 5548).

У 1946—1948 роках — слухач Вищої військової академії імені Ворошилова в Москві.

З травня 1948 по січень 1951 року командував 10-ю гвардійською стрілецькою дивізією в Закавказькому військовому окрузі (з липня 1949 року — 10-а гвардійська гірсько-стрілецька дивізія). З січня 1951 по листопад 1953 року командував 13-м гірсько-стрілецьким корпусом в Закавказькому військовому окрузі.

У листопаді 1953 — травні 1954 року — командир 79-го стрілецького корпусу в Групі радянських окупаційних військ у Німеччині.

У травні 1954 — грудні 1958 року — міністр внутрішніх справ Грузинської РСР, при цьому продовжував залишатися в кадрах Радянської армії. Брав участь у придушенні просталінських Тбіліських демонстрацій 1956 року.

У грудні 1958 року призначений начальником військової кафедри Грузинського зооветеринарного інституту, у січні 1959 року — начальником військової кафедри Тбіліського державного університету.

З квітня 1959 року — в запасі в місті Тбілісі.

У 1963 — 10 квітня 1982 року — голова ЦК ДТСААФ Грузинської РСР.

Помер 10 квітня 1982 року в місті Тбілісі. Похований на Сабуртальському цвинтарі Тбілісі.

Військові звання

• капітан
• майор
• полковник
• генерал-майор (2.11.1944)
• генерал-лейтенант (3.08.1953)

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (29.05.1945)
• два ордени Леніна (29.05.1945, 20.06.1953)
• орден Жовтневої Революції (1967)
• три ордени Червоного Прапора (27.02.1943, 19.02.1945, 6.11.1947)
• орден Кутузова ІІ ст. (6.04.1945)
• орден Вітчизняної війни І ст. (31.07.1944)
• орден Трудового Червоного Прапора (1975)
• два ордени Червоної Зірки (1.05.1940, 3.11.1944)
• орден «Знак Пошани» (2.04.1964)
• орден Республіки (Тувинська Народна Республіка) (11.03.1943)
• орден «Хрест Грюнвальда» ІІІ ст. (Польща) (6.04.1946)
• медаль «За Одру, Нісу і Балтику» (Польща)
• медаль «За визволення Варшави»
• медаль «За взяття Кенігсберга»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі

Джерела

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. Москва: Воениздат, 1987. Т. 1 /Абаев — Любичев/. 911 с.