Джеймс Фітцджеймс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Фітцджеймс
фр. Jacques Fitz-James
James, Duke of Berwick.png
Псевдо Jacques Fitz-James
Народився 21 серпня 1670(1670-08-21)[1][2][…]
Мулен[4]
Помер 12 червня 1734(1734-06-12)[1][2][…] (63 роки)
Філіппсбург
·загинув у битві
Країна Royal Standard of the King of France.svg Франція
Flag of Great Britain (1707–1800).svg Королівство Велика Британія
Національність англійці
Діяльність військовий очільник
Alma mater Національне військове училище і Паризький університет
Знання мов іспанська, французька[1] і англійська
Учасник Велика турецька війна, Війна Аугсбурзької ліги, Війна за іспанську спадщину, Війна четверного альянсу і Війна за польську спадщину 1733—1735
Титул герцог
Посада член Палати лордiв[d] і Military governor of Strasbourgd
Військове звання маршал
Конфесія католицтво
Рід House of FitzJamesd
Батько Яків II[5]
Мати Arabella Churchilld[5]
Брати, сестри
У шлюбі з Онора де Бурк
Ганна Балклі
Діти 6 синів та 5 доньок
Нагороди
орден Підв'язки Knight of the Order of the Holy Spirit Орден Золотого руна Knight of the Order of Saint-Michel
Герб

Джеймс Фітцджеймс (Jacques Fitz-James, 21 серпня 1670 —†12 червня 1734) — французький військовий діяч англійського походження, 1-й герцог Бервік.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з королівського роду Стюартів. Позашлюбний син Якова II, короля Англії, Шотландії та Ірландії, й Арабели Черчиль, сестри Джона Черчиля, герцога Мальборо.

Отримав гарну освіту у французьких коледжах Жюли, дю Плессі, Ла Флеш. у 1686 році відправився до Угорщини у складі військ Карла Лотаринзького. В цей час вирувала Війна Священної ліги проти Османської імперії. Фіцджеймс відзначився у битвах при Буді у 1686 році та Другій битві при Мохачі у 1687 році.

У 1688 році повертається до Англії, де допомагає відновленню батька на англійському троні після заколоту 1688 року. Тоді ж отримує Орден Підв'язки. Бере участь в Ірландській кампанії, битвах при Лондондері у 1689 році та на річці Бойн у 1690 році. Після поразки спроб переїздить до Франції, де приймає підданство короля Людовика XIV.

Тут воює під час війни Аусбурзької ліги до 1697 року під орудою маршалів Франсуа-Анрі Монморансі-Люксембурга та Франсуа де Вільруа. Відзначився у битвах 1691–1692 років, за що отримав звання генерал-лейтенанта. Звитяжив у битві при Неєрвіндені у 1693 році, проте отримав поранення й потрапив у полон. Його обміняли на Джеймса Батлера, герцога Ормонда. У 1695 році за участь у війні проти Англії Джеймса Фіцджеймса було позбавлено англійського перства.

Під час війни за іспанську спадщину у 1704 році отримує командування над військами в Іспанії. За успішні дії отримує Орден Золотого Руна. У 1705 році отримує наказ придушити повстання камізарів у Лангедоку. Після успішного виконання доручення у 1706 році очолює командування у П'ємонті, де незабаром захоплює Ніццу, за що отримує звання маршала. Тоді ж повертається до Іспанії, де завдає поразки англо-португало-голландським військам у битві при Альмансі, що сприяло закріпленню Філіпа Анжуйського на іспанському троні. За це отримав титул герцога у Франції та герцога Ліріа-і-Херіка в Іспанії. Крім того король Філіп V призначає Фіцджеймса віце-королем Арагону.

У 1708 році командував військами на Рейні, а згодом поступив під командування Вандома у Фландрії. 1709–1711 роках відповідає за оборону провінцій Дофіне та Прованс, що Фіцджеймсу чудово вдалося. У 1710 році він стає герцогом Фіцджеймсом та пером Франції. У 1713 році після Утрехтського миру переконав короля приєднати до Франції долину Юбей. У 1714 році відбив у австрійців Барселону, що стало однієї з причин укладання Раштатського миру у тому ж році.

У 1715 році призначається губернатором Гієні, якою керував до 1718 року, коли знову повернувся до війська.

Під час війни четверного союзу проти Іспанії очолив французьку армію у Наваррі та Біскайї. У 1719 році захопив Фонтарабію, Сан-Себастьян, а згодом Уржель в Каталонії. У 1724 році стає кавалером Ордену Святого Духа.

Під час війни за польську спадщину у 1733 році очолив Рейнську армію, на чолі якої того ж року захопив фортецю Кель. Загинув під час облоги Філіпсбурга 12 червня 1734 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Залишив по собі цікаві мемуари — Mémoires du maréchal de Berwick écrits par lui-même : Avec une suite abrégée depuis 1716, jusqu'à sa mort en 1734; précédés de son Portrait, par Milord Bolingbroke, & d'une ebauche d'Eloge historique, par le Président de Montesquieu, які було видано у 1778 році.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Онора де Бурк

Діти:

  • Джеймс-Франсуа (1696–1738), 2-й герцог Бервік

2. Дружина — Ганна Балклі

Діти:

  • Генріх-Жак, 2-й герцог Фіцджеймс
  • Генрієтта
  • Франсуа, 3-й герцог Фіцджеймс, єпископа Суассона
  • Генріх, губернатор Лімузена
  • Шарль, 4-й герцог Фіцджеймс
  • Лора-Ганна
  • Марія-Емілія
  • Едуард
  • Ганна-Софі
  • Ганна

Джерела[ред. | ред. код]

  • Sir Charles Petrie: The Marshal Duke of Berwick : the picture of an age. — London : Eyre & Spottiswoode, 1953
  • Stuart Handley, Fitzjames, James, duke of Berwick upon Tweed (1670–1734), Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, édition en ligne, mai 2007.

Посилання[ред. | ред. код]