Джин Баттен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джин Баттен
англ. Jean Gardner Batten
Jean Batten in the cockpit.jpg
Народилася 15 вересня 1909(1909-09-15)[1][2][3]
Роторуа, Rotorua District[d][4]
Померла 22 листопада 1982(1982-11-22)[5][1][…] (73 роки)
Пальма, Мальорка, Іспанія
·ускладнення від укусу собаки
Громадянство
(підданство)
Flag of New Zealand.svg Нова Зеландія
Діяльність льотчиця
Галузь Pilotage (aviation)[d]
Нагороди

Джин Ґарднер Батте́н (англ. Jane «Jean» Gardner Batten; 15 вересня 1909, Роторуа — 22 листопада 1982, Пальма) — новозеландська льотчиця, що встановила кілька рекордів перельотів. Командор ордену Британської імперії (1936), золотої авіаційної медалі ФАІ (1938).

Біографія[ред. | ред. код]

Пам'ятник Джин Баттен в аеропорту Окленда
Точна модель літака Джин Баттен в одному із залів аеропорту Окленда

Народилася 15 вересня 1909 р. в новозеландському місті Роторуа. Освіту отримала в приватній школі в Окленді. В 1930 році переїхала в Лондон і почала брати уроки в одному з лондонських аероклубів. Першу ліцензію на право управління літаком отримала в 1931 році.

В 1933 роціздійснила першу спробу перельоту з Великої Британії в Австралію, що закінчилась невдало внаслідок поломки двигуна літака в Індії. Друга спроба такого ж перельоту закінчилась вимушеною посадкою в Італії. Третя спроба була успішною, стартувавши 8 травня 1934 р., Баттен досягла австралійського міста Дарвін через 14 днів і 22 годин. Через кілька тижнів після цього вона стала першою жінкою-льотчицею, що здійснила зворотній переліт із Австралії у Велику Британію.

11 листопада 1935 року Баттен зробила спробу встановлення рекордного часу перельоту через Атлантику, між берегами Африки і Бразилії. Але досягнутий нею час (61 година 15 хвилин) більш ніж на 20 годин перевершив тогочасний рекорд для цього маршруту.

5 жовтня 1936 року Баттен почалапереліт із Великої Британії в Нову Зеландію. Уже через 6 днів досягнула Австралії, 16 жовтня покинула її береги й після 10 з половиною годин польоту над Тасмановим морем досягнула Нової Зеландії. Час її одиночного перельоту становив 11 днів і 45 хвилини. Цей рекорд протримався протягом подальших 44 років. Після кількох місяців відпочинку на батьківщині Баттен здійснила зворотній переліт у Велику Британію за 5 днів і 18 годин, таким чином, встановивши два світових рекорди при польоті в обох напрямках.

В 1938 році Баттен стала першою жінкою, удостоєною за досягнення золотої авіаційної медалі ФАІ.

В 1977 році міжнародний термінал аеропорту Окленд був названий іменем Джин Баттен. Того ж року вона була почесною гостею на відкритті павільйону піонерів авіації Оклендського Музею транспорту і технологій, після чого повернулася в свій будинок в Іспанії.

Баттен мешкала в різних місцях світу з матір'ю до її смерті в 1965 році.

Джин Баттен померла в готелі на Майорці через ускладнення від укусу собаки 22 листопада 1982 року, похована 22 січня 1983 року під батьковим прізвищем Гарднер. На Майорці вона перебувала лише протягом тижня й ніким не знана. Тому рідні Баттен і світова громадськість дізнались про її смерть п'ять років потому, у вересні 1987-го.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Mackersey, Ian, Jean Batten: The Garbo of the Skies, Warner Books, 1999, 466pp, ISBN 0-7515-3019-0

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]