Джин Баттен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джин Баттен
англ. Jean Gardner Batten
Jean Batten in the cockpit.jpg
Народилася 15 вересня 1909(1909-09-15)[1][2][…]
Роторуа, Бей оф Пленті, Нова Зеландія[4]
Померла 22 листопада 1982(1982-11-22)[5][1][…] (73 роки)
Пальма, Мальорка, Іспанія
·ускладнення від укусу собаки
Країна Flag of New Zealand.svg Нова Зеландія
Діяльність льотчиця, інженер
Галузь Pilotaged
Членство Жіноче інженерне товариствоd
Автограф Signature on June 18, 1934, Portrait of Jean Batten (16289741995) (cropped).jpg
Нагороди

Джин Ґарднер Батте́н (англ. Jane «Jean» Gardner Batten; 15 вересня 1909, Роторуа — 22 листопада 1982, Пальма) — новозеландська льотчиця, що встановила кілька рекордів перельотів. Командор ордену Британської імперії (1936), золотої авіаційної медалі ФАІ (1938).

Біографія[ред. | ред. код]

Пам'ятник Джин Баттен в аеропорту Окленда
Точна модель літака Джин Баттен в одному із залів аеропорту Окленда

Народилася 15 вересня 1909 р. в новозеландському місті Роторуа. Освіту отримала в приватній школі в Окленді. В 1930 році переїхала в Лондон і почала брати уроки в одному з лондонських аероклубів. Першу ліцензію на право управління літаком отримала в 1931 році.

В 1933 роціздійснила першу спробу перельоту з Великої Британії в Австралію, що закінчилась невдало внаслідок поломки двигуна літака в Індії. Друга спроба такого ж перельоту закінчилась вимушеною посадкою в Італії. Третя спроба була успішною, стартувавши 8 травня 1934 р., Баттен досягла австралійського міста Дарвін через 14 днів і 22 годин. Через кілька тижнів після цього вона стала першою жінкою-льотчицею, що здійснила зворотній переліт із Австралії у Велику Британію.

11 листопада 1935 року Баттен зробила спробу встановлення рекордного часу перельоту через Атлантику, між берегами Африки і Бразилії. Але досягнутий нею час (61 година 15 хвилин) більш ніж на 20 годин перевершив тогочасний рекорд для цього маршруту.

5 жовтня 1936 року Баттен почалапереліт із Великої Британії в Нову Зеландію. Уже через 6 днів досягнула Австралії, 16 жовтня покинула її береги й після 10 з половиною годин польоту над Тасмановим морем досягнула Нової Зеландії. Час її одиночного перельоту становив 11 днів і 45 хвилини. Цей рекорд протримався протягом подальших 44 років. Після кількох місяців відпочинку на батьківщині Баттен здійснила зворотній переліт у Велику Британію за 5 днів і 18 годин, таким чином, встановивши два світових рекорди при польоті в обох напрямках.

В 1938 році Баттен стала першою жінкою, удостоєною за досягнення золотої авіаційної медалі ФАІ.

В 1977 році міжнародний термінал аеропорту Окленд був названий іменем Джин Баттен. Того ж року вона була почесною гостею на відкритті павільйону піонерів авіації Оклендського Музею транспорту і технологій, після чого повернулася в свій будинок в Іспанії.

Баттен мешкала в різних місцях світу з матір'ю до її смерті в 1965 році.

Джин Баттен померла в готелі на Майорці через ускладнення від укусу собаки 22 листопада 1982 року, похована 22 січня 1983 року під батьковим прізвищем Гарднер. На Майорці вона перебувала лише протягом тижня й ніким не знана. Тому рідні Баттен і світова громадськість дізнались про її смерть п'ять років потому, у вересні 1987-го.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Mackersey, Ian, Jean Batten: The Garbo of the Skies, Warner Books, 1999, 466pp, ISBN 0-7515-3019-0

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Discogs — 2000.
  3. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  4. http://www.ctie.monash.edu.au/hargrave/jean_batten_bio.html
  5. Encyclopædia Britannica