Джоді Кантор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джоді Кантор
Народилася 21 квітня 1975(1975-04-21) (49 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність журналістка, редакторка
Alma mater Columbia Colleged, Колумбійський університет, Гарвардська школа права і Holmdel High Schoold
Заклад Нью-Йорк таймс[1]
Роки активності 2003 — тепер. час
У шлюбі з Рон Лібер
Нагороди
Сайт jodikantor.net

Джоді Кантор (англ. Jodi Kantor; нар. 21 квітня 1975, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США) — американська журналістка, редакторка та письменниця, співробітниця New York Times. У 2017 році з колегою Меган Туї опублікувала статтю про Гарві Вайнштейна, в якій детально описувалися десятки випадків сексуального насильства. Це спричинило звільнення Вайнштейна і зародило міжнародний рух #MeToo. У 2018 році New York Times була удостоєна Пулітцерівської премії, Кантор і Туї отримали премію Джорджа Полка і були включені до списку 100 найвпливовіших людей року за версією журналу Time. Згодом вони опублікували книгу «Вона сказала» про розслідування справи Вайнштейна. Крім того, Кантор написала книгу «Обама».

У фільмі «Вона сказала» Джоді Кантор зіграла акторка Зої Казан.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 1975 року в Нью-Йорку в єврейській родині[2]. Закінчила середню школу в Голмделі, Нью-Джерсі[3], 1996 року з відзнакою закінчила Колумбійський університет за спеціальністю «історія». Протягом року вивчала іврит в Ізраїлі, згодом протягом одного семестру відвідувала Гарвардську юридичну школу[4].

Якийсь час Кантор працювала в мерії Нью-Йорка. У 2003 році, після листування з колумністом New York Times Френком Річем, була призначена редакторкою розділу «Мистецтво та дозвілля» у цій газеті. Вважається, що Кантор — наймолодша людина, яка редагувала розділ New York Times[5]. У 2004 році вона була включена до нью-Йоркського бізнес-списку Крейна «40 до 40»[6]. 2007 року Кантор почала писати про політику — зокрема, про особливості президентської кампанії та про постать Барака Обами. За її авторством виходили статті про Мішель Обаму, про роль доньок Обами в його кар'єрі, про роль баскетболу в житті президента, про його стосунки з преподобним Єремією Райтом[7]. Восени 2009 року Кантор взяла інтерв'ю у президента та його дружини в Овальному кабінеті[8].

2012 року Кантор видала книгу «Обама» про те, як сім'я президента пристосовувалася до нового для неї світу Білого дому. Багато рецензентів високо оцінили книгу за вдумливий підхід, глибоке проникнення в тему, жвавість деталей, співчуття автоки героям[9]. Езра Кляйн із The Washington Post назвав «Обаму» однією з найкращих книг про Білий дім[10].

2016 року Кантор стала співавторкою книги «Ласкаво просимо, біженці» про те, як звичайні канадські громадяни прийняли десятки тисяч сирійців. Ця книга здобула популярність і заслужила високі оцінки по всьому світу, у тому числі з боку прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, який назвав її «чудовою та дуже людяною»[11].

5 жовтня 2017 року Джуді Кантор та Меган Туї опублікували результати спільного розслідування діяльності кінопродюсера Гарві Вайнштайна. Вони розповіли про численні сексуальні домагання до акторок та робітниць компанії, про угоди, метою яких було приховати сліди зловживань[12]. У результаті Вайнштайн був звільнений правлінням власної компанії The Weinstein Company. Його членство в Академії кінематографічних мистецтв і наук було анульоване[13]. Жінки по всьому світу почали говорити про пережиті сексуальні домагання та насильство, що стало шоком для всієї індустрії розваг[14]. Хештег #metoo у соціальних мережах з описів негативного досвіду спілкування з впливовими чоловіками переріс у міжнародний рух. Річ Лоурі, редактор National Review, назвав розслідування Кантор і Туї «найвпливовішою журналістською роботою», що повністю змінила країну[15].

Кантор та Туї написали про своє розслідування книгу, опубліковану у вересні 2019 року у видавництві Penguin Press під назвою «Вона сказала». The Washington Post назвала її «миттєвою класикою журналістських розслідувань»[16]. У листопаді 2022 року вийшла однойменна екранізація, у якій Джуді Кантор зіграла Зої Казан.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Кантор одружена з Роном Лібером, оглядачем "Ваших грошей" для The New York Times і автором книги "Протилежність зіпсованості". Вони мають двох дочок і живуть у Брукліні, Нью-Йорк[17]. Кантор є прихожанкою реформаторської синагоги в Брукліні.[18][19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.nytimes.com/by/jodi-kantor
  2. ↑ Minutaglio, Rose (23 жовтня 2017). How These Two Women Finally Exposed Harvey Weinstein. Marie Claire. Процитовано 23 жовтня 2017.
  3. ↑ Rubin, Debra (26 квітня 2010). Obama marriage to be spotlight of fund-raiser. New Jersey Jewish News. Процитовано 10 січня 2012.
  4. ↑ Gurley, George (14 грудня 2003). Power Punk: Jodi Kantor. The New York Observer. Архів оригіналу за 15 December 2007. Процитовано 31 січня 2023.
  5. ↑ Tonti, Alexis (Summer 2012). Jodi Kantor '96 Offers Revealing Portrait of the First Couple. Columbia College Today. Архів оригіналу за 28 червня 2016. Процитовано 10 жовтня 2012.
  6. ↑ Jodi Kantor, 28. Crain's New York Business. 28 липня 2018. Процитовано 26 вересня 2020.
  7. ↑ Kantor, Jodi (30 квітня 2007). A Candidate, His Minister and the Search for Faith. The New York Times.
  8. ↑ Kantor, Jodi (1 листопада 2009). The Obamas' Marriage. The New York Times. Процитовано 6 травня 2010.
  9. ↑ Smith, Ben (2 лютого 2012). 'The Obamas': How not to kill a book. Politico.
  10. ↑ "Chick nonfiction"?. Wonklife. 19 лютого 2012. Процитовано 10 жовтня 2012.
  11. ↑ @justintrudeau (28 грудня 2016). A remarkable & very human series tracking Syrian refugees, their Canadian sponsors, and the challenges they tackle together. Check it out: (Твіт) — через Твіттер.
  12. ↑ Kantor, Jodi; Twohey, Megan (5 жовтня 2017). Harvey Weinstein Paid Off Sexual Harassment Accusers for Decades. The New York Times. Процитовано 9 жовтня 2017.
  13. ↑ Barnes, Brooks (14 жовтня 2017). Harvey Weinstein Ousted From Motion Picture Academy (Published 2017). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 15 жовтня 2020.
  14. ↑ Williams, Janice (30 жовтня 2017). Harvey Weinstein Accusers: Over 80 Women Now Claim Producer Sexually Assaulted or Harassed Them. Newsweek. Процитовано 8 листопада 2017.
  15. ↑ Meet the Press - December 31, 2017. nbcnews.com. 31 грудня 2017. Процитовано 16 квітня 2018.
  16. ↑ Lozada, Carlos (8 вересня 2019). How the New York Times Broke Harvey Weinstein. The Washington Post. Процитовано 1 серпня 2020.
  17. ↑ JODI KANTOR & MEGAN TWOHEY. shesaidthebook.com. Процитовано 20 березня 2023.
  18. ↑ Rosen, Sarah (21 листопада 2022). ‘Jew to Jew’: NYT’s Jodi Kantor on the subdrama of She Said. The Australian Jewish News. Times of Israel. Процитовано 31 січня 2023.
  19. ↑ Rosen, Sarah (18 листопада 2022). Weinstein approached me ‘Jew to Jew’: Jodi Kantor opens up on the 'She Said' movie's Jewish moments. Jewish Telegraphic Agency. Процитовано 20 березня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джоді Кантор

Література та бібліографія
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джоді_Кантор&oldid=42288043